Экономические науки/5. Управление трудовыми ресурсами

Алексєєва Н.Ф. , Плєшкова М.В.

Кременчуцький національний

Університет ім.М.Остроградського

Впровадження ситуативної моделі поведінки менеджерів щодо вдосконалення процесу управління групами

Керівник будь-якої організації, незалежно від форми власності, крім удосконалення виробництва вирішує одну й ту ж проблему: як налагодити систему управління, щоб забезпечити співробітництво працівників і уникнути можливих конфронтацій в організаційному середовищі. Ефективність роботи працівників організації визначається не стільки підвищенням їх заробітної плати, скільки налагодженням відносин між працівниками і менеджерами, підвищенням задоволеності людей своєю працею і стосунками в робочій групі.

Сучасний менеджмент складно уявити собі без такого явища як група. Одним з найважливіших завдань, що стоять перед керівництвом організації є вироблення ефективних моделей діяльності менеджера в групах. Цілком зрозуміло, що злагоджена група фахівців має набагато більше шансів досягти успіху, на відміну від ситуації, якщо б кожна людина працювала поодинці.

Різноманітність поглядів на проблему, колективна увага до деталей, зниження ймовірності допущення помилкового рішення - це тільки початок списку переваг групової діяльності.

Виділяють формальні та неформальні групи. Формальна група — група, структура і діяльність якої раціонально організовані та стандартизовані згідно з точно приписаними груповими правилами, цілями і ролевими функціями. Неформальна група — самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура, функції якого юридично не оформлені.

Менеджери повинні володіти прийомами ефективного управління групою, одними з яких є такі: прийняття групових рішень, проведення зборів, управління «складними» людьми.

Неформальні організації динамічно взаємодіють з формальними. Деякі неформальні групи можуть негативно впливати на формальну організацію. Ефективний керівник повинен взаємодіяти з неформальними та формальними группами( табл. 1).

Таблиця 1

Особливості управління формальними і неформальними группами в організації

Управління формальними групами	Управління неформальними групами
1.Прийняття групових рішень	1.Навчання (організація повинна сформувати у своїх працівників лояльність за допомогою навчання чи пропаганди).
2 Створення цільових груп(у сучасних умовах керівник організації навряд чи буде володіти знаннями всіх факторів, що впливають на діяльність організації).	2.Консультації з групами (консультації з групою замість спроби нав'язати їй свою волю свідчать про повагу до групи й окремої людини, а також послаблюють опір змінам з боку неформальної організації).
3. Проведення зборів (під час зборів голова повинен забезпечити вільний плин дискусії, а після її завершення - підкріпити рішення заздалегідь погодженими діями).	3. Розміщення кабінетів (службовці зустрічаються і встановлюють неформальні стосунки з тими, хто працює поруч з ними, частіше, ніж з тими, хто працює у віддаленні).
4.Чіткість у цілях, що стоять перед группою (створення керівником компромісу між особистими й колективними цілями).	4. Визнання природних лідерів (виявлення природних лідерів і управління ними).

На практиці розробляються ситуативні моделі поведінки менеджерів щодо вдосконалення процесу управління групами.

Деякі з них спрямовані на стимулювання креативних ідей, інші - на мінімізацію впливу розбіжностей у статусі членів групи, на визначення часу виступів тощо.

Основна умова успіху таких систем - інтеграція комунікацій, і процесу прийняття рішень( рис.1). Управлінський лідер повинен приймати необхідні рішення та контролювати діяльність підлеглих залежно від групи в якій він знаходиться.

Управлінський лідер

Адміністрування Неформальне лідерство

-виявлення проблем - об`єднання

- організація та координація - мотивація

-планування - розподілення ролей

- примушування - заохочення

Рис.1 - Модель дії менеджера у формальній та неформальній групах

Керівники не зможуть успішно виконувати свої завдання, якщо вони не домогтися належної взаємодії окремих осіб і груп, від яких залежить їх діяльність.

Управлінський лідер повинен не тільки організувати взаємозв’язок з формальними групами,а й заохотити та об’єднати неформальні групи задля досягнення цілей організації. Менеджер повинен розуміти, яку роль в конкретній ситуації відіграє та чи інша група, і яке місце в ній займає процес керівництва.

Список використаних джерел

1.Дворецька Г.В., Махнарилов В.П. Соціологія праці. - К.: 2009.

2.Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. - К.: Знання, 2010.