Педагогічні науки/ 2.
Проблеми підготовки спеціалістів
ДВНЗ
«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія
Сковороди»info@rusnauka.com
Методична
компетентність крізь призму сучасної системи освіти України
За результатами діяльності робочої групи
українських науковців і практиків розроблялись теоретичні і прикладні питання
запровадження компетентнісного підходу в освіту України. В результаті
запропоновано такий перелік ключових компетентностей у навчанні: навчання (як
уміння вчитися); громадянська; загальнокультурна, інформаційна; соціальна;
здоров’язберігаюча, які деталізуються в комплекс знань, умінь, навичок,
цінностей, ставлень, здатностей за навчальними галузями й життєвими сферами
учнів. Зарубіжні й вітчизняні автори (І. Срмаков, О.
Савченко, А.
Хуторський) наголошують, що ключові компетентності у навчанні мають рухливу
структуру, залежать від пріоритетів суспільства, цілей освіти, особливосей і
можливостей самовизначення особистості в соціумі. Компетентність у навчанні
можна спрогнозувати у різних сферах: когнітивній, діяльнісній, мотиваційній,
соціальній, політичній, культурній, екологічній, науково-освітній та ін. Як
відомо, Дж. Равен побудував модель із 143 елементів. Крім того, у
зарубіжних джерелах зміст «компетентності у навчанні» часто передають через
усталені поняття: «здатність до ...», «комплекс умінь», «комплекс навичок»,
«авторитетність», «умілість», «готовність до...», «знання в дії», «спроможність»,
«здатність у справі», «впровадження». Спільним для всіх є розуміння
компетентності у навчанні як набутої характеристики особистості, що сприяє
успішному входженню молоді в життя сучасного суспільства.. Стрімко змінюваний
світ вимагає від освіти стати прискорювачем культурних змін в суспільному житті
і окремо взятої людини [3, с. 234].
У процесі аналізу різних наукових бачень
щодо сутності поняття «компетентність» – виокремлюють, як інтегроване утворення, структура якого
вбирає такі компоненти як сукупність професійних знань, умінь, здібностей,
навичок, особистісних якостей, норм моралі, моделі поведінки, що впливають на
якість розв’язання професійних завдань; розвинуті професійно значимі й
особистісні якості, які проявляються в діловому і партнерському спілкуванні з
людьми [2, с. 408-409; 4, с. 78]. Компетентність є показником вміння
особистості забезпечувати адекватну реакцію на ситуацію, проблему через
знаходження оптимальних шляхів її успішного розв’язання.
Якщо розглядати структуру методичної
компетентності вчителя найбільш узагальнено, то в и складі можна виділити такі компоненти:
а) мотиваційний - сукупність потреб,
мотивів, інтересів, ціннісних орієнтацій, ставлень, адекватних цілям і
завданням педагогічної діяльності, та їх інтегративних комплексів (пізнавальні
потреби й інтереси, гуманістична спрямованість, любов до дітей, прагнення
особистісно самореалізуватись у педагогічній діяльності тощо);
б) когнітивний - сукупність знань,
необхідних для здійснення педагогічної діяльності (знання предмета, педагогічні,
психологічні, основи організації й управління навчальним процесом тощо);
в) операційний - сукупність умінь і
навичок, необхідних для практичного вирішення навчальних і виховних задач
(уміння встановлювати міжособистісний контакт, організовувати міжособистісну
взаємодію, упорядковувати і передавати навчальну інформацію тощо);
г) особистісний - сукупність
важливих для професійної педагогічної діяльності особистісних якосте
(комунікативність, відповідальність, емпатійність, готовність до рефлексії,
здатність до самоаналізу самоуправління тощо).
Важливими елементами внутрішньої
структури особистості, закріпленим життєвим досвідом індивід; всією сукупністю
його переживань є ціннісні орієнтації. І як зазначає П. С. Гуревич, знання беруться із світу, цінності
творять цей світ [1, с. 5-12.]. Вивчаючи проблему цінностей, Д. О. Леонтьев виділив такі основи цінності, якими керується людина:
безпосередні цінності етичного порядку (чесність, порядність, доброта
непримиренність до недоліків); цінності міжособистісного спілкування
(вихованість, життєрадісність чуйність); цінності професійної самореалізації
(ретельність, ефективність у справах, тверда воля) індивідуальні цінності
(незалежність, відповідальність, конформізм) [4, с. 13-14]. Отже, ціннісна
свідомість самосвідомість, закріплюючись у ціннісних орієнтаціях, впливають на
мотивацію педагогічної дії.
Ціннісні орієнтації, особистісний смисл
професії мають принципове значення для формувань індивідуального стилю
педагогічної діяльності, визначаючи його гуманний, демократичний або
авторитарний характер. На основі ціннісних орієнтацій формується
мотиваційно-ціннісне ставлення до педагогічної професії, цілей і засобів
педагогічної діяльності. Таке ставлення до педагогічної діяльності в кінцевому
результаті виражається у педагогічному спрямуванні особистості.
Будь-який компонент структури методичної
компетентності не може існувати автономно, він завжди інтегрується з більш
масштабними системами. Так, мотиваційний блок науково-методичної компетентності
входить до структури загальної особистісної спрямованості, когнітивний - до
структури світогляду. Операційний же компонент входить до ширшого аспекту
педагогічної діяльності - процесуального, що дає змогу розглядати реалізацію
методичної компетентності у межах діяльнісного і функціонального підходів.
Література:
1. Гуревич П.С.
Роптание души или рубанок: нравственные парадоксы новой
программы образования? // Этическое воспитание. – 2003. – №1. – С. 5-12.
2. Бібік Н.М.
Компетентність у навчанні // Енциклопедія освіти / [Акад.
пед. наук України]; [гол. ред. В.Г. Кремінь]. – К.: Хрінком Інтер,
2008. – С.408-409.
3. Компетентнісний
підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека
освітної політики / [За заг. Ред. О.В. Овчарук]. – К., 2004. – 234с.
4. Леонтьев
В.А. Методика изучения ценностных ориентации. – М.: Смысл, 1992. – 17с.