Шуткіна Ірина Сергіївна

студентка Полтавського національного технічного

університету імені Ю. Кондратюка, Україна

Шляхи підвищення мотивації праці працівників підприємства

Проблема мотивації людей до трудової діяльності не є новою, проте у сучасних глобальних процесах та явищах ускладнюються та змінюються способи ефективного стимулювання та впливу на трудову поведінку працівника, що зумовлюють трансформацію форм та методів мотивації праці, необхідність визначення нових можливостей покращення ефективності мотивації.

Мотивація є одним з найважливіших факторів, вміле використання якого може сприяти розв’язанню всього комплексу соціально-економічних проблем підприємства, в тому числі і підвищенню якості трудового потенціалу.

Першоджерелом мотиву є потреби. Потреби людини – це нестача чогось, мотиви – це спонукання людини до чогось. Потреба сама по собі не може бути мотивом поведінки, бо вона спроможна породити тільки не спрямовану активність, тобто можна вважати, що мотиви – це спрямовані потреби. Мотив є усвідомленою потребою. Однак мотив не можна ототожнювати з самою потребою, бо це її відображання, прояв. На основ однієї потреби звичайно виникає ціла сукупність мотивів.

Людина працює ефективно та продуктивно, із задоволенням, коли відчуває інтерес до конкретної діяльності, бачить зв’зок між власними трудовими зусиллями та бажаним результатом, коли в її свідомості сформувалася позитивна мотивація до праці.

Трудова поведінка людини обумовлена впливом на неї численних чинників, що діють із різною силою та у різних напрямах.

Діяльність людини звичайно спонукається багатьма мотивами одночасно. Один із них може бути основним, провідним, інші – виконувати допоміжні ролі як додаткові стимули.

Формування мотивів до праці відбувається значною мірою індивідуально. Між усвідомленими потребами та сформованими мотивами можуть стояти, тобто впливати на мотивацію, такі індивідуальні особливості людини як освіта, стан фізичного і психічного здоров’я, ціннісні орієнтації, інтереси, ідеали, захоплення тощо.

Механізм мотивації праці – це цілісний комплекс, до якого входять економічні, соціальні, психологічні, моральні засоби, що є спонукальними мотивами до праці. Цим механізмом можна управляти з метою підвищення його ефективності, чи навіть викликати до дії зовсім нові мотиви, які можуть з’явитися внаслідок зміни економічних умов тощо. До особливостей мотиваційного механізму можна віднести специфіку його прояву у кожній економічній системі, його мобільність та змінність у часі та просторі.

Не отримавши можливості відчути себе необхідним, самостійним працівником, якому довіряють, поважають, він розчаровується у роботі.

З економічного погляду, люди є надзвичайно дорогим ресурсом, отже, його потрібно використовувати максимально ефективно. Тут є моральний чинник. Усвідомлення цієї проблеми створює нову: що є ідеальною роботою для підлеглих.

Ідеальна робота повинна:

- оцінюватися службовцями як важлива, та такою, що варта бути виконаною;

- дозволяти службовцю приймати рішення, які необхідні для виконання поставленої йому задачі;

- приносити справедливу, з погляду працівника, винагороду.

Основне завдання підвищення мотивації праці підприємства є розроблення системи матеріального і нематеріального стимулювання.

Метою розроблення і впровадження системи матеріального і нематеріального стимулювання персоналу може виступати:

- підвищення доходів бізнесу і виконання виробничих та фінансових планів;

- підвищення якості продукції, робіт та послуг підприємства;

- підвищення зацікавленості співробітників в ефективній праці;

- підтримка зацікавленості співробітників в успішному проведенні можливих структурних перетворень для підприємства;

- стимулювання висококваліфікованої праці персоналу різних категорій;

- залучення і утримання висококваліфікованих фахівців;

- розвиток таких якостей персоналу, як ініціативність, лояльність і відданість;

- підвищення якості прийняття управлінських рішень вищим управляючим складом підприємства;

- зміцнення дисципліни працівників, лояльність до підприємства та солідарну відповідальність персоналу.

На підставі вищезазначеного, можна зробити висновок, що ефективний мотиваційний механізм трудової діяльності, адекватний економічним можливостями підприємства, міститься у частковій компенсації економічної мотивації, яку сьогодні неможливо задовольнити повністю; позаекономічною мотивацією, що представлена заходами по формуванню творчої діяльності. Цей мотиваційний механізм ураховує розвиток матеріальної бази та трудових ресурсів підприємства, та дозволяє подолати основні недоліки мотиваційного механізму: пасивне, безініціативне ставлення до виконання трудових обов’язків, зниження іміджу праці, зниження інтересу до підвищення кваліфікації. У теперішній ситуації, коли нові дієві елементи мотиваційного механізму ще не створені, а економічна ситуація не дозволяє повністю задовольняти базові потреби людини, акцент у мотиваційному механізмі повинен зміститися з життєзабезпечувальної функції праці на творчу.

Список використаної літератури:

1. Бондаренко О. О. Трудова мотивація: проблеми та розвиток // Економіка та держава. – 2008. – №4. – С. 65-66.

2. Іляшенко А. Х. Історичний аспект формування мотивації праці // Економіка та держава. – 2007. – №7. – С 82-85.

3. Ситнік О. Д., Ковальчук О. А. Оцінка персоналу в системі мотивації // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №11. – С. 84-87.