Качур Юлія,  Кулініч Людмила

Науковий керівник – к.е.н., доцент Гладій І.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

 

Організація та забезпечення стабільної позитивної динаміки функціонування і розвитку підприємств в сучасних умовах тісно пов’язані з ефективним використанням відповідних важелів управління необоротними матеріальними активами, зокрема іншими необоротними матеріальними активами, серед яких центральне місце займає їхній облік.

       Проблеми обліку необоротних матеріальних активів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності з огляду на потребу в отриманні інвесторами та іншими зацікавленими користувачами точної й достовірної інформації про стан і ефективність використання необоротних матеріальних активів.  Тому питання організації  обліку інших необоротних матеріальних активів є досить актуальним в сучасних умовах діяльності більшості підприємств.

Вагомий внесок у дослідження методики обліку  інших необоротних матеріальних активів зробили такі вітчизняні вчені як М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, З.В. Задорожний, В.Г. Козак, Я.Д. Крупка, А.М. Кузьмінський, Б.М. Литвин,  М.С. Пушкар, В.В. Сопко, П.Я. Хомин, Б.Ф.Усач та інші.

Метою даного дослідження є визначення  основних аспектів обліку інших необоротних матеріальних активів.

Формування облікової політики щодо інших необоротних матеріальних активів є одним з найважливіших і принципових етапів складання наказу про облікову політику, від чого залежить визначення якості інформації та її відповідність потребам.  На цей час зміст та структура облікової політики регламентується Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства, затвердженими Наказ Міністерства фінансів України 27.06.2013 р., № 635. Ці Методичні рекомендації можна застосовувати підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм господарювання і форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які, відповідно до законодавства, застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності).

Підприємство самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою), відповідно до установчих документів, облікову політику підприємства, а також зміни до неї. У розпорядчому документі про облікову політику наведено принципи, методи і процедури, які підприємство використовує для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також попередні оцінки, які використовує підприємство з метою розподілу витрат між відповідними звітними періодами. Одноваріантні методи оцінювання, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати недоцільно.

Облікова політика може враховувати організаційно-правову форму підприємства, галузеві особливості економічної діяльності, обсяги виробництва тощо. Облікова політика є елементом системи організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Обрану підприємством облікову політику застосовують всі філії, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами незалежно від їх місцезнаходження.

Облікова політика кожного конкретного підприємства потребує належної форми організації бухгалтерського обліку, робочого плану рахунків бухгалтерського обліку: форми первинних облікових документів, порядку проведення інвентаризації активів і зобов’язань, методів їх оцінки, правил документообігу та технології обробки облікової інформації, порядку контролю за господарськими операціями тощо. Підприємство, обираючи конкретну облікову політику на поточний фінансовий рік, забезпечує  організацію бухгалтерського (особливо аналітичного) обліку відповідно до показників форм річної фінансової звітності, забезпечує використання оптимальних методів облікових робіт із метою отримання очікуваних результатів фінансово-економічної діяльності підприємства. Саме для підвищення своєї виробничої діяльності промислові підприємства постійно оновлюють засоби праці відповідно до вимог досягнутого рівня технології виробництва, характеру й обсягу виготовлюваної продукції. Тому, на рис. 1 нами узагальнено основні моменти щодо обліку основних засобів що повинні знайти своє відображення в наказ «Про облікову політику».

Рис. 1. Основні складові формування облікової політики в процесі ефективного використання інших необоротних матеріальних активів

 

Первинні документи є першоджерелом облікової інформації та первинним доказом на підприємстві. Вони можуть бути складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення; містять відомості про господарські операції, підтверджують їх здійснення та є базою для подальшого ведення бухгалтерського обліку; дозволяють здійснювати контроль за збереженням майна підприємства. Їх використовують для аналізу фінансово-господарської діяльності, при проведенні внутрішнього й зовнішнього аудиту.  До інших необоротних матеріальних активів відносять засоби праці, які передають свою вартість на продукт як і основні засоби поступово, але їх вартість нижче за межу визначену для основних засобів.

Основними завдання обліку інших необоротних матеріальних активів:

‒ вірне і своєчасне оформлення операцій з їх обліку;

‒ забезпечення контролю за збереженням та раціональним використанням;

‒ одержання своєчасних і точних даних про їх залишки за місцями збереження і експлуатації.

Бухгалтерський облік інших необоротних активів регламентується П(С)БО 7 «Основні засоби». Вони відображаються за первісною вартістю. Причому процес набуття таких активів та їх документальне оформлення аналогічне оприбуткуванню основних засобів [1, с. 180].  Критерії визнання інших необоротних матеріальних активів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів. Об’єкт ІНМА визнається активом, коли: існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначена. Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як: матеріальність (мають матеріальну форму); призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій); термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий критерій визнання – критерій вартості – використовується при виділенні тільки однієї  групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковуються на рахунку 112. Відповідно до П(С)БО 7, підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. До основних засобів, які визнані малоцінними, підприємства можуть застосовувати спрощені методи нарахування амортизації [9]. Недотримання вартісного критерію, встановленого для відокремлення малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) від основних засобів у обліковій політиці, прийнятій на підприємстві,  призводить до некоректного розподілу витрат на амортизацію між періодами і тим самим викривляються дані фінансової звітності.

Підприємство має право самостійно встановлювати мінімальну вартість об'єкта основних засобів і вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Враховуючи те, що в податковому обліку мінімальна вартість об'єкта основних засобів становить 2500 грн., на практиці більшість підприємств зазначають саме таку вартісну межу віднесення об'єкта до основних засобів (понад 2500 грн.) або до малоцінних необоротних матеріальних активів (менше 2500 грн.).

Зміна вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, розглядається як зміна облікових оцінок. У зв’язку із зміною вартісних ознак зміни в бухгалтерському обліку щодо інших необоротних матеріальних активів, зарахованих на баланс в попередніх періодах, не проводяться.

Для відображення інших необоротних матеріальних активів Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291, передбачено рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи». На ньому обліковують та узагальнюють інформацію про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображено на рахунку 10 «Основні засоби». Синтетичний облік вибуття і переміщення інших оборотних матеріальних активів відображається в меморіальному ордері № 9-а. Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта цих активів (табл. 1).

Таблиця 1

Облік операцій з іншими необоротними матеріальними активами

Зміст господарської операції

Дебет

Кредет

Отримано інші необоротні матеріальні активи (ІНМА) згідно з договором купівлі-продажу

153

631

Придбано ІНМА за рахунок підзвітних сум

153

372

Одержано ІНМА як внесок до статутного капіталу

11

46

Одержано ІНМА безоплатно

11

42

Передано в експлуатацію ІНМА

11

153

Нараховано амортизацію на ІНМА, що використовуються

23, 91, 92, 93

132

Списано ІНМА

132

11

 

Вартість інших необоротних активів погашається нарахуванням амортизації методом, який визначається підприємством самостійно виходячи з очікуваного способу використання таких об'єктів і фіксується в наказі про облікову політику.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, але він може переглядатися. Проте методи мають відповідати тим, що визначені в обліковій політиці підприємства. Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за прямолінійним і виробничим методами. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується,та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта 100 відсотків його вартості.

Якщо підприємство не дотримується обраної облікової політики, воно вводить в оману користувачів фінансової звітності. Коли не нараховується амортизація на окремі види основних засобів: інші необоротні матеріальні активи, бібліотечні фонди, на робочу і продуктивну худобу, порушуються вимоги пп. 22, 23, 29 П(с)БО 7, що занижує витрати періоду та призводить до викривлення даних у фінансовій звітності. Тому необхідно провести донарахування амортизації відповідно до методу, який зазначено в обліковій політиці і який відповідає вимогам П(с)БО. Якщо амортизація донараховується на об’єкти, введені в експлуатацію у попередньому звітному періоді, то таке виправлення відображається записом: Дт 44 Кт 13.

Якщо амортизація нараховується на об’єкти, які не повинні амортизуватися - об’єкти на консервації, об’єкти, які повинні бути списані (украдені тощо) - порушуються вимоги пп. 23, 29 П(с)БО 7. В результаті завищуються витрати періоду, що також призводить до викривлення даних у фінансовій звітності. Для виправлення цієї помилки на суму зайво нарахованої амортизації необхідно зменшити відповідний рахунок витрат. Якщо амортизація нараховувалася записом Дт 91 Кт 13, і використання об’єкта було призупинено у поточному році, то коригуючий запис буде: Дт 91 Кт 13 сторно. Неправильне нарахування амортизації має безпосередній вплив на визначенні прибутку, що підлягає оподаткуванню, а також накладення штрафних санкцій на підприємство із сторони податкових органів за умов необґрунтованого завищення витрат. Тому важливо бути вкрай уважним при виборі методу та обліку амортизації основних засобів.

Бухгалтерський облік інших необоротних матеріальних активів потребує удосконалення в методико-організаційних аспектах, а також узгодженості законодавчо-нормативних документів. Це сприятиме більш досконалому веденню обліку основних засобів, що дасть змогу підприємствам ефективніше використовувати машини, обладнання, виробничі площі та інші засоби праці.

 

Література:

1.    Івануса Н. І. Проблемні питання організації обліку необоротних матеріальних активів / Н. І. Івануса // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: зб. тез доп. VI Міжнар. наук.-теорет. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених, (м. Тернопіль, 16 квітня 2008 р.) – Тернопіль: ТНЕУ: Екон. думка, 2012. – С. 179-184.

2.    Китайчук Т.Г. Облік інших  необоротних активів / Т.Г. Китайчук // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vobu.com.ua

3.    Максімова В. Ф.  Бухгалтерський облік: підручник / В. Ф. Максімова // – Одеса: ОНЕУ, 2012. – 670 с.