Історія/1.Вітчизняна історія

Кропліс В.Л.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Кондитерська промисловість УРСР, її особливості та роль у становленні господарства СРСР

Кондитерська промисловість – це галузь харчової промисловості, що займається виготовленням кондитерських виробів на спеціалізованих фабриках та заводах, харчових комбінатах.

Метою статті є дослідження загального стану кондитерської промисловості України за часів СРСР, її особливостей, з’ясування ролі українського виробництва солодощів відносно загального радянського, ознайомлення з індивідуальними особливостями українських радянських обгорток для цукерок.

На території Росії ще в XV-XVI століттях існувала промисловість, що носила назву «пряничної», у другій половині XVIII ст. у Петербурзі та Москві активно функціонували спеціальні «кондитерські», які виготовляли марципан, нугу, тістечка, цукерки, шоколад та інші солодощі. У свою чергу, для XIX століття характерним було виникнення фабричного виробництва кондитерських товарів, що було зумовлено розвитком міст і промислових центрів. У 1913 році в Росії налічувалося 142 цензові кондитерські підприємства, на яких працювало близько 17 тис. робітників. На таких підприємствах вироблялося близько 70 тисяч тонн різноманітних кондитерських виробів, а загальний випуск такої продукції становив 125 тисяч тонн. Найбільш відомі з дореволюційних такі кондитерські фабрики: «Ейнема» з об’ємом виробітку в 1913 році 7 тис. т і «Сіу» (нині – «Більшовик») з його 5,5 тис. т, а також фабрики Абрикосова у Москві, Жоржа Бормана у Санкт-Петербурзі і Харкові. Діяльність на кондитерських фабриках, звісно ж, суттєво відрізняла від сучасної: так, наприклад, робочий день тривав тоді 10-12 годин, усі вироби – чи то цукерки, чи то шоколад – упаковувалися вручну, норми санітарії та гігієни майже не дотримувалися, якщо все ж і мали місце на фабриках, то характерним для них був низький рівень виконання.

Загалом кондитерська промисловість була зосереджена у Москві, Санкт-Петербурзі, Харкові, Одесі, значного розвитку ця галузь харчової промисловості досягла у роки довоєнних п’ятирічок (1929-1940 рр.), коли на території СРСР було побудовано близько півсотні кондитерських фабрик у різних містах, а багато старих отримали кошти та право на реконструкцію і подальший розвиток. На старих заводах були встановлені карамельні та вакуумні апарати, різноманітні машини – для збивання крему чи помадки, для глазурування цукерок шоколадом, для штампування печива, що дозволило суттєво покращити і пришвидшити виробництво вітчизняних солодощів, піднести його на новий рівень розвитку. У 1940 році московська кондитерська фабрика «Красный Октябрь» досягла успіху у виготовленні 56 тис. т солодощів, у той час як «Більшовик» - 54 тис. т кондитерських виробів.

Після 1940 року на території СРСР було побудовано близько 60 кондитерських фабрик, переважно універсального типу з об’ємом виготовлення від 10 до 30 тис. т кожна. Серед найпродуктивніших з об’ємом виробітку більше 40 тис. т солодощів були «Красный Октябрь», «Більшовик», імені Бабаєва, «Рот-Фронт» (у Москві), імені Самойлової (у Санкт-Петербурзі), імені Карла Маркса у Києві, «Світоч» (у Львові), «Спартак» (Гомель).

Цікаво, що у 1940 році УРСР виготовляла майже 200 тис. т кондитерських виробів, що становило 24 % від усього виробництва солодощів на території СРСР, у 1960 році – 357 тис. т (20,5 % від усього в СРСР), у 1970 – близько 600 тис. т, що становило майже такий самий відсоток, як і в 1960 у всій СРСР, і нарешті, у 1979 році УРСР «подарувала» СРСР приблизно 7800 тис. т продукції.

Найвідомішими на території тогочасної УРСР були фабрики імені Карла Маркса у Києві, «Світоч» у Львові, «Червоний кондитер» у Харкові. Перша була заснована у 1886 році купцем Валентином Єфимовим, у 1924 році їй було присвоєно ім’я Карла Маркса на честь 105-річчя з дня його народження. У 1940 році на цій фабриці працювало 3400 робітників, зараз же вона належить структурному підрозділу компанії «Roshen». Харківська кондитерська фабрика розпочала свою діяльність у 1895 році завдяки Жоржу Борману, на той час Україна виготовляла 80% основної сировини кондитерської справи в СРСР – цукор. У 1963 році злилася з підприємством «Червоний кондитер». «Світоч», у свою чергу, народилася у далекому 1882 році у шоколадній столиці Європи і культурній – України.

Вражаючим в історії кондитерської справи УРСР є її самостійність, підкреслена індивідуальність, різноманітність, що яскраво виражається у кондитерських обгортках часів початку та середини ХХ століття.

Обгортка карамелі «Арак» поєднала у собі червоний та чорні кольори на бежевому папері, декількома різними шрифтами. На жаль, автори таких обкладинок невідомі, дуже хотілося б поцікавитися, чому людина біля пляшки азійського алкоголю зображена темношкірою.

Барбарисна карамель, що є актуальною і в наш час, виготовлялася на харківському «Червоному кондитері», на обгортці автори поєднали синій та червоні кольори, червоний – як символ ягід барбарису, а синій звертається до етномотивів, оскільки використаний у орнаменті.

Не менш популярними були цукерки «Дитячий», «Кава з лікером», «Мишка-сибіряк», «Червоне наличко», «Суниця» тощо. Деякі з них мали навіть більше, ніж одну обгортку – до наших часів дійшли аж 2 пакування «Кави з лікером» однієї і тої ж фабрики, що свідчить про популярність цукерки. Автори у зображеннях на обкладинках намагалися використати тематичні малюнки та зображення, що стосувалися назви чи смакових властивостей цукерки. Цікавими є назви солодощів – карамеля, шоколяда, наличко, цукерок, що є прикладами не діалектизмів чи галицизмів, а так званої «скрипниківки», що була офіційним правописом в Україні 30-40 рр. ХХ століття.

«Наличко» - це так звана етикетка, ярлик, внизу написано, що цукерку зроблено на Сталінці – це район у Києві, від Московської площі в сторону Голосіївського району, можливо, місцем виробництва і зумовлений яскравий, червоний, радикальний колір етикетки. Тим не менш, мова її – українська. На деяких пакуваннях для цукерок використовуються обидві мови – російська та вітчизняна.

Література:

1. Федоровський А.Є. Кондитерська промисловість СРСР за роки радянської влади, 2 вид., М., 1959.

2. Григорьев Ф.Б., Фришман Д.І. Кондитерськая промышленность СССР: обзор, М., 1961.

3. Ільїна С.Б. Контролінг процесів господарської діяльності в харчовій промисловості: навч.посібник / С.Б.Ільїна, Т.С.Журба. – К. : Професіонал, 2008. – 592 с.