Педагогические науки/ 5.Современные методы преподавания.

Ст. викл. Коваленко Ю. В.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту, Україна

Лінгвокраїнознавчий аспект при викладанні іноземної мови студентам ВНЗ

Одним із найважливіших завдань сучасного вищого навчального закладу є формування світоглядної культури та індивідуального досвіду студентів, підготовка спеціалістів здатних нестандартно, гнучко і своєчасно реагувати на зміни, які відбуваються у світі [2]. А без знання культурних норм, без володіння іноземними мовами, молода людина може довгий час залишатися пасивною, неспроможною реалізувати свій потенціал.

Для досягнення максимальних результатів та забезпечення високого рівня володіння матеріалом, який вивчається, у процес навчання впроваджуються сучасні інтерактивні методи та концепції. Особливе місце займає комунікативно-культурологічна концепція навчання, яка ґрунтується на ідеї взаємопов’язаного вивчення мови і культури.

Культурологічна компетенція – це здатність і готовність до діалогу культур, що ґрунтуються на комплексі засвоєних лінгвістичних знань, умінь і навичок з іноземної мови, знання сучасної соціокультурної системи країни, мова якої вивчається, а також історичних умов, що впливали на її становлення; країнознавчі знання і вміння здійснювати зіставний аналіз рідної та іншомовної культури [3].

Згідно з комунікативно-культурологічною концепцією навчання, культурологічний підхід до вивчення іноземних мов здійснюється на основі сформованих мовленнєвих навичок. Навчальний матеріал повинен розкривати культуру як глобальне явище, інтегрувати різні галузі наукового пізнання, й, таким чином, розвивати когнітивні якості особистості, гуманістичне мислення, підвищувати естетичну культуру та сприяти духовному удосконаленню особистості. Сформована комунікативно-культурологічна компетенція постає необхідною умовою для соціальної адаптації особистості в полікультурній спільноті.

Оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування повинне дати вивчаючим безпосередній доступ до культури інших народів, забезпечити в процесі навчання діалог культур, сприяти вихованню, всебічному розвитку, підвищувати якість підготовки їхньої діяльності в різних сферах життя.

Про необхідність вивчення культури народу, мова якого вивчається, у своїх працях зазначають як зарубіжні, так і вітчизняні вчені (І. Халєєва, С. Термінасова, Н. Бориско, Є. Верещагін і В. Костомаров, В. Сафонова, В. Сисоєв, О. Селіванова та ін), розкриваючи основні риси полікультурної комунікації.

Включення культурологічного компонента у зміст навчання іноземної мови сприяє збільшенню фонових знань про національно-культурні особливості іншої країни. У силу комунікативної спрямованості іноземної мови вдосконалюються комунікативні вміння адекватно виражати свої думки, бажання, наміри відповідно до норм етикету, прийнятих в країні досліджуваної мови, розвиваються особистісні якості, що виражаються в здатності до поваги та прийняття проявів чужої культури.

Концепція діалогу культур припускає наявність як мінімум двох різних культур у процесі підготовки до реальної міжкультурної комунікації. Вивчення рідної культури є невід'ємним компонентом процесу навчання іноземної мови та культури, так як вона є ключем до розуміння іншомовної культури. Навчати культурі країни досліджуваної мови означає вчити дізнаватися, розуміти, оцінювати пріоритети іншого народу [1]. Кінцевою метою засвоєння лінгвокраїнознавчого аспекту є формування у студентів лінгвокраїнознавчої компетенції, тобто “цілісної системи уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається”. Включення в зміст навчання країнознавчих знань забезпечує засвоєння студентами реалій іншої національної культури, розширення їхнього загального кругозору, а також підвищує інтерес до оволодіння іноземною мовою.

При навчанні іноземної мови, базуючись на діючих вимогах ОКХ та ОПП, можна використовувати лінгвокраїнознавчий матеріал з таких сфер спілкування: 1) учбово-професійна (оголошення по працевлаштуванню; рекламні проспекти різних навчальних центрів); 2) соціально-культурна (запрошення на виставки, концерти, у музеї); 3) побутова (предмети побуту; проспекти-реклами готелів, кемпінгів); 4) торгово-комерційна (рекламні проспекти товарів; запрошення-реклами в ресторани, кафе; меню замовлених страв); 5) спортивно-оздоровча (реклама оздоровчих центрів); 6) сімейно-побутова (листи, листівки, запрошення; візитні картки).

Отже, для формування у студентів сучасних знань про культуру, реалії життя в іншомовних країнах, адекватної поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях, необхідно активніше впроваджувати культурологічний підхід до вивчення іноземної мови, оскільки він сприяє формуванню глобального мислення студентів та створює інтелектуальну базу для їхньої майбутньої професійної діяльності. Крім того, викладання іноземної мови з урахуванням національно-культурної специфіки країни створює сприятливі умови для ефективної взаємодії представників різних культур, усуваючи проблему культурного шоку.

Література:

1. Бориско Н.Ф.Діалог культур: необхідність, можливість і межі / Н.Ф. Бориско // Іноземні мови. – 2003. – №2. – C. 77–81.

2. Програма з англійської мови для університетів / інститутів (п’ятирічний курс навчання): Проект / Колектив авт.: С.Ю. Ніколаєва, М.І. Соловей та ін.; Київ. держ.лінгв. ун-т. – К.: Британська Рада, 2001.

3.Саєнко Н.А. Соціокультурний компонент в содержании обучения иностранным язикам в техническом вузе // Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. – Тернопіль, 2004. – С.162.

4. Barry Tomalin and Susan Stempleski. Cultural Awareness - Oxford Press, 2001.