История / 2. Общая история
Звінська Т.
С.
Національний
технічний університет України
«Київський
політехнічний інститут»
Історія дискусії щодо визнання «анкарс»
самостійною технікою
Анкарс на
сьогодні досить популярний, ним виконують гарні прикраси, на які є попит. За визначенням розробників, Анкарс — техніка,
заснована на фріволіте, бісероплетінні, макраме й у деяких випадках навіть
елементах вишивки з бісером [8]; це техніка
відтінкового декорування основи, виконаного в процесі ручного човникового
плетіння або після його завершення [3]. Але чи є анкарс самостійною технікою?
Ця дискусія ще досі не вичерпана, оскільки виникають сумніви щодо підстав, за
якими з фріволіте виділяють абсолютно нову техніку. Можливо це просто
вдосконалення техніки, яка відоме нам вже з XV ст.? Втім, дослідження
анкарсу в будь-якому разі буде актуальним, не важливо, наскільки буде
підтверджено чи спростовано тезу про його самостійність як техніки. Адже в разі
підтвердження, що це самостійна техніка, стаття може бути поштовхом для
відкриття нових шкіл, напрямків техніки, випуску книг про неї. Натомість у разі
спростування буде визначено, до якого виду прикладного мистецтва можна віднести
підвид «анкарс».
Мета роботи:
визначити, наскільки обґрунтованою є дискусія з приводу визнання самостійною
техніки «анкарс», з’ясуати, чи нові, авторські елементи в анкарсі є достатніми
для того, щоб виділяти їх в окрему техніку.
Художня
майстерня «АНКАРС» почала роботу 1992 р. як курси фріволіте. Учениці освоювали
вироби за класичними схемами фріволіте [10].
Фріволіте (фр. frivole — порожній,
легковажний) — техніка плетіння ручного вузликового мережива спеціальними
човниками або голками з тупим кінцем. Мереживо фріволіте застосовується для
обробки різних предметів одягу, створення серветок, прикраси скатертин,
покривал і т. д. Також у техніці фріволіте можна виготовити різну біжутерію:
сережки, браслети, кольє, брошки, рукавички, маски [11]. Головним інструментом
є човник для фріволіте. Крім цього потрібні нитки, в’язальний гачок, голка,
ножиці [12]. З’явилася ця техніка у східних країнах, згадується в Європі вже в
кінці XV ст., в Росії — тільки в ХІХ ст. [7].
Але незабаром
керівники й учениці курсів почали розроблювати авторські варіанти класичних
схем, методики розрахунку й коригування схем. Наслідуючи традиції площинного
плетіння, майстри водночас переходили на все тонші нитки, які не
використовуються в класичному фріволіте, знаходили нові прийоми для роботи з
такими матеріалами. Враховуючи використання нетрадиційних для фріволіте
матеріалів, інструментів, технічних прийомів, вироби, вже абсолютно не схожі на
вироби фріволіте, Ангеліна Розанова, Анжела Сафонова і Катерина Стєпная
оголосили про створення нової техніки, яку назвали анкарсом [10].
Найбільш аргументовано проти визнання
анкарсу самостійною технікою виступає московський майстер бісероплетіння
Владислав Єхлаков [1].
Перші вироби фріволіте складалися тільки
з кілець, пізніше з’явилися і піко — петельки з нитки між двома вузлами.
Майстрині виконували ланцюжок з декількох близько розташованих кілець, потім їх
розташовували в потрібному порядку і акуратно зшивали разом у мотиви. Досить
часто в елементи фріволіте додавалося й голкове мереживо [2].
Виділяють два напрями в роботі з цією
технікою: аналіз, зміна елементів та додавання нових у класичних схемах
фріволіте й розробка принципово нових схем. У першому випадку роботи суто
виставкові, складні в технологічному плані й можуть виготовлятися роками. В
другому випадку роботи комерційні, що висуває вимоги до матеріалів,
технологічності та, відповідно, часу на виготовлення [9].
Проаналізувавши визначення, ми віднайшли
такі аргументи: термін «відтінкове декорування» може відноситися до техніки
грізайль (вид живопису, виконуваної тональними градаціями одного кольору,
найчастіше сепії або сірого, а також техніка створення намальованих барельєфів
та інших архітектурних або скульптурних елементів; враховується тільки тон
предмета, а колір не має значення [3]), а термін «ручне човникове плетіння»
може відноситися до ручного ткацтва, макраме та іншого вузликового плетіння.
Також анкарсу, як і грізайлю, властиві поліхромність та різнофактурність.
Розглянувши другу частину визначення, можна зробити висновок, що воно було б
коректним, якби обсяги понять «фріволіте» і «фріволіте з бісером» не збігалися
й для фріволіте були б чужі прийоми роботи, властиві іншим технікам. Але
насправді, ці поняття перебувають у підпорядкуванні, наприклад, поняття
«фріволіте з бісером» повністю входить в обсяг поняття «фріволіте».
Анкарс не є самостійною технікою, тому
що він не має самостійних засобів художнього вираження. Його можна
підпорядкувати поняттю «фріволіте з бісером», оскільки застосування бісеру й
намистин у фріволіте мають давню історію [4].
Автори анкарсу наголошують, що в цій
техніці абсолютно нове положення рук порівняно з фріволіте, чим доводять самостійність
анкарсу. Але відомо, що в будь-якому виді декоративно-прикладного мистецтва
байдуже положення рук, якщо це не стосується ергономіки. І покупців цікавить
лише зовнішній вигляд прикраси, а не те, як її зробили. Техніка виконання в
пластичних, просторових видах мистецтва — а фріволіте як вид
декоративно-прикладного мистецтва належить до пластичних форм, — це не те саме,
чим є виконавське мистецтво в тимчасових і просторово-часових видах мистецтва,
таких як музика і танець. Також з історії фріволіте відомо, що технологія
мінялася неодноразово. Постановка рук при плетінні фріволіте, залежно від
застосовування пристроїв, так само змінювалася, але це не призвело до
виникнення «нової техніки» [5].
Надалі автори анкарсу стверджують, що
було створено нові схеми плетіння, але їм заперечують, що це недостатній привід
для виникнення нової техніки, бо нові схеми виникають щодня. Сюди ж можна
віднести авторські елементи та способи декорування в анкарсі. Кожен може
створити новий елемент у певному виді мистецтва й назвати його авторським, але
це не означає, що всі вважатимуть його таким. Способом перевірки авторства
елемента є патенти, який немає щодо даної техніки. І знову ж таки, це не є
приводом для виникнення нової техніки.
Надалі автори кажуть, що у фріволіте, на
відміну від анкарсу, заборонено використовувати тонкі нитки. А це є
спотворенням фактів, оскільки у XVIIІ ст. почали виготовляти вишукане мереживо
з тонких ниток. Звісно, надто тонкі нитки використовувати не рекомендується,
але рекомендація — це не заборона.
Автор анкарсу пише: «Прикраса, виконана
з ниток, звичайних для класичного фріволіте, це все ж певний нонсенс. А ось
анкарсові нитки дають змогу виконувати роботи, що викликали асоціації з
ювелірними виробами». З історії мережива відомо, що був період, коли мереживо
робили з застосуванням ниток, виготовлених з благородних металів, а для
російського мережива властиве застосування в плетінні перлів і самоцвітів, тому
вказане твердження не є коректним. До того ж термін «анкарсові нитки»
спекулятивний, його застосовують лише майстри анкарсу, а промисловість не
випускає таких ниток.
Проаналізуємо таке твердження: «В
анкарсі вузли основи стилістично імітують скань, тобто метал. При цьому основа
може бути будь-якого кольору, але вона має асоціюватися з металом, а не з
нитками». Метал — це матеріал, вузол — це фактура. До того ж у мереживному
плетінні скань означає додатковий елемент плетіння, рельєфну нитку, що виділяє
контур мережива. Засобом художнього вираження скані є дріт. Таким чином,
фактура, створювана рядом вузлів фріволіте, і фактура скані істотно
відрізняються. Технічні особливості фріволіте зближують його з філігранню
(сканню). Не фактура шнурка, а стилістичний, графічний характер орнаменту
виробу [6].
Отже, на нашу думку, дискусія з приводу,
чи є анкарс самостійною технікою, цілком виправдана. Звісно, автори даної так
званої техніки зробили великий внесок у розвиток прикладного мистецтва, але це
не дає їм аргументованих підстав виділяти свої доробки в окрему техніку. Тому
можна зробити висновок, що анкарс — це вдосконалене фріволіте з бісером.
1. Владислав Ехлаков : [Электронный
ресурс]. — Режим доступа :
http://biser.info/user/55683
2. Горюшкина Н. История рукоделий: фриволите : [Электронный
ресурс]. Горюшкина Н. — Режим доступа :
http://www.osinka.ru/Sewing/Dekor/About/Frivolite.html
3. Гризайль : [Электронный ресурс]. — Режим доступа :
https://ru.wikipedia.org/wiki/Гризайль
4. Ехлаков В. Почему АНКАРС не является
самостоятельной новой техникой? Причина первая : [Электронный ресурс] / Ехлаков
В. — Режим доступа :
http://biser.info/node/418676
5. Ехлаков В. Почему АНКАРС не является
самостоятельной новой техникой? Причина вторая : [Электронный ресурс] / Ехлаков
В. — Режим доступа :
http://biser.info/node/418680
6. Ехлаков В. Почему АНКАРС не является
самостоятельной новой техникой? Причина третья : [Электронный ресурс] / Ехлаков
В. — Режим доступа :
http://biser.info/node/418681
7. История плетения кружева фриволите :
[Электронный ресурс]. — Режим доступа :
http://www.arahni.com.ua/about-history.htm
8. Словарик : [Электронный ресурс]. —
Режим доступа : http://www.artbiser.ru/biser/lexi
9. Степная Е. Ю. О технике АНКАРС :
[Электронный ресурс] /
Степная Е. Ю. — Режим доступа :
http://www.ankars-club.ru/index.php/o-tekhnike-ankars/o-tekhnike-ankars.html
10. Страница
Екатерины Степной. О технике АНКАРС и нашей художественной мастерской :
[Электронный ресурс]. — Режим доступа :
http://rina-ankars.narod.ru/NVER2/NMANK/mank.htm
11. Фриволите
: [Электронный ресурс]. — Режим доступа : https://ru.wikipedia.org/wiki/Фриволите
12. Челночное
плетение : фриволите : [Электронный ресурс]. — Режим доступа :
http://www.samoshvejka.ru/news/chelnochnoe_pletenie_frivolite/2012-08-22-107