Экономические науки /5.Управление трудовыми ресурсами.

к.е.н., доцент Іваницька С.Б., Вайман А.Г.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМИ ВИНАГОРОД ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ

В умовах сьогоденної економічної кризи України перед підприємцями стають стратегічні завдання щодо збереження конкурентоздатності, зниження витрат виробництва, раціональне використання матеріальних та трудових ресурсів, досягнення більш високих економічних показників, підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва і на цій базі зниження собівартості.

Для досягнення даної мети основним напрямом є підвищення ефективності праці, так як дана економічна категорія пов’язана не лише із технічною базою підприємства, а також із роботою персоналу як єдиної одиниці, так і з продуктивністю праці кожного робітника окремо.

Продуктивна праця — це праця людини, в результаті якої створюються матеріальні блага та послуги [1].

Ефективність праці відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто, зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ при тих самих або менших витратах праці, що сприяє економічному розвитку підприємства та досягнення ним головної мети.

Зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального продукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання на основі підвищення продуктивності праці стає однією з головних цілей держав з соціальною орієнтацією економіки [2].

Саме шляхи підвищення продуктивності праці і стимулювання співробітників допоможе досягти поставлених цілей, розвинути особисті навички та підвищити досвід роботи. А продуктивні працівники будуть віддані виконанню справ, які спрямовані на досягнення спільних цілей та інтересів компанії. У результаті вони будуть знову прагнути до досягнення успіху, що значно зменшить плинність кадрів [3].

Економічна суть підвищення продуктивності праці полягає в тому, що зменшується кількість її затрат на виробництво одиниці продукції, або є рівнозначним збільшення обсягів виробництва продукції при затратах однієї і тієї ж кількості часу. Прискорення темпів підвищення рівня продуктивності праці має велике значення і відіграє важливу роль, а тому є об'єктивною необхідністю у розв'язанні багатьох економічних і соціальних проблем.

Найрозповсюдженішим методом підвищення продуктивності праці – є мотивація персоналу.

У сфері мотивації праці проведено досить багато досліджень, основний наголос в яких робиться на специфіку мотивації в нашій країні, де більш дієвою завжди вважалась не система заохочень, а система санкцій, тобто працівники скоріше карались за погану роботу, ніж винагороджувались за кращу. Разом з тим, спектр винагород є набагато ширшим, ніж покарань, він включає як матеріальні, так і психологічні аспекти [4].

Виділяють такі загальні особливості ефективного застосування винагород:

− Визначення чіткого зв’язку між стратегією і цілями організації, з одного боку, та необхідною поведінкою з іншого. (Перш ніж почати винагороджувати всіх, слід зрозуміти, яка саме поведінка вимагається від конкретного співробітника у даний момент часу.) Систему винагород слід зв’язати не тільки із задачами поточного моменту, але і з основними цілями та цінностями організації в цілому.

− Ефективне використання винагород передбачає існування чітких кількісних критеріїв, при яких наступає сам момент винагороди. (Ці критерії мають сприйматися працівником як справедливі, досягнення яких залежить тільки від його зусиль.)

− В якості винагород може виступати все – збільшення заробітної плати, надання вихідного, можливість вільного графіка, усні похвали в присутності інших, надання грамот та сертифікатів.

− Винагороди мають бути різними для різних співробітників. Помилково вважати, що одна винагорода буде однаково мотивувати різних співробітників.

− Винагорода має бути привабливою для того, хто її отримує.

Також, можна впровадити ряд пропозицій щодо нематеріального стимулювання персоналу :можливість самореалізації та творчості (надання такої роботи, яка дозволяє виходити за рамки), стабільність і престиж (репутація і популярність самої компанії), участь у прийнятті рішень (опитування, «голосування» тощо), формування стилю керівництва на засадах участі (керівник орієнтується на групові рішення й участь працівників у прийнятті рішень, що значно підвищує відповідальність та індивідуальний внесок кожного), організація корпоративних свят, надання путівок на оздоровлення кращим співробітникам, фіксація досягнень (особиста увага та заохочення з боку керівництва), наявність корпоративної інфраструктури (корпоративний транспорт, доставка до місця роботи, засоби зв’язку тощо).

Отже, збалансована і грамотна система винагороди, яка враховує всі значущі критерії та мотивації персоналу, є основним фактором підвищення продуктивності та ефективності праці на підприємстві. Будь-який вид винагороди асоціюється з підвищенням продуктивності, якщо праця на шляху до досягнення завдань і цілей компанії, то для підприємства можливо вирішення питань управління ефективністю праці персоналу.

Література:

1. Економічний словник-довідник К.: Femuna, 1995, с. 336

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 535 с.

3. Шляхи підвищення продуктивності праці [Eлeктронний рecурc]. – Рeжим доcтупу: http://ukr-article.com/index.php?newsid=25643

4. Лозовський О. М., Вовк М. Л., Функція мотивації в менеджменті підприємства [Eлeктронний рecурc]. – Рeжим доcтупу: http://www.rusnauka.com/21_NTP_2011/Economics/10_90722.doc.htm