Сичікова Я.О., Ковачов С.С.

Бердянський державний педагогічний університет

Дидактична гра як метод формування розумової діяльності учнів

Успішне вирішення основних завдань виховання в сучасній школі нерозривно пов'язане з проблемою інтенсифікації педагогічного процесу, пошуком найбільш ефективних методів, форм та прийомів роботи з учнями. Актуальним завданням постає реалізація розумового виховання в навчальному процесі. Аналіз останніх досліджень з проблем ефективності та оптимізації навчання, що однією з головних умов підвищення якості навчання є формування у школярів самостійності мислення, розвиток інтелектуальної культури особистості, пізнавальних мотивів, навичок розумової діяльності, діалектичного мислення та раціональної організації учбової праці [1, 2].

Ю. К. Бабанський, М.А. Данілов, И.Я. Лернер, В.А. Крутецкий та інші розкрили основні принципи системного підходу до встановлення змісту шкільної освіти. А.П. Гінзбург, Е.Н. Кабанова-Меллер, А. А. Люблінська, Н.П. Линькова, Е.А Фарапонова внесли певний внесок у розробку психолого-педагогічних і дидактичних проблем розвитку у школярів розумових здібностей.

Розум – це здатність людини мислити, відображати й пізнавати об‘єктивну дійсність. Це найдосконаліша форма теоретичного осягання дійсності, свідоме оперування поняттями, синтез знань на найвищому рівні творів та ідей. Він аналізує й оцінює як дані органів чуття, так і розсудкові діяльності, а також сам себе [1, 3].

Розумове виховання направлене на розвиток інтелектуальної культури особистості, пізнавальних мотивів, навичок розумової діяльності, діалектичного мислення та раціональної організації учбової праці. Воно необхідне людині не тільки для праці, а й для повноти духовного життя. Уміти творчо мислити й бути розумною повинна кожна людина, бо розум конче необхідний у всіх, без винятку, видах людської діяльності. Тому й справжнє розумове виховання орієнтує людину на життя у всій його складності, в усьому його багатстві [4].

Тому до розумового виховання належить цілеспрямована діяльність вихователів над розвитком розумових сил і мислення учнів та прищеплення їм культури розумової праці. Вона передбачає набуття знань, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, прищеплення інтересу й потреби в розумовому збагаченні впродовж усього життя, самостійному здобуванні знань і застосуванні їх на практиці. Самостійне здобування знань народжує зрілість думки [2 – 4].

На уроках технології вчитель повинен забезпечити найкращі умови для для розвитку пізнавальних можливостей школярів. Для цього необхідно в учнів формувати початкові розумові дії праці – вміння аналізувати властивості та якості матеріалів, виробів, інструментів, порівняти, якість виготовлених виробів з образом і на цій основі робити прості узагальнення, вміння відповісти на поставлене питання, дати звіт про поетапне виконання роботи відповідно до плану вчителя, з предметно технологічною картою, керуватися інструкцією, самостійно визначити послідовність виробничих операцій [4].

В сучасній школі виникає насущна потреба в розширенні методичного потенціалу в цілому і в активних формах навчання зокрема. До таких активних форм навчання, недостатньо освітлених в методиці викладання трудового навчання, відносяться ігрові технології.

Ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавим і захоплюючим не лише роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але і буденні кроки по вивченню різноманітних технологій [3].

Гра, як метод навчання, організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Сучасна дидактика визначає право дитини на гру у школі, розглядає її як один із засобів пізнання навколишнього світу, що відповідає віковим особливостям школяра.

Особливо важливе місце займає дидактична гра та ігрові прийоми у навчальному процесі школярів, адже становлення і розвиток їхньої навчальної діяльності відбувається у період ще слабких довільних процесів: уваги, сприймання, пам‘яті [2]. Деякий програмовий матеріал потребує від дитини значних вольових зусиль та багаторазового виконання різних варіантів вправ для його засвоєння. Саме тоді гра, запобігаючи психічному перевантаженню дитини, і допомагає виконувати навчальну мету значно швидше й міцніше ніж будь-який інший педагогічний засіб.

Література

1. Малихін А.О. До проблеми оцінки якості методичної підготовки майбутніх вчителів технологій / А.О. Малихін, // Сучасні тенденції розвитку педагогічних та психологічних наук»: Матеріали міжнародної науково-практичній конференції (м.Київ, Україна, 21 грудня 2013 р) К.: ГО «Київська наукова організація педагогіки та психології», 2013.

2. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – К. / С. Г. Карпенчук. – Вища школа 1997. – 304 с.

3. Коберник О.М. Трудове навчання в школі: проектно-технологічна діяльність / О.М. Коберник. – Х.: Видавнича група «Основа», 2010. – 255 с.

4. Богданова О. С. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников; экспериментально-педагогическое исследование / О. С. Богданова, В. И. Петрова. – М.: Педагогика, 1984. – 286 с.