К.н.держ.упр. Шевченко В.М.,

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Антонова О.О.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Облікові наслідки розірвання імпортного контракту

Міжнародні валютні та кредитні відносини є невід’ємною частиною світового господарства, регулювання яких здійснюється як через ринковий механізм, так і регулювання державою валютних операцій. Однією із основних вимог чинного валютного законодавства є своєчасне проведення розрахунків. Проте, питання розірвання імпортних контрактів у зв’язку зі значним дорожчанням іноземних валют на деяких підприємствах постало достатньо гостро. Ситуація в обліку може ускладнитися наявністю в розрахунках передоплати або якщо виникли вимоги повернення імпортованих товарів постачальнику-нерезиденту.

На перший погляд повернення передоплати здається простою операцією, але, коли кошти повертаються нерезидентом, це має ряд особливостей. Нагадаємо, що згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» [1] імпортні операції резидентів які здійснюються на умовах відстрочки поставки повинні бути завершені в 180-ти денний термін. Також згідно з ст. 4 цього ж закону, за порушення резидентами строків розрахунків по ЗЕД-операціях нараховується пеня за кожен день прострочки. Повернення авансу нерезидентом дозволяє зняти з контролю НБУ розірваний валютний контракт. Тож в обліку на дату прийняття рішення про розірвання контракту і повернення авансу стаття балансу з немонетарної перетворюється на монетарну, а заборгованість має бути перерахована за курсом НБУ на дату балансу (якщо дата балансу передує даті повернення коштів) і на дату повернення коштів нерезидентом. Курсова різниця, яка при цьому з’являється, буде відображатися як в фінансовому обліку, так і в податковому. Тобто прибуток (позитивне значення курсових різниць) має враховуватися у складі доходів, а збиток (негативне значення курсових різниць) – у складі витрат.

Водночас, згідно з п. 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене Постановою НБУ № 281 [2], грошові кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента, а потім повернуті резиденту у зв’язку з тим, що взаємні обов’язки частково або повністю були невиконані, уповноважений банк зобов’язаний продати. Такий продаж здійснюється без доручення клієнта-резидента. Позитивна курсова різниця за такою операцією має щоквартально перераховуватися в державний бюджет, а негативна – має відноситися на результати господарської діяльності резидента. В цьому контексті слід зазначити, що порядок розрахунку та строки сплати вищевказаної курсової різниці законодавством не встановлені. Однак згідно з п. 6 розд. I Постанови НБУ № 281 суб’єкти валютного ринку здійснюють купівлю, продаж іноземної валюти виключно на Міжбанківському Валютному Ринку України (МВРУ). Тобто придбання і продаж валюти має здійснюватися за курсом, що склався за результатами торгів на МВРУ. Тому, логічно здійснювати розрахунок курсової різниці, яка підлягає перерахуванню до бюджету, виходячи саме з курсу МВРУ, а не за офіційним курсом НБУ.

Таким чином, у разі якщо нерезидент повертає валютну передоплату підприємству, доцільним було б визначати курсову різницю між сумою коштів (в гривнях), отриманих від продажу цієї валюти на МВРУ (без урахування винагороди банку), та сумою коштів, яка має бути сплачена для придбання цієї валюти на МВРУ (без урахування винагороди банку та інших платежів). Перераховування такої позитивної курсової різниці в бюджет слід з позначенням коду бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства».

Стосовно строків сплати курсової різниці, то на наш погляд, було б доцільним здійснити її не пізніше закінчення кварталу, наступного за тим, в якому відбулося повернення валюти, адже в Постанові НБУ № 281 мова йде саме про щоквартальну сплату. Водночас слід зазначити, що за несплату вищезгаданої курсової різниці фінансові санкції не передбачені. Однак до підприємства можуть бути застосовані інші санкції, які встановлено ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [3], зокрема за індивідуальний режим ліцензування або тимчасове припинення ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, з одного боку, згідно з нормами Податкового кодексу України позитивні курсові різниці, які виникають щодо монетарних статей на дату здійснення валютної операції (у нашому випадку це отримання від нерезидента раніше сплачених йому авансів), включаються в дохід з подальшим оподаткуванням податком на прибуток. З іншого боку, згідно з нормами валютного законодавства позитивні курсові різниці слід перераховувати до державного бюджету. Виходячи з вищезазначеного, підприємству, щоб уникнути проблем під час перевірок, на жаль, доведеться дотримуватися обох норм або ж доводити свою правоту в суді.

Література:

1. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закону України від 23.09.94 р., № 185/94-ВР: [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua.

2. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене Постановою Національного банку України від 10.08.05 р. № 281: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/normativno-pravovi-akti-z-pitan-kpr/postanovi-pravlinnya-nbu/61717.html

3. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закону України від 16.04.91 р., № 959-XII: [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/959-12