к.м.н. Казицька Н.М.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Україна

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЄТАПІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ

У своїй навчальній роботі по підвищенню кваліфікації лікарів прийнято використовувати встановлену систему підготовки в якій основою є традиційні форми проведення занять: лекції, семінарські та практичні заняття, різноманітні форми позааудиторної підготовки [4].

Але в усіх сферах медичної діяльності все доступнішими стають сучасні телекомунікаційні технології і, замість походу до бібліотеки, виписки фахових періодичних видань або придбання книги (підручника, монографії, атласу тощо) лікарі все частіше звертаються до глобальних електронних джерел. Нас підкупає можливість швидкого отримання відповіді на будь-яке професійне запитання. Так, Інтернет зумовив розвиток таких форм отримання знань, як електронне навчання (e-learning), мобільне навчання (m-learning), змішане навчання (blended-learning) [2, 3, 4]. Завдяки таким технологіям забезпечується таке важливе, для лікаря-фахівця, безперервне навчання – навчання впродовж професійного життя.

Під терміном е-learning розуміють навчальний процес, в якому використовуються інтерактивні електронні засоби доставки інформації, електронні носії, корпоративні мережі Інтернет, Інтернет - конференції, віртуальні бібліотеки, аудиторії, зали тренінгу [1]. На світовому ринку освітніх послуг електронне навчання прогресує не тільки за рахунок полегшення доступу до ресурсів, а й можливістю обміну інформацією між колегами, дискусією та спільною роботою на відстані. Тобто стає областю «передової навчальної технології в медицині», котра має справи, як з технологіями, так й зв’язана із ними методологією навчання з використанням мережевих або мультимедійних технологій.

Створення адекватної та сучасної системи е-learning у ВНЗ складається з трьох етапів: технічне забезпечення роботи системи, організація доступу до системи та інформаційне наповнення системи сучасними інформаційними ресурсами (електронна бібліотека, інтерактивна бібліотека (wiki), відео - лекції, віртуальні тренінгові зали, віртуальні пацієнти, форум лікарів за конкретними актуальними темами тощо) та контролюючими заходами (курація віртуального пацієнта, рішення тестових завдань тощо). Отже, кожний навчальний цикл повинен містити свій CMS (Content Management System - система керування контентом) бо матеріали курсу складаються з відео та фотоматеріалів, mp3, текстових документів (наказів МОЗ, клінічних протоколів, інформаційних листів, інструкцій тощо), сканованих зображень, посилання на спеціалізовані веб-сайти [1, 2].

У зв’язку з розвитком і використанням у повсякденному житті мобільних пристроїв (мобільні телефони, кишенькові персональні комп’ютери, ноутбуки, нетбуки, смартфони тощо), набула поширення технологія мобільного навчання (m-learning) – це передача знань на мобільний пристрій з використанням WAP або GPRS технологій [1]. Використання m-learning дає можливість зробити навчання гнучким, доступним і персоналізованим. Кожний має можливість навчання з будь-якого місця, в будь-який час.

Пошук зручних технологій та форм навчання, активне використання e-learning і m-learning спричинили створення змішаного навчання blended-learning, яке передбачає поєднання традиційного навчання та e-learning, що дозволяє здобути знання в результаті особистого спілкування курсантів і викладачів та враховує індивідуальні особливості сприйняття людиною інформації (кожний обирає зручний для себе спосіб сприйняття інформації: традиційні джерела, електронну базу навчального матеріалу тощо) [1]. Тому сьогодні вже недоцільно викладати дисципліни традиційно, коли у центрі педагогічного процесу знаходиться викладач, а лікарі-курсанти пасивно сприймають матеріал. Завдання полягає не тільки і не стільки у закріпленні вже вивченого матеріалу, а й у вивченні, або психологічному прийнятті нового, яке базується на принципах доказової медицини. Спираючись на свій досвід, лікарі, які мають великий стаж роботи, нажаль, мають й більш закостеніле відношення до сприйняття нової інформації, яка суперечить їхньому досвіду [3, 4].

Метою любих новацій у формах освіти стає підвищення якості підготовки кваліфікаційних спеціалістів із забезпеченням мотивації та зацікавленості у навчанні, доступності сучасної та достовірної інформації, отримання відповідей на актуальні питання з конкретної лікарської спеціальності [4]. Цьому сприятимуть такі зміни в підходах до навчального процесу:

1. Здійснення моніторингу професіональних запитів і складання програми навчання за результатами дослідження (наприклад, анкетування цільового контингенту про індивідуальні побажання тематики навчального циклу);

2. У навчальному процесі з викладанням матеріалу лікарям - спеціалістам, які найчастіше мають багатий клінічний досвід, слід обмежити такі форми, як лекції;

3. Активно використовувати інтерактивні навчальні форми: тренінги, клінічні розбори, ділові ігри, case – study, навчальні дискусії, метод проектів тощо.

4. Поступове введення в навчальний процес додаткових он-лайн сервісів: реєстрація на циклі, консультування по окремим питанням курсу, використання дощок об’яв, оперативне поширення електронних повідомлень, електронне обговорення теми - форуми (яке проходить частіше більш активно у формі інкогніто), організація відео-конференцій, он-лайн покупка книг та учбових посібників, складання вхідних та заключних тестів.

5. Багаторазове (доведене до автоматизму!) відпрацювання практичних навичок в рамках віртуальних залах тренінгу, яке доступне у будь-який час та не обмежує тривалість застосування навчальних засобів.

Отже, використання сучасних e-learning технологій у викладанні нового прогресивного матеріалу для лікарів на курсах підвищення освіти повинно бути спрямоване як на активну мотивацію курсантів до сприйняття нових прогресивних знань так й на створення сучасної інформативної системи навчання, яка повинна включати нові розділи: не клінічні завдання на папері, а віртуальні клінічні випадки (з фото -, відео - матеріалами, маршрутом пацієнта, лабораторними та інструментальними даними обстеження тощо), не переказ практичних навичок, як він їх усвідомив після вивчення посібника, а відроблених до автоматизму, залежних від різних клінічних вимог вмінь, які базуються на глибоких теоретичних знаннях та на сприйманні механіки процесу. Це спонукає викладачів створювати електронні бази літературних джерел, клінічних випадків, інтерактивних алгоритмів надання медичної допомоги, відео - роликів різних медичних маніпуляцій тощо.

Висновки: сучасні навчальні технології вимагають від викладача не тільки використовувати новітні медичні знання за визначеною тематикою, а й формувати інформаційний простір до якого мають долучитися фахівці-медики. Тільки така постійна робота над удосконаленням навчального процесу дозволить мотивувати лікарів до постійного професійного розвитку лікарів-курсантів, вчить їх використовувати електронні джерела (як у рамках навчального циклу та й самостійно для власних потреб), свободо спілкуватися з колегами та відстоювати своє ставлення до конкретного питання, спираючись на конкретні (представлені в достовірних електронних джерелах) данні.

Література:

1. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній освіті майбутніх фахівців / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, М. М. Козяр ; за ред. член-кор. НАПН України Гуревича Р. С. – Львів: ЛДУ БЖД, 2012.– 380 с.

2. Кадемія М. Ю. Використання інтерактивних технологій навчання / Теорія і практика управління соціальними системами, 2013. - № 3. – с. 125-132.

3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.- метод. посібн. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2004 – 192 с.

4. Поліщук В.А. Особливості використання інтерактивних методів навчання у процесі професійної підготовки фахівців фізичної реабілітації / Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України, 2013. - № 5. – с.123-131.