Харківський торговельно
– економічний інститут
Київського національного
торговельно – економічного університету, Україна
ДО ПИТАННЯ ПРО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Прийняття
рішень є складовою функцій управління. Саме ця дія допомагає досягти
поставленої мети та одержати бажаний результат. Ця тема ніколи не втратить
своєї актуальності, адже завжди будуть існувати люди, які прагнутимуть досягти
успіху.
Менеджер
обов’язково повинен знати, що добре структуровані проблеми мають велику кількість різних рішень. Найбільш вигідне рішення для подібних
проблем можна
знайти
за допомогою таких методів, як моделювання і дослідження операцій.
Постає питання про прийняття рішень. Задача орієнтована
на визначення найбільш вдалого способу дій для досягнення поставленої мети
(прибуток підприємства, заволодіння долею ринку, зниження собівартості
продукції тощо).
Існує
багато трактувань поняття «Прийняття рішень», але
найвдалішими є:
–
порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх
реалізації на закладі критеріїв етапу діагнозу проблеми і прийняття остаточного
рішення;
–
спрямований на досягнення поставленої мети вольовий вплив
суб'єкта управління на його об'єкт.
Управлінські рішення
можна класифікувати за такими ознаками: за змістом, мірою складності, формою і
т. ін. Прикладом, з точки зору впливу на майбутнє підприємства
рішення
поділяють на стратегічні і тактичні. Перші визначають основні шляхи розвитку підприємства,
другі – конкретні засоби
просування по них.
Опрацювання і прийняття рішень являє собою творчий
процес, що має кілька стадій або етапів, основними з яких є підготовка рішень,
прийняття рішень та реалізація рішень.
Перший етап: підготовка рішення – це аналіз ситуації, в
якій перебуває фірма, включаючи пошук, збирання і опрацювання інформації, а
також виявлення і формування проблеми, що потребує вирішення.
Другий етап: прийняття рішення – опрацьовуються та
оцінюються альтернативні рішення і напрями дій, що провадяться на основі
багатоваріантних розрахунків; виробляються критерії вибору оптимального
рішення; обирається і приймається кінцеве найкраще рішення.
Третій етап: реалізація рішення – застосовуються заходи
для конкретизації рішення і доведення його до виконавця, здійснюється контроль
за ходом його виконання, вносяться необхідні корективи і дається оцінка
результату виконання рішення.
Управлінське рішення має відповідати певним вимогам:
1. Наукова обґрунтованість,
яка полягає в тому, що управлінське рішення формується з урахуванням
об'єктивних закономірностей, що відображають умови перебігу тих чи інших
процесів та явищ, зокрема в економічній сфері.
2. Кількісна та якісна
визначеність рішення передбачає, що залежно від змісту рішення його результати
можуть бути виражені як кількісними, так і якісними показниками.
3. Правомірність рішення
означає відповідність управлінського рішення чинним правовим нормам, внутрішнім
положенням організації.
4. Оптимальність рішення
передбачає досягнення такого рівня, який би забезпечив відповідність рішення
економічному критерію ефективності: досягнення максимального кінцевого
результату за найменших витрат ресурсів, у тому числі часу.
5. Своєчасність прийняття
рішення характеризується правильним вибором моменту його прийняття. Це дуже
важливо, тому що умови діяльності організації постійно змінюються, потрібно
вдало визначати, коли слід застосовувати відповідні заходи.
6. Комплексність
управлінського рішення полягає в урахуванні сукупності аспектів (економічного,
психологічного, інформаційного тощо) розробки і прийняття рішення.
7. Гнучкість управлінського
рішення передбачає можливість його коригування в разі суттєвої зміни певних
умов функціонування організації [1].
Різні методи прийняття управлінських рішень
ґрунтуються на моделях.
Модель – уявлення об'єкту
або системи ідей в певній формі. Головною характеристикою моделювання
вважається спрощення реальної життєвої ситуації, до якої вона застосовується.
Існує декілька причин, що обумовлюють використання моделювання при прийнятті
рішень:
–
складність багатьох
організаційних ситуацій, а модель дозволяє її спростити;
–
неможливість проведення
експериментів в реальному житті (виготовлення зразків і перевірка їх в реальних
умовах);
–
орієнтація управління на
майбутнє і можливість за допомогою моделі його побачити.
Виокремлюють три базові типи моделей: фізична,
аналогова і математична [3].
Оскільки ухвалення
рішення це не тільки наука, але й мистецтво, прерогатива ухвалення рішення
належить особі, що його приймає.
Поряд із результатами
експертизи під час ухвалення рішення управлінець ураховує додаткову інформацію
про об'єкт прийняття рішення, яка може бути доступна лише йому як керівнику.
Крім того, менеджер може
бути схильний до різного ступеня ризику, віддавати перевагу тим або іншим
способам досягнення результату, мати різний досвід реалізації тих або інших
способів управлінського впливу на ситуацію тощо. Heвиключена ситуація, коли керівник може не погодитися з жодним із
запропонованих альтернативних варіантів.
Тобто остаточне прийняття
рішення, вибір прийнятної альтернативи може виявитися не менш складним
процесом, ніж визначення, формулювання можливих варіантів.
Так, Кутузов на воєнній раді у Філях, вислухавши думку
її учасників, вирішив залишити Москву, хоча жоден з експертів цього не
запропонував. І це рішення виявилося слушним. Але це зовсім не означає, що
думкою учасників зборів полководець знехтував.
Таким чином, до успіху в прийнятті найкращого
управлінського рішення приводить поєднання досвіду, знань кваліфікованих
спеціалістів - експертів і мистецтва менеджера зрозуміти, оцінити ситуацію та
прийняти єдиноправильне рішення [4].
Потрібно
творчо підходити до питання вибору методу підвищення обґрунтованості і якості
управлінських рішень. І слід пам’ятати, що один і той самий метод може давати різні
результати. Тому постійно використовувати лише один метод, який колись приніс Вам успіх,
не варто. Потрібно експериментувати, комбінувати різні методи, а інколи просто
довіритися власній інтуїції.
Література:
1.
БазилевичВ.Д. Економічна теорія: Політекономя.–К.: Вища школа, 2007.–561 с.
2.
Войнаренко М. Діалоговий алгоритм розв’язання задачі вибору оптимальних
варіантів розвитку підприємства// Економіка України. –1995.–№6.– С.85.
3.
Кузьмін О.А. Основи менеджменту.–К.: Академвидав, 2003.– С.48.
4.
Петруня Ю. Є. Прийняття управлінських рішень. Навч. посіб./ за ред. Ю. Є.
Петруні. –2-ге вид. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 216 с.