История / 4. Этнография

Клименко І. В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Порівняння історії створення етнографічних

музеїв України

Етнографічні музеї — це своєрідні архітектурно-етнографічні комплекси просто неба з міні-музеями в окремих будівлях, де комплексно реконструюється минуле, а історичні побудови є не просто окремими експонатами, а утворюють комплекс [1, с. 84].

Мета роботи: виявити спільні риси та відмінності в історії створення етнографічних музеїв України.

В період відлиги (1964 р.) розпочалося створення першого етнографічного музею — Переяслав-Хмельницького музею архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини [3]. Такі музеї, як Музей народної архітектури та побуту в Києві (Пирогове) (1969 р.) [7]; Закарпатський музей народної архітектури і побуту (1970 р.) [2]; музей народної архітектури та побуту у Львові «Шевченківський гай» (1971 р.) [6]; скансен у Чернівцях (1977 р.) [12]; музей народної архітектури та побуту Прикарпаття (1981 р.) [5], було створено в період застою. І останній з музеїв — сільського господарства на Волині, в селі Рокині, засновано в період перебудови (1989 р.) [3].

Біля витоків Переяслав-Хмельницького музею стояв Михайло Іванович Сікорський, на той час директор Переяслав-Хмельницького історичного музею [8], а засновником «Пирогова» був учений-історик Тронько Петро Тимофійович, на той час — заступник Голови Ради Міністрів УРСР [13]. Музей на Волині заснував історик, краєзнавець, публіцист Олександр Сердюк, котрий протягом багатьох років збирав реліквії волинської минувшини в численних пішохідних туристично-краєзнавчих походах, під час розкопок, мандрівок і поїздок, зустрічей зі старожилами краю [11]. Деякі музеї мають по кілька засновників, наприклад музей у Чернівцях — майстер народної творчості Тарас Герцюк, проектант Панас Миколайчук і науковці Констянтин Павельчук, Василь Павлюк [12]. Своєрідна ситуація з «Шевченковим гаєм» у Львові: ідея створення цього музею належить відомому українському вченому Іларіону Свєнціцькому, який іще наприкінці 1920-х рр. започаткував роботи, в ході яких, зокрема, дослідник стародавнього українського мистецтва Михайло Драган на кошти митрополити Андрея Шептицького керував перенесенням церкви 1761 р. з села Кривка, але тільки 1966 р. за ініціативи працівників Музею етнографії та художнього промислу розпочалися конкретні роботи, які сприяли відкриттю «Шевченкового гаю» [14].

На момент приїзду Михайла Сікорського до Переяслава-Хмельницького місцевий краєзнавчий музей займав лише три кімнати в родовому будинку друга Т. Шевченка, місцевого лікаря А. Козачковського. Проте вже через три роки було створено нову експозицію, яку відкрили 13 квітня 1954 р. до ювілею — «300-ліття возз’єднання України з Росією». Того року рішенням Ради Міністрів УРСР музею присвоїли ІІІ республіканську категорію і він отримав назву «Переяслав-Хмельницький державний історичний музей» [3].

Для майбутнього музею Пирогів експонати доводилося збирати по всій Україні. Планувалося передати особливості архітектури та побуту її історичних регіонів, тому було складно підбирати експонати. Втім, на момент відкриття музею для відвідувачів (1976 р.) його територія становила 120 га, на яких було розміщено понад 150 споруд-пам’яток [4].

Львівський музей створено для порятунку пам’яток дерев’яної архітектури, предметів побуту й зразків народного мистецтва всіх історико-етнографічних груп Західної України кінця XIX —початку XX ст. Нині він один з найбільших у Європі. На понад 50 га відтворено 105 пам’яток [6].

1934 р. заходами В. Залозецького на горі Цецино в передмісті Чернівців збудовано різьблені гуцульську хату та браму. Це мало започаткувати музей гуцульського мистецтва Буковини. Вважають, що він згорів у кінці 1930-х рр. Збереглась лише брама з датою «1934 NOEMBRIE 8» (нині — на території Чернівецького музею народної архітектури та побуту). І лише постановою Ради Міністрів УРСР від 19 липня 1977 р. було ухвалено створити музей [12].

Закарпатський краєзнавчий музей з 1947 р. розміщується в Ужгородському замку ХІІІ–XVIII ст. З 1950 р. до складу закладу ввійшов Мукачівський музей ім. Т. Легоцького. До музею як відділення-філії входять будинки-музеї народних художників України Ф. Манайла та А. Коцки. Від 1991 р. при музеї діє Центр вивчення народної музичної культури Карпат [2].

1979 р. відкрився Рокинівський музей історії сільського господарства Волині. В кінці 1980-х рр. його директор О. Середюк вирішив створити на території Рокинівського дендропарку біля музею скансен. За 1989–1991 рр. було перевезено й установлено близько 12 давніх архітектурних споруд [5].

Отже, в історії створення етнографічних музеїв України є багато як спільних рис, так і відмінностей. Більшість музеїв було створено в період застою, хоча, на перший погляд, у часи відлиги й перебудови були б вигідніші умови. В багатьох скансенів були музеї-попередники, хоча, наприклад, «Пирогове» створювалося з нуля. Засновниками цих музеїв є дуже різні за статусом і можливостями люди, яких об’єднує мета створення всіх цих музеїв — збереження стародавніх пам’яток нашої народної культури.

1. Афанасьєв О.Є. Скансени України як важливий туристичний ресурс / Афанасьєв О. Є., Бурлака Є. В., Маркіна Ю. М. // Туристична індустрія: сучасний стан та пріоритети розвитку: Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції (м. Луганськ, 6–7 травня 2009 р.). — Луганськ : ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2009. — С. 80–84.

2. Закарпатський музей народної архітектури та побуту : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.karpaty.info/ua/uk/zk/ug/uzhgorod/museums/skansen/

3. Історія. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.niez-pereyaslav.com.ua/about

4. Історія створення Музею : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://pyrogiv.kiev.ua/index.php/pro-muzei/storya-stvorennya

5. Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ridna.ua/museums/muzej-narodnoji-arhitektury-ta-pobutu-prykarpattya/

6. Про Музей : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://lvivskansen.org/pro-muzej

7. Про музей : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.pyrohiv.com.ua/ua/textpages/read/1/pro-muzej

8. Михайло Іванович Сікорський : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.niez-pereyaslav.com.ua/creator/112-2012-02-20-21-05-18

9. Музей історії сільського господарства Волині-скансен : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://v.lutsk.ua/catalog/rest/active/skansen-muzej-pid-vidkrytym-nebom-v-s-rokyni.html

10. Музей народної архітектури і побуту Прикарпаття : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.karpaty.info/ua/uk/if/gl/krylos/museums/architecture/

11. Музей сільського господарства Волині — Скансен : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.cult.voladm.gov.ua/skansen_museum/

12. Скансен у Чернівцях : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.derev.org.ua/muzei/skansen_cherniv.htm

13. Тронько Петро Тимофійович (12.07.1915–12.09.2011) : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ukrgeroes.narod.ru/TronkoPT.html

14. Шевченківський гай : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Шевченківський_гай

15. Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.skansenbuk.cv.ua/ua/index_ua.htm