Право/2. Административное и
финансовое право
Студентка Гриценко К.В.
Науковий керівник: Германюк
М.О., к.ю.н, старший викладач
Запорізький національний університет, Україна
Адміністративна відповідальність за
порушення інформаційного законодавства
На виконання плану
роботи Вищого адміністративного суду України здійснено вивчення та узагальнення
практики застосування адміністративними судами положень Закону України від
13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» [1]. Здійснення цього узагальнення обумовлено змінами, що відбулися у
правовому регулюванні інформаційних відносин у зв'язку з набранням чинності
законами України «Про захист персональних даних» (01 січня 2011
року), «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію» в
новій редакції (10 травня 2011 року).
Зміни
в інформаційному законодавстві призвели до виникнення нової категорії
адміністративних спорів. Новелою Кодексу адміністративного судочинства України
(далі – КАС України) стало доповнення ст.17 «юрисдикція адміністративних судів
щодо вирішення адміністративних cправ» п.7 «спори фізичних чи юридичних осіб із
розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи
бездіяльності у частині доступу до публічної інформації» [2].
Внесення вказаних
змін призвело до розширення кількості публічно-правових спорів, які відносяться
до юрисдикції адміністративних судів, тому даний аспект є малодослідженим, і
потребує ґрунтовного вивчення та аналізу.
По-перше, слід
розкрити поняття «публічна інформація». Відповідно до ст.1 Закону України від 13
січня 2011 року «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це
відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях
інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами
владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або
яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації, визначених даним законом [3].
Розпорядниками інформації в даному контексті
визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної
влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади
Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські
функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для
виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного,
місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації
щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони
виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із
законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або
інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх
обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче
становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є
природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів,
послуг та цін на них [3].
Законодавець
присвячує цілий розділ Закону України від 13 січня 2011 року «Про доступ до
публічної інформації» порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників
інформації. В ст.23 цього Закону зазначено, що оскарження даних рішень, дій чи
бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно
до КАС України.
Отже, рішення,
дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до
керівника розпорядника, вищого органу або суду [3].
Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку
задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на
запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної
інформації; 5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно
до ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації,
що порушили законні права та інтереси запитувача [3].
В свою чергу, відповідальність за порушення законодавства
про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких
порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2)
ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у
задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації
відповідно до ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної
інформації; 6) несвоєчасне надання інформації;
7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9)
навмисне приховування або знищення інформації чи документів [3].
Отже, однією з
гарантій дотримання права на інформацію є встановлення відповідальності за
порушення законодавства про інформацію.
Зокрема, відповідно
до ст.7 Закону України від 02 жовтня 1992 року «Про інформацію» суб'єкт
інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на
інформацію [4]. Відповідно до ст.3 Закону України від 13 січня 2011 року «Про
доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації, серед
іншого, гарантується встановленням юридичної відповідальності за порушення
законодавства про доступ до публічної інформації [3]. Відповідно до ч.1 ст.27
Закону України «Про інформацію» порушення законодавства України про інформацію
тягне за собою дисциплінарну, цивільно, адміністративну або кримінальну
відповідальність згідно із законами України.
Зокрема, відповідно
до ст. 212-3 КУпАП неоприлюднення інформації,
обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України «Про доступ до
публічної інформації» та «Про засади запобігання і протидії
корупції», - тягне за собою накладення штрафу на посадових
осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
[5].
Порушення
Закону України від 13 січня 2011 року «Про доступ до публічної інформації», а
саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом,
ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна
відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації,
надання недостовірної інформації, - тягне за собою накладення
штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян [5].
Таким чином, слід узагальнити, що основними
нормативно-правовими актами, які встановлюють норми адміністративної
відповідальності за порушення інформаційного законодавства, є: КпАП, Закон
України
«Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про
інформацію».
Література:
1. Про практику застосування
адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року №
2939-VI «Про доступ до публічної інформації»: Постанова Пленуму Вищого
адміністративного суду України від 30.09.2013 № 11[Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
2. Кодекс
адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. № 2747-IV [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.rada.gov.ua.
3. Про доступ до
публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.rada.gov.ua.
4. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення
від 07.12.1984 № 8073-X
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.