Філософія / 2. Соціальна філософія
Студентка Лагдан
А. В.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
Україна
Науковий
керівник: д.ф.н, проф.
Морозова Л.П.
Проблема буття в сучасній
філософії
Україна знаходиться в стані трансформаційних змін. Бурхливі,
справді революційні події останніх днів в розкрили складні тенденції в нашому
суспільстві: черствість і жорстокість виконавчих структур, розхристаність
політичних уявлень в різних регіонах країни. Проблеми українства не обмежуються
якоюсь однією чи декількома площинами буття. Буття як єдине
ціле вказує на зв'язок, порядок чи ієрархію різноманітних видів, процесів,
подій, що відбуваються; розглядається в контексті преривності і непреривності, сутності
і різноманітності, пов'язане з субстанційними основами буття, з самим процесом
протікання подій. [2, с. 252]
Проблема буття є об’єктом
дослідження таких філософів, як Геракліт, Аристотель, М. Гайдеггер, К. Ясперс, Н.Гартман, М.Шиллер, Ж.-П.Сартр та
багато інших.
Буття належить
до тих понять, які покладені в основи філософії багатьма мислителями як
минулого, так і сучасного. М. Хайдеггер, один із найавторитетніших
філософів XX ст., слідом за Ф.Шеллінгом вважав основним питанням метафізики як
науки про фундаментальні основи всього сутнього.
Філософи розглядали буття як гранично
широке поняття про світ і в той же час вважали буття незалежним від людини;
сучасні – розглядають людину як світ особливого буття, а світ - крізь призму
людської свідомості.
Першу філософську концепцію буття
висунули досократики, для яких буття співпадає з матеріальним не знищуваним і
досконалим космосом. Одні з них розглядали буття як незмінне, єдине, нерухоме, само
тотожне, інші – як безперервне становлення.
Середньовічна християнська філософія
протиставляла «істинне», божественне буття і «неістинне», створене буття,
розрізняючи при цьому дійсне буття та можливе буття, сутність та існування,
смисл та символ.
В епоху Відродження загальне визнання
отримав культ матеріального буття природи. Цьому сприяв розвиток науки,
техніки, матеріального виробництва.
У Новий час буття розглядається як реальність,
що протистоїть людині як суще, що освоюється людиною в її діяльності. Звідси
виникає тлумачення буття як об´єкта, що протистоїть суб´єкту, як
реальність, яка підвладна сліпим, автоматично діючим законам.[3,
c.28]
У
XX століття антична ідея об´єктивного буття трансформується: буття стало
суб´єктивним. Навіть Бог (Абсолют) став залежати від внутрішньої
установки людини на пошуки безумовного буття. Так, екзистенціалісти
стверджують: Бог – не поза людиною, він – в ній.
За умов загострення глобальної кризи наприкінці ХХ
– початку ХХІ сторіччя проблема буття людини як буття її можливостей набула
особливо зловісного забарвлення у зв'язку з розвитком науково-технічного
потенціалу: людство в змозі реалізувати максимально широкий спектр не лише
можливостей свого буття, але й небуття.
У
повсякденному житті людина має рахуватися з наявністю цієї сукупності буття, з
відмінністю між об'єктивно-реальним, матеріальним і духовним
(суб'єктивно-реальним). Коли виникає необхідність у перетворенні дійсності,
треба добре знати, яка її основа, які об'єктивні можливості її перетворення й
тенденції розвитку. За волюнтаристські, суб'єктивістські підходи до вирішення
цієї проблеми реальність нам «мстить» (особливо це відчутно при вирішенні
суспільних проблем). [3, c. 27]
Фундаментальне
значення проблеми буття для філософії виявляється у
тому, що:- ця проблема окреслює граничну межу і специфіку філософського узагальнення та узагальненого (сутнісного) розгляду будь-яких явищ реальності;
- від розв'язання проблеми буття залежить розуміння та розв’язання усього кола філософської проблематики;
- постаючи гранично можливим орієнтиром для людського самоздійснення та філософствування, проблема буття стає фактором сенсоутворення та масштабом людських цінностей;
- проблема буття концентрує найважливіші аспекти й чинники людського самоутвердження та свідомого регулювання людської життєдіяльності.[1]
Найважливіші сторони проблеми буття
у сучасних умовах визначаються розглядом його з точки зору абсолютності і
відносності, загальності та ідеальності. Воно абсолютне, тому що існує усюди і
завжди, відносне, так як існує по відношенню до небуття. Буття змінне усюди і
завжди, тобто мінливість абсолютна. Однак водночас вона і відносна, бо існує за
своїми законами і має своєрідну стійкість.
Виходячи
з вище сказаного, можна зробити висновок, що буття – це всі існуючі в світі
предмети природи й ідеальні продукти (люди, ідеї, світ в цілому) з їх
властивостями, особливостями та взаємозв´язком.
Література:
1.
Бойченко Н. М.
Категорія «Буття» у латинських авероїстів. // Мультиверсум. Філософський
альманах. [Електронний
ресурс] – К. : Центр духовної
культури, - 2004. - №40. – 14 с.. - Режим доступу: http://www.filosof.com.ua.
2.
Воропаєва В.Г.
Онтологічні засади культури як найвищої загальнолюдської цінності буття. //
Гуманітарний вісник ЗДІА – 2013. - №54. – С. 251-265.
3.
Щерба С.П.
Філософія Філософія : Філософія Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. П.
Щерба, В. К. Щедрін, О. А. Заглада; За заг. ред. С. П. Щерби. — К. : МАУП,
2004. — 216 с. — Бібліогр. : С. 208–213.