Мензул К.В, ГРС-41

Науковий керівник: Копчикова І.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ТОВАРНИХ ВТРАТ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

На сьогоднішній день важливим фактором ринкових економічних відносин соціально-економічної політики України стає розвиток торгівлі. Під впливом конкурентного середовища споживчі товариства та їх спілки, які вже сформувалися як рівноправні суб’єкти ринкових відносин, змушені здійснювати торговельну діяльність більш ефективно. Однак низькі доходи сільського населення, економічна відсталість, висока вартість матеріальних та енергетичних ресурсів не сприяють забезпеченню стабільної прибутковості торговельних підприємств .

Дані чинники впливають погано на підприємства на підприємств адже саме це, що сприяє зниженню ефективності їхньої діяльності. Серед них особливе місце посідають торговельні втрати, від рівня яких безпосередньо залежить, який результат буде отримано від торговельної діяльності.

Управління втратами значною мірою обумовлено надійністю інформаційного забезпечення, основу якого на рівні суб’єктів господарювання становлять дані обліку. З огляду на потреби управління у достовірній і об’єктивній інформації потребують дослідження теоретичні й організаційно-методичні аспекти обліку торговельних втрат у ринкових умовах господарювання підприємств торгівлі. Набувають важливого значення вивчення й подальше вирішення проблем контролю торговельних витрат підприємств. Тому питання бухгалтерського обліку торговельних втрат та контролю за їх формуванням і відображенням у звітності підприємств є досить актуальними.[1]

У даній статті сформульовано мету контролю торговельних витрат та уточнено його завдання й об'єкти. Визначено, що предметом контролю торговельних витрат є ефективність, законність і доцільність діяльності з доведення товарів від виробників до споживачів, яка здійснюється підприємствами і організаціями на різних рівнях управління.

Уточнено елементи системи контролю торговельних витрат, до складу яких віднесено:

1. підконтрольні об’єкти (торговельні втрати або інформація про них у системі обліку);

2. підконтрольні суб’єкти (юридичні й фізичні особи, які беруть участь у формуванні торговельних витрат, обліковують і контролюють витрати);

3. суб’єкти контролю торговельних витрат (органи й підрозділи контролю, що здійснюють контрольні дії, тобто операції порівняння реальних торговельних витрат та інформації про них в обліку з певними нормами для знаходження відхилень та їх коригування).[2]

Крім контрольних дій, було встановлено зворотний зв’язок (заходи з регулювання), що існує між підконтрольними суб’єктами і об’єктами та суб’єктами контролю торговельних витрат.

У процесі руху товарів до споживача у підприємств торгівлі, а також у процесі випуску та реалізації продукції власного виробництва у підприємств громадського харчування виникають втрати - втрати обігу (виробництва). Їх склад, номенклатуру і порядок обліку визначають методичні вказівки по складу і обліку витрат обігу (виробництва), фінансових результатів діяльності організацій торгівлі та громадського харчування.

У процесі руху товарів до споживача в підприємств торгівлі самого випуску та реалізації продукції власного виробництва в підприємств комунального харчування виникають витрати – так звані витрати звернення (виробництва). З вище зазначеного можна сказати про те, що до товарним втрат відносять такі чинники:

1. природне зменшення товарів у межах норм під час перевезення, зберіганні та її реалізації, яка утворювалася внаслідок усушки і вивітрювання,розтруски і розпорошення, витоку (танення і просочування), розливу при перекачуванні і продаж рідин, втрати ваги при подиху плодів і овочів тощо;

2. втрати від бою при транспортуванні, зберіганні та її реалізації порцелянових, фаянсових, керамічних і скляних виробів, ялинкових прикрас, господарських і галантерейних виробів із пластичних мас;

3. втрати від бою при транспортуванні, зберіганні та її реалізації товарів у фаянсової, керамічної, скляній і пластмасової упаковці;

4. втрати від бою при транспортуванні та збереженні пустої скляній посуду;

5. відходи картоплі, овочів і фруктів;

6. нормовані відходи, які утворюються під час до роздрібному продажу ковбас і мясокопченостей, відповідно до норм товарних втрат.[3]

Саме тому облік і контроль торговельних втрат має здійснюватися із урахуванням особливостей технологічного процесу, організаційної структури, масштабів і специфіки діяльності підприємства та забезпечувати потреби його внутрішньогосподарських відносин,що сприятиме покращенню прибутку та розвитку підприємства.

Список використаних джерел:

1. Фірсова Н.В. Класифікація контролю торговельних витрат та напрями її удосконалення // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. – Вип. 220. – Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 865–873 (0,45 друк. арк.).

2. Пилипенко А.А. Організація обліку і контролю: підручник / А.А. Пилипенко, В.І. Отенко. – Х.: Видавничий Дім "ІНЖЕК", 2005. – 424 с.

3. Бухгалтерський облік за національними стандартами. — Т.: Економічна думка, 2000. — 236 с.