^{Науковий керівник: Лаврик-Слісенко Людмила Петрівна}

^{Автор: Маздор Анна Анатоліївна - студент}

^{Кременчуцький національний університет ім. Михайла Остроградського, Україна}

^{Наука.Проблеми сьогодення}

^{В останні роки лунало й лунає чимало голосів, які наводять дані щодо катастрофічного, жалюгідного стану сучасної української науки. Зрештою, вони не становили секрету й раніше. Не буду на них зупинятися, бо глибока руйнація науки, яку всі ми звикли вважати нашим спільним національним надбанням, є доконаним фактом, який навряд чи потребує додаткових доведень.}

^{Отже, теза перша. Чільний момент усвідомлення – це розуміння, що окремими локальними діями якісно змінити ситуацію неможливо. Це не справа якоїсь постанови, рядка у бюджеті чи створення „під проблему” державного органу.Відновлення української науки та перетворення її на життєздатний організм, здатний убезпечити майбутнє країни, є можливим лише на основі глибокої зміни загальнонаціональних пріоритетів розвитку країни. Пріоритетів, звичайно, не декларованих, а реальних.}

^{Теза друга. Вітчизняна наука продовжує існувати на тій базі і в тій залишковій конфігурації, які перейшли нам від радянських часів. Зрозуміло, наскільки це застарілий, неефективний та вичерпавший себе матеріально й морально ресурс. Маючи за плечима 16 років незалежності, Україна не має в активі жодного року існування науки незалежної держави.}

^{Не можна робити вигляд, що останні 20 років українська наука нормально собі існувала й зараз продовжує нормально існувати, хоч і не без деяких проблем. Слід чітко і ясно сказати: ці роки стали періодом невпинних втрат і деградації науки. Тим, що вона взагалі не зникла, ми зобов’язані не вдумливій політиці держави, а простій силі суспільної інерції. Велика суспільна інституція не може враз розчинитися у повітрі. Але вона може перетворитися на нежиттєздатний залишок того, чим була і покликана бути.}

^{Відновлення та переоснащення наукових досліджень,оздоровлення та розвиток наукових колективів і центрів, створення належної інфраструктури й умов інтелектуальної праці – це повинно стати одним з головних пріоритетів діяльності держави.}

^{Теза третя. Для цього необхідно ефективно використати наявні наукові структури – фактично спадок радянської доби, – здійснивши їх глибоку системну санацію.Разом з тим, вкрай необхідно започаткувати нові інституції та наукові центри, формувати нові наукові колективи,розгорнути низку програм наукових досліджень, орієнтуючись на перспективу розвитку народного господарства та життєзабезпечення суспільства.}

^{І, звичайно, „піднімати науку” необхідно у тісній співпраці з передовими науковими центрами, бо наука – наднаціональна, вона належить всьому людству.}

^{Теза четверта. Втративши внутрішню динаміку інтелектуального розвитку, Україна вже на сьогодні стала простим ресурсним придатком більш розвинених економік і соціальних систем. Поглиблення цієї тенденції, разом з втратою останніх традицій наукових досліджень та ресурсів фахової компетентності, позбавить країну останнього шансу на самостійну й гідну роль в сучасному світі.}

^{Вже на сьогодні Україна практично перестала бути місцем інтелектуальної самореалізації власних громадян. В умовах глобального світу й відкритого простору міжнародних контактів, інтелектуальна еміграція стане всеохопним і незворотнім процесом. Навіть за умов повернення до демократичної влади, якщо ця влада нехтуватиме вимогами часу, тим більше, за такої влади, як сьогодні.}

^{Слід звернути увагу на наступні проблеми, які може зазначити і пересічний громадянин країни: фінансово - матеріальний аспект, адміністративний аспект, особистісний аспект. Що мається на увазі? Під фінансово-матеріальним аспектом – недостатність коштів і ресурсної бази для реалізації досліджень і подальшої реалізації напрацювань науковців. Результатом є пошук можливостей із-зовні для фінансування досліджень і як наслідок – робота на підвищення наукового потенціалу країни, резиденти якої інвестували кошти в розробки. Слід зазначити, що даний процес вже став тенденцією для сучасної наукової України. Звичайно, слід відокремити випадки рівноправного міжнародного співробітництва, проте слід наголосити, що для членства у відомих наукових організаціях також потрібні кошти, на що звертається мало уваги з боку сучасних адміністративних структур країни. Фактично, членство у світових чи міжнародний наукових організаціях є первинним елементом забезпечення мінімального наукового потенціалу. На жаль, у більшості випадків цей потенціал зосереджується на вивченні перекладених з російської мови, чи в кращому випадку – з іноземної мови, псевдонаукових джерел. Таким чином, фінансова і інтелектуальна залежність пов’язані діалектичним зв’язком.}

^{Використана література:}

^{http://nss.org.ua/ukrayinska-nauka-problemy-sogodennya-ta-perspektyvy-rozvytku}

^{http://tyzhden.ua/Publication/4663}