Історія/1.Вітчизняна історія

ст.викл. Компанієнко О.В.

Східно-Європейський університет м.Черкаси

Розвиток матеріально-технічної бази шкіл для працюючої молоді в індустріальних областях України

Однією із найбільш нагальних проблем налагодження ефективного функціонування мережі шкіл робітничої і сільської молоді в перше повоєнне десятиліття було вирішення питання про матеріальне забезпечення роботи цих навчальних закладів. Вона виглядала особливо гострою навіть на фоні загальної бідності матеріальної бази освітньої мережі України, по всій території якої двічі прокотивсь вогневий руйнівний вал бойових дій. І хоча, в повоєнне десятиріччя урядом, місцевими органами влади, адміністрацією промислових підприємств, правліннями колгоспів було проведено важку роботу по відновленню та покращенню матеріальної бази шкіл робітничої і сільської молоді остаточно ця проблема так і не була вирішена. Навіть в кінці 1950- в першій половині1960-х років XX століття – часу найвищого розквіту мережі навчальних закладів для дорослого населення, це питання весь час стояло на порядку денному. Особливо складною була ситуація з навчальними приміщеннями, їх належним опаленням та освітленням. І це при тому, що у другій половині 50-х років стан навчально-матеріальної бази шкільної мережі у порівнянні з повоєнним періодом значно покращився.

Особливо помітно, що саме на початку 60-х років, проводилась робота по зміцненню матеріально-технічної бази навчальних закладів у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Кіровоградській областях.

Виконком Донецької обласної Ради депутатів трудящих домігся того, що на 1 вересня 1959 року 93 школи робітничої молоді області одержали повністю обладнані навчальні приміщення. На початок наступного 1959/60 н. р. додатково були виділені та обладнані меблями, навчальними посібниками приміщення для роботи ще 30 шкіл робітничої молоді [3,97].

Загалом у 1959-1964 рр. на Донеччині завдяки поєднанню цілеспрямованих зусиль влади та громадськості було забезпечено окремими приміщеннями та належно їх обладнано для забезпечення якісного навчального процесу 149 шкіл робітничої молоді. Слід також зазначити те, що у 154 школах було організовано змінні заняття. Останнє мало дуже велике значення для створення належних умов навчання для учнів, які працювали на виробництвах з безперервним виробничим процесом. Протягом місяця вони почергово працювали в денний, вечірній і нічний час. Зрозуміло, що у разі відсутності змінних класів їм було не те, що важко, але іноді і просто неможливо відвідувати заняття без великих примусів. У містах Краматорську, Єнакієво, Слов’янську, а також у Дзержинському та Дебальцевському районах усі школи робітничої та сільської молоді мали належно умебльовані приміщення, добре обладнані навчальні кабінети. Щодо умебльованості навчальних приміщень, то на цій проблемі варто зупинитись спеціально. Здавалось би на перший погляд, тут не мало бути складнощів. Якщо школи робітничої молоді працювали на базі денної школи, то просто потрібно було подбати про належне освітлення навчальної кімнати у вечірній час, оскільки для адміністрації денної школи ця проблема була не суттєва. Але це лише на перший погляд. Не слід забувати, що особливим, фактично єдиним типом навчальних меблів була традиційна парта. У відповідності до віку учнів денної школи кожен клас комплектувався партами різних розмірів. І лише незначна частина їх, а саме парти для учнів 9-11 класів відповідали (та й то не повністю) комплекції вже дорослих людей. В області навіть було організовано соціалістичне змагання за створення найкращих умов для роботи шкіл працюючої молоді, в які включались сотні промислових підприємств, школи, профспілкові організації. Серед них наприклад, такий індустріальний гігант, як Харцизький трубний завод, Зуївська державна районна електростанція та вуглевидобувний трест «Жовтень-вугілля». Профспілка працівників вугільної промисловості виділила на будівництво шкіл робітничої молоді 12 тис. крб. Молодь Харцизька передавала на будівництво школи кошти, зібрані від реалізації металолому і відпрацьовувала на виробництві наднормові години [2,43].

Така ж широка робота по зміцненню навчально-матеріальної бази шкіл робітничої молоді проводилась і в інших областях республіки. Так, вже у 1959 році за рахунок базових підприємств Запорізької області було надано 4 школам власні приміщення, а 20 школам – окремі кімнати [1,92].

Надалі Запорізький виконком обласної Ради депутатів трудящих, раднаргосп і облпрофрада прийняли рішення, в якому конкретно визначили скільки кімнат і де повинні виділити підприємства для організації роботи позмінних класів [2,43].

У 1961 році Запорізький трансформаторний завод виділив безпосередньо на території підприємства 6 класних кімнат для змінного навчання молоді. Власне на заводі була організована самостійна змінна школа. Така ж школа-філія із 5 класних кімнат була відкрита і на заводі «Запоріжсталь». Окремі класні кімнати були виділені на Першотравневому механічному та маслозаводі у Бердянську, трикотажній фабриці, заводі ім. Кірова у м. Великий Токмак.

Добре просувались справи і в багатьох селах. Так, у колгоспах «Авангард» ім. Дзержинського, ім. Щорса Червоноармійського району були створені окремі класні кімнати школи для сільської молоді безпосередньо на тваринницьких фермах. Такі ж класи було відкрито і в ряді колгоспів та радгоспів Великохортицького, Оріхівського та інших районів області [4,121].

Внаслідок всього комплексу вжитих заходів на 1 вересня 1962 р. кількість шкіл працюючої молоді, по Україні забезпечених окремими приміщеннями, збільшилась удвічі і становила 470 одиниць. У 449 школах було організовано змінні заняття [2,43].

Східні та південні області республіки, які були промисловими районами і де знаходились потужні підприємства, надавали ефективну допомогу навчальним закладам.

Підприємства передавали під школи свої приміщення, виділяли кошти на їх будівництво або ж самостійно будували приміщення вечірніх шкіл для робітничої молоді.

Література:

1. Доповідна записка про окремі питання перебудови роботи шкіл та органів народної освіти Запорізької області згідно закону про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти УРСР (1960) // ЦДАГО України. – Ф. 1. ЦК КПУ. – Оп. 73. – Спр. 741. – Арк. 84-92.

2. Присяжнюк К. Ф. Новий етап у розвитку радянської школи на Україні. – К.: Радянська школа. – 1968. – 135 с.

3. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 735 Отчет о работе школ УССР в 1957-1958 учебном году. – 123 арк.

4. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 748. Информация о выполнении постановления «О состоянии и мерах дальнейшего улучшения общего образования работающей молодёжи УССР. – 18.01-27.10.1961. – 286 арк.