Економічні науки/8. Математичні методи в економіці

К.е.н. Трофименко Г. С., студент Коваленко Д. І.

Національна металургійна академія України

Етапи становлення банківської системи на території України

Одним із найголовніших елементів ринкової економіки – є банківська система. Саме поняття банківської системи несе за собою усю сукупність банківських установ, що функціонують у межах країни.

Ефективна банківська система забезпечує функціонування грошового ринку, активно обслуговує і впливає на всі економічні та соціальні процеси, які відбуваються в державі, виступає важливим складником інвестиційного процесу.

У сучасній економіці вона має велике значення, адже вона тісно зв’язана з усіма іншими секторами економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченні безперебійного грошового обігу капіталу, в наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створенні сприятливих умов для вкладання коштів із метою нагромадження заощаджень у національній економіці [1].

Тенденції розвитку банківської системи України, вказує на те, що вона стала найбільш динамічною, стійкою та стабільною сферою національної економіки.

Законодавче забезпечення діяльності банківських систем на Україні було забезпечення у 1991 р. з прийняттям закону «Про банки та банківську діяльність». Але фактично створення та розвиток банківської системи на Україні було раніше, за часів СРСР. Розділити її становлення у межах України можна на декілька етапів.

На першому етапі можна виділити, спробу державного реформування банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебудову економіки, радянським урядом.

Другий етап почався одразу із проголошенням незалежності та прийняттям закону «Про банки та банківську діяльність». Завдяки цьому закону, банківська система була побудована по принципам двоступінчатості, що передбачало чітке розмежування сфер діяльності Національного банку України та комерційних банків.

На початку створення система мала багато недоліків, оскільки законодавча база була недосконалою, для реєстрації банку була необхідна невелика частка статутного капіталу також були низькі вимоги, щодо керівництва. Завдяки цьому до кінця 1991р. нараховувалось більше ніж 90 комерційних банків.

Третій етап характеризується створенням комерційних банків «нової хвилі», що створювалися, як «кишенькові» банки підприємств або приватних осіб, та залучували до себе значну долю приватного, державного, акціонерного та інших капіталів.

Ці банки характеризувались, як ті, що у період значної інфляції та гіперінфляції надавали короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності та заробляли на інфляційних процесах у межах країни. Наприкінці 1993р. в Україні нараховувалося приблизно 100 комерційних банків кишенькового типу.

На четвертому етапі Національний банк України(НБУ) протягом 1994-1996 рр. базуючись на монетарних методах управління економікою, та на досвіді перших трьох періодів, встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. Завдячуючи НБУ були призупинена інфляція, необумовлене зростання цін та спад виробництва. Також у вересні 1996 р. була проведена грошова реформа. Завдячуючи цьому Україні вдалося залучити іноземний капітал, так у період з 1994-1996 рр. було зафіксовано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу. За цей же час іноземні інвестиції в економіку України зросли майже в чотири рази — з 366,9 млн. до 1 млрд. 223 млн. дол.

Але успіхи досягнуті монетарними методами у фінансовій сфері практично не були підкріплені стабілізацією виробництва та структурним реформуванням. Тобто замість реалізації політики збалансування державних витрат у межах реальних бюджетних надходжень, держава вирішила взяти курс на максимізацію зовнішніх та внутрішніх заборгованостей, що призвело до фінансової кризи 1998 р. У наслідок значної девальвації національної валюти, комерційні банки втратили 30-35% свого капіталу.

Негативний вплив на розвиток банківської системи мали органи влади, що часто низкою своїх законів та дій здіймали паніку серед банкірів та клієнтів. Тобто значною мірою на розвиток банківської системи впливає політика уряду та його рішення.

Реформуючи банківську систему в Україні Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону України «Про банки та банківську діяльність» (07 грудня 2000р.), у ньому було більш детально описано етапи створення та саме функціонування дворівневої банківської системи України.

Керуючись цим законом на першому рівні знаходиться Національний банк України(НБУ), центральний апарат котрого знаходиться у Києві. Він являється центральним банком та несе відповідальність перед громадянами України за функціонування усієї банківської системи на її території.

На другому рівні знаходяться інші комерційні державні та недержавні банки. На даний момент в Україні функціонують два банки державної форми власності – це Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк) [2].

Сьогодні можна впевнено сказати, що банківська система на Україні увесь час розвивається, адже з кожним роком збільшуються темпи приросту активів, залучених коштів та капіталу і інші.

Основною проблемою банківської системи є її ліквідність, що виражається у своєчасному виданні коштів вкладникам. На даний момент статистичні данні вказують на те, що загальна ліквідність з роками зменшується. Це пояснюється тим, що чим більше активів у банкові знаходиться в ліквідній формі тим менше доходів він може отримати.

Основна вимога розвитку банківської системи на території України, це отримати таку систему котра була б надійною, ефективною та прибутковою, що змогла б максимально задовольняти вимоги споживачів, та у свою чергу була кризостійкою.

Для успішного функціонування банківської системи необхідно підвищити ефективність роботи мережі банківських точок, оптимізувати бізнес-процеси, розробити адекватну систему протидії ризикам та механізми повернення проблемних кредитів.

Отже, можна зробити висновок, що етапи формування банківської системи можна розділити на чотири етапи. Кожний з котрих зробив внесок у загальний розвиток та становлення системи.

Звісно на сьогодні банківську систему не можна назвати надійною, адже у зв’язку з економіко-політичним становищем на Україні, з банків була вилучена частка іноземного капіталу через припинення функціонування фірм та компаній на сході країни. Також поширюється паніка серед простого люду, що у свою чергу приводить до зменшення фінансового обігу банку та неліквідних активів.

Сукупність усього вищесказаного свідчить про невисоку надійність банківської системи на Україні.

Література:

1. Романова М. І, Устюсова М. В. Основи банківської справи: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 168 с.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. (із змінами і доповненнями від 09.09.2010 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kyivsta.gov.ua/zakon/pdv.htm.