Право /1. Історія держави та права

Шовак Д.Р.
Студентка 1 курсу напряму підготовки «Правознавство»
ПВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»
КОНФЕДЕРАЦІЯ ТА ОБ’ЄДНАННЯ ДЕРЖАВ

Факт міждержавного об’єднання відомий людству с давніх віків. Так, вже в Древньому Римі ми спостерігаємо формування Римської держави, а в епоху Середньовіччя – Французьку державу і Візантійську імперію. Якщо наблизитись до більш сучасного суспільства, то яскравим прикладом стає Радянський Союз.

Як формування так і розпад цих та інших мегадержав стає значним поштовхом для становлення сучасного світу. Проте, конфедерація як предмет, на відміну від федерацій і унітарних держав, поступається своїм розмахом вивчення деталей і систем формування, становлення і функціонування такої держави.

З метою вивчити та проаналізувати проблеми становлення міждержавних об’єднань, в тому числі і конфедерацій, було написано чимало наукових робіт та проведено дослідів. Наприклад, роботи Тихомирова Б.А., Корецького В.М., Марченко Н.М. та інших [1].

Серед наукових досліджень заслуговують уваги роботи Арзамаскина Н.Н. «Еволюція форм держави» та Суміной Е.Е «Співтовариство націй» [2].

Проте, ці роботи не освітлюють всіх питань міждержавного об’єднання, а скоріш покладені на глибоке вивчення конкретних форм об’єднань, їх структури і методів.

Для раціонального використання термінів потрібно провести аналіз їх початкового значення і визначити найпоширеніші варіанти об’єднання держав.

Об’єднання – це створення, формування, одного цілого з різних, окремих деталей, частин. Виділяють такі види об’єднань держав:

1) співдружність – це добровільне об’єднання держав в єдине ціле;

2) союз або співтовариство – державне об’єднання, що, як правило, має на меті вирішення поставлених питань та встановлених цілей;

3) унія – держава, що очолюється єдиним монархом;

4) коаліція – військове державне об’єднання, що має на меті вирішення конкретних питань;

5) імперія – могутня держава, що об’єднує в собі різні території і народи в єдину державу, з єдиним центром, і закріплює значні позиції на карті світу;

6) протекторат – це форма міждержавних відносин, за яких одна із сторін визнає залежність від іншої.

Повертаючись до конфедерації, як форми державного об’єднання і до її конструкції, можемо виділити, основні, базові положення:

1) Держави, що входять до цього об’єднання мають рівний правовий статус.

2) Компетенція конфедерацій залежить від компетенції держав, що входять в неї, а поставлені цілі випливають із потреб об’єднаних держав.

3) Інституційна структура конфедерації може різнитись, але ключові моменти завжди залежать від висновків зібрань представників об’єднаних держав.

4) Рішення, винесені конфедераційним органом, є обов’язковими для виконання всіх держав-членів.

5) В конфедерації встановлюються чіткі норми внутрішнього порядку, що визначають, по-перше, певні методи вирішення спорів між державами – членами; по-друге, заборона війн між державами конфедерації; по-третє, регулює питання переходу в інші союзи держав – членів або підписання договорів між ними.

Аналіз форм державного устрою і основних положень конфедерації наштовхують на думку, що конфедерацію, як форму державного устрою, майже не можливо зіставити з основними його формами – федерацією і унітарною державою. Принципи, що в них покладені, з одного богу, мають схожість, а з іншого, - абсолютно різні. Для характеристики конфедерації найкраще підходить термін «міждержавно-правове об’єднання», що характеризуються наявністю договору, покладеного в основу об’єднання, і рівністю і суверенністю держав, що ввійшли до конфедерації. Також, відмінною рисою стає те, що права держав-членів захищаються міжнародним правом.

Випливаючи з представлених фактів, напрошується висновок, що конфедерацію можна порівняти з міждержавним об’єднанням. Але остання являє собою простий механізм співробітництва, тоді, як конфедерація – це повноцінне об’єднання держав в єдине ціле, замає певні позиції на міжнародній арені, як єдиний організм.

На завершення можна сказати, що конфедерація представляє собою багатогранній організм, в якому всі частини функціонують як єдине ціле не втрачаючи при цьому своєї самостійності і поставленої цілі. Більш того, якщо розглядати конфедерацію на сучасний лад, виникає потреба нового перегляду такої форми об’єднання для країн, що перебувають в певній скруті.

Гнучка система конфедерації представляє значний вибір методів і форм досягнення представлених цілей, що стає основним аргументом і козирем цієї формі об’єднання держав.

Список літератури:

1. Конфедерация как международно-правовое объединение государств: вопросы теории и практики [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.dissercat.com/content/konfederatsiya-kak-mezhdunarodno-pravovoe-obedinenie-gosudarstv-voprosy-teorii-i-praktiki.

2. Современные виды объединения государств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nauka-shop.com/mod/shop/productID/44504/.