Колос М. М.

Студента 1 курсу 3 групи Економічного факультету

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна (м. Київ)

ШРАМКІВКА ВІД ВИНИКНЕННЯ ДО СЬОГОДНІШНЬОГО ЧАСУ

Шрамківка - селище міського типу Драбівського району Черкаської області, розташоване на берегах малої річки Чумгак. Населення - понад 3461 чоловік, 95% українці, мешкають також росіяни, білоруси, азербайжанці, євреї, грузини та інші. У 1956 році із окремих сіл та хуторів Шрамківки, Новошрамківки, Шелехівки, Полуботівки, Іванівки було утворене селище міського типу Шрамківка. Селищній раді підпорядковане село Вишневе. Шрамківка розташована у північно-східній частині Черкаської області. Найближча залізнична станція - Кононівка Південно-західної залізниці. Через Шрамківку проходить автошлях, який зв’язує її з містами: Києвом, Черкасами, Полтавою, Сумами, Харковом, Черніговом та ін. Діє автостанція, від якої можна автобусом доїхати до електропоїзда (з 1994 р.), що регулярно курсує до Києва та Гребінки. [6]

Предметом вивчення даної статті є селище міського типу Драбівського району Черкаської області – Шрамківка.

Метою даної роботи є дослідження історії створення та розвитку селища.

Вивченням історії селища займалось багато дослідників. Ще в жовтні-листопаді 1975 року вчитель-краєзнавець К. А. Сакун опублікував у районній газеті статтю з історії селища Шрамківки. Він прослідкував розвиток населеного пункту від часу його заснування до 1917 року. Журналіст Володимир Павлович Щерба у своєму виданні «Над Чумгак-рікою» як найкраще дослідив розвиток селища. До нашого часу дійшов «Опис України…», зроблений французьким інженером Гійомом Лівассером де-Бопланом, який знаходився на службі у польських королів у 30-х та 40-х роках , ХVII століття, в якому вперше згадується поселення Жванчик(згодом Шрамківка). Про заснування та діяльність населеного пункту також описував у своїй статті «Селище міського типу Шрамківка» М. В. Дячок та багато інших. Село засноване в XVI столітті. Перша згадка — на карті Г.Боплана у 20х роках  XVII століття під назвою Жванчик; зруйновано навесні 1648 року, відновлено 1658 року — виник хутір полковника Шрамка. [5]

Лубенський полковник Леонтій Свічка в 1680-х роках захопив степ і ліс на лівому березі річки Чумгак і почав оселювати тут хутори. У 1699 році ці землі він відписав своєму сину Лук’яну, а останній продав значковому козаку Лубенського полку Федору Кохну за 20 талерів. Федір Кохно продав ці землі в 1723 році своєму зятю Данилу Прохоровичу. Так «лес Шрамковщина и ярки по речце Чумгак вверх и вниз от городища Чумгака» опинились в руках панів Прохоровичів. На правому березі річки Чумгак одночасно виник хутір Полуботівка козака Артема Полуботка, де у 1660 році народився й провів перші шість років життя майбутній наказний гетьман України Павло Полуботок. Із Шрамківкою також пов’язано ім’я переяславського полковника Томари, який заснував тут свій хутір Іванівка. Осадником хутора Шелехівський став козак села Лісники Яготинської сотні Іван Шелех. Усі ці хутори у 1956 році були об’єднані у селище міського типу Шрамківка. [1] Через хутори Шрамківський та Старополуботівський тричі проїздив Тарас Шевченко. [3]

Шрамків'яни брали активну участь у подіях 1914-1920 рр. Повним кавалером Георгієвськоrо хреста став М.Д. Гончаров - майбутній генерал-майор Червоної Армії. Влітку 1918 року у Шрамківці була сформована сьома сотня повстанців проти гетьмана П. Скоропадського, яка виступила на боці Директорії УНР і брала участь у боях під м. Переяславом (пізніше переформована у сьому роту червоно-армійського загону). У 1911 році між хуторами Шрамківським та Новошрамківським завершено будівництво цукрового заводу акціонерами Раковичем, Рахленком, Катеринчем. Від залізничної станції Кононівка підведено колію. Розпочалося економічне зростання хуторів, що вже почали нагадувати одне село. Крім цукрозаводу, було споруджена «воловню», де на відходах виробництва відгодовувалась велика poгaтa худоба, дев'ять будинків на 35 квартир для спеціалістів, бараки для робітників, контору, лікарню, будинок для управляючого цукрозаводом. У 1912 році на кошти Пирятинськоrо земства та Раковича споруджено нове приміщення школи. Піднімалося питання про будівництво церкви. Події Першої світової війни, українськo-московської та громадянської воєн у 1914-1920 роках принесли багато шкоди Шрамківці. [2]

Важкими для шрамків'ян були 30-і роки. Насильницька колективізація, так зване розкуркулення, політичні репресії вирвали із села кращих, працьовитих селян та робітників. Навколо Шрамківки зникли хутори, господарі яких були виселені у тундру Росії. У 1937-1938 рр. були заарештовані і засуджені "трійкою" HKBС та Особливою нарадою НКВС СРСР за неповними даними її колгоспників та робітників, у тому числі й директор цукрозаводу Т.Т. Гуля розстріляний. У 1935 році навколишні хутори увійшли до Шрамківської сільської Ради. 548 шрамків’ян брали активну участь у Другій Світові війні 1939-1945рр. 344 з них нагороджено орденами і медалями . 257 не повернулися з фронтів.

З 3 жовтня 1944 року до листопада 1959р. Шрамківка була райцентром Полтавської області. У 1959 році район було розформовано а села приєднано до Драбівського району, що потягло за собою закриття понад 20 підприємств, організацій та установ і призвело до скорочення майже 500 робочих місць. Із Шрамківки виїхало чимало спеціалістів, інтелігентів, висококваліфікованих робітників, а протягом 1959-1969рр. – понад тисячу випускників середньої школи. На кінець ХХ століття у Шрамківці є цукровий завод, автоколона, ПМК-2, ДП «Шрамківський машино - будівний завод», ВАТ «Більшовик» (всі не працюють), СТОВ «Агрокетл» (майже не завантажені потужності). 3 1995 року почав діяти щотижневий базар, відкрито 12 приватних магазинів, 3- кооперативних, два приймальних пункти сільськогосподарської сировини, комунгосп, склад нафтопродуктів, діють лікарня та фельдшерський пункт у Вишневому, ветеринарна дільнича лікарня, ВАТ «Шрамківське», професійна пожежна частина, будинок культyри, 3 бібліотеки. Влітку 1918 року з Шрамківки було насипано пам’ятну могилу та встановлено хрест з портретом Павла Полуботка (знесені радянською владою). Нині у Шрамківці є пам'ятник загиблим воїнам у 1941 р, обеліск Слави на честь шрамків'ян, які не повернулися з фронтів Другої світової війни. Біля будинку культури встановлено погруддя Т.Г. Шевченка. Із Шрамківки походять науковці В.Т. Кисельов, Г.К. Петрик, В.Д. Долготович, Ю. Б. Поздняков, О.О. Коба, із Вишневого — скульптор А.В. Галян. [4]

Написавши цю статтю, я дослідив історію рідного селища, заснування Шрамківки та її розвитку. Також в даній роботі було розкрито позитивні і негативні фактори, які впливали на розбудову населеного пункту. Наприклад такі як, будівництво та робота цукрового заводу та негативний фактор - Перша та Друга Світові війни.

Роблячи висновок можна сказати про те, що селище еволюціонувало. Відбувся значний розвиток в освіті, промисловості та лікарській справі. Але після припинення роботи цукрового заводу стан в селі кардинально змінився. Більша половина населення втратила роботу, від заводу отоплювались навколишні будівлі, тому постала проблема з опаленням. Та 2008 року селище було газифікованим. В роботі можна прослідкувати те, що припинення роботи заводу – це болючий удар, але свою роботу продовжували і продовжують зараз цегельний завод, дитсадок, школа, лікарня та численні малі підприємства. Тож доля Шрамківки була нелегкою, але вона зуміла перенести всі труднощі і складності на своєму шляху.

Список використаної літератури

1. Спогади, листи старожилів Шрамківки.

2. Козубенко К. Записки історико-філологічного відділу ХVIIст. – К.: 1920. – С. 215.

3. Спогади про Тараса Шевченка. – К.: Дніпро, 1982. – С.33-36.

4. Баграмян И. Х. Так начиналась война. – К.: Дніпро, 1975. – С. 55-70.

5. Щерба В. Над Чумгак-рікою – Видано коштом Шрамківського агроцукрокомбінату 1996р. – С. 4-86

6. Щерба В. Із туману віків і днів учорашніх – Історико-географічне дослідження 2007р. – С. 205-209.