Студентка Бутчаная В.В.

Запорізький національний університет, Україна

Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців

Законодавство України наділяє державних службовців не лише виключно правами, але на них водночас покладаються й певні обов’язки. Наприклад, обов’язок дотримуватися Конституції України, забезпечувати ефективну реалізацію діяльності державних органів відповідно до їх компетенції, не допускати порушень прав та свобод людини і громадянина, зберігати державну таємницю та інформацію про громадян та багато іншого.

Одним з елементів механізму реалізації державними службовцями своїх прав та обов’язків є інститут юридичної відповідальності.

Юридичну відповідальність слід розглядати як загальне поняття, а дисциплінарну відповідальність як поняття спеціальне. Виходячи с цього, дисциплінарна відповідальність державних службовців — поняття спеціальне, оскільки вона встановлюється щодо спеціальних суб'єктів — державних службовців. Дисциплінарна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності, яка полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права [1, 238].

Є певні види дисциплінарної відповідальності - загальна та спеціальна, які слід розмежовувати при застосуванні їх не лише в теорії, але й на практиці.

Загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм Кодексу законів про працю (далі - КзпП) і правил внутрішнього трудового розпорядку та поширюється на більшість працівників.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність встановлена для вузького кола працівників. Її суб'єктом є працівник, який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно-правовими актами: статутами, положеннями, законами; передбачає застосування специфічних заходів дисциплінарного впливу [2, 109]. Найхарактернішими рисами спеціальної дисциплінарної відповідальності є такі: обмежена сфера та коло суб'єктів її застосування; специфічні заходи дисциплінарного впливу (зазвичай більш жорсткі стягнення); визначене коло суб'єктів, які можуть її застосовувати; особливий порядок накладення та оскарження дисциплінарних стягнень; наявність спеціальних нормативних актів.

Таким чином, спеціальна дисциплінарна відповідальність - це окремий вид дисциплінарної відповідальності чітко визначених суб'єктів, до яких за вчинений дисциплінарний проступок можуть застосовуватися особливі специфічні заходи дисциплінарного впливу з особливим порядком накладання та оскарження дисциплінарних стягнень.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. В свою чергу, дисциплінарним проступком є протиправне порушення службовцем норм законодавства та покладених на нього повноважень.

Дисциплінарне стягнення має за мету поновлювати порушені державно-службові відносини та уникати негативних наслідків вчинення правопорушення, виховання службовця в дусі дотримання законності, належного виконання службових повноважень, а також запобігання правопорушенням. У чинному законодавстві дисциплінарні стягнення, які накладаються на службовців, передбачені в КЗпП та Законі України “Про державну службу” [3, 4]:

- догана;

- попередження про неповну службову відповідальність;

- затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду;

- звільнення.

Практика в сфері питання дисциплінарної відповідальності побудована на застосуванні заходів дисциплінарного впливу щодо службовців виключно на розсуд їх керівників. З огляду на це доцільно було б законодавчо запровадити такий перелік стягнень:

- догана;

- сувора догана;

- затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу;

- виключення з кадрового резерву на заміщення вищої посади;

- попередження про неповну службову відповідність;

- звільнення з посади.

Особливістю дисциплінарної відповідальності державних службовців є те, що на відміну від кримінальної і адміністративної відповідальності, чинне законодавство не передбачає переліку посадових проступків, за які, власне вона й наступає. Це зумовлено надзвичайною різноманітністю таких проступків. Питання щодо наявності чи відсутності посадового проступку у кожному конкретному випадку вирішує керівник державного органу виходячи із обставин конкретної справи.

Ми вважаємо, що з метою попередження й усунення причин і умов, що сприяють учиненню, та запобігання вчиненню державними службовцями під час виконання ними службових обов’язків правопорушень чи дій, що можуть призвести до скоєння протиправних дій, є потреба в нормативному врегулюванні питання профілактики правопорушень такими особами.

Суспільна важливість завдань, які поставлені перед публічними службовцями, зобов’язує їх до належного та вчасного виконання своїх обов’язків. Інститут дисциплінарної відповідальності має бути тим механізмом, який спонукає особу дотримуватися як правил трудової дисципліни, так і ін.. правил, що передбачені законом.

Література

1. Прилипко С.М. Трудове право України : підручник / С.М. Прилипко, О. М. Ярошенко. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х. : Фінн, 2009. – 728 с.

2. Кушніренко О.Г. Права і свободи людини та громадянина : навч. посіб. / О.Г. Кушніренко, Т.М. Слінько. — Х. : Факт, 2001. — 437 с.

3. Про державну службу [Електронний ресурс] : Закон України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 3723-XII. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3723-XII.