Право /7.Экологическое, земельное и аграрное право.
Кирейко К.А.
Студентка 2 курсу напряму підготовки
«Правознавство»
Запорізький національний
університет,Україна
Компенсаційна функція юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
В умовах зростання
тенденції до розвитку інституту відповідальності в екологічному праві
підвищується науково-практичний інтерес до питання шкоди в цій сфері, як до
одного з важливих елементів складу екологічного правопорушення та як до фактору
забруднення навколишнього природного середовища, через яке заподіюються
різноманітні збитки та втрати компонентам природи, а також життю і здоров’ю
громадян. Однією з основних умов ефективної реалізації цілей екологічної
політики та дотримання екологічного законодавства є встановлення юридичної
відповідальності за екологічні правопорушення. Серед системи функцій юридичної
відповідальності важлива роль належить компенсаційній функції. Як юридичне
поняття компенсаційна функція відповідальності за екологічне правопорушення
передбачає виконання обов’язку фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації
майнової чи моральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних
ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушенням екологічних та
інших прав громадян.
Джерельну
базу дослідження компенсаційної функції юридичної відповідальності за
екологічні правопорушення склали наукові праці українських вчених: В.І. Андрейцева [1], Г.І. Балюка [2], В.Д.
Басая [3], І.І. Каракаша [4], В.В. Костицького [5], Ю.С. Шемшученка [6] та
інших.
Правовою основою
юридичної відповідальності в екологічній сфері є положення Закону України «Про
охорону навколишнього природного середовища» [7], відповідні статті
проресурсових кодексів, законів, а також норми спеціальних нормативних актів.
Так, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» [7]
компенсацію екологічної шкоди визначено як: а) принцип охорони довкілля; б)
гарантію реалізації та захисту екологічних прав громадян; в) обов’язок держави,
її органів, підприємств, установ, організацій, громадян-підприємців здійснювати
заходи, спрямовані на попередження та ліквідацію наслідків екологічно
небезпечної діяльності; г) еколого-економічний засіб впливу на поведінку
суб’єктів еколого-правових відносин, зокрема, шляхом здійснення екологічного
страхування відповідальності за ризики; ґ) елемент юридичної відповідальності
цивільно-правового характеру за шкоду, заподіяну природним ресурсам,
комплексам, ландшафтам, а також життю і здоров’ю людей унаслідок порушення
вимог екологічного законодавства.
Ст. 69 Закону
України «Про охорону навколишнього природного середовища» [7] передбачає, що
шкода, завдана в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, підлягає компенсації, за загальним правилом, у повному обсязі.
Компенсаційна
функція юридичної відповідальності за екологічні правопорушення диференціюється
в нормах природоресурсового, природоохоронного та антропоохоронного (права екологічної
безпеки) блоків правового регулювання. Так, ст.111 Водного кодексу України [8]
встановлює вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушень
водного законодавства; ст.100 Лісового кодексу України [9] закріплює вимоги
щодо відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового
законодавства; гл.24 та гл.36 Земельного кодексу України [10] встановлюють
вимоги щодо відшкодування збитків власникам землі й землекористувачам та,
відповідно, відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва; ст.67 Кодексу України про надра [11] закріплює положення про
відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства про надра
тощо.
Екологічне
законодавство у відповідних положеннях визначає особливості застосування
цивільної відповідальності за порушення режиму використання та охорони:
- територій та
об’єктів природо-заповідного фонду [12];
- атмосферного
повітря [13];
- тварин та рослин,
занесених до Червоної книги України [14];
- курортних та
лікувально-оздоровчих зон [15] тощо.
Крім цього, в
українському екологічному законодавстві використання компенсаційної функції
тісно пов’язане з загальноюридичним принципом «забруднювач платить», який
спрямовано на попередження, зниження негативного впливу на довкілля за рахунок
запровадження новітніх технологій, ефективних очисних споруд, заходів
економічного забезпечення типу формування спеціальних компенсаційних фондів,
екологічного страхування тощо.
Право екологічної
безпеки також містить положення, які базуються на обов’язку суб’єктів,
діяльність яких пов’язана з негативним впливом на стан навколишнього природного
середовища, в разі заподіяння шкоди небезпечними фізичними, біологічними,
хімічними факторами природним ресурсам і комплексам, екологічним системам і природним
ландшафтам, а через них – життю і здоров’ю громадян компенсувати її в повному
обсязі незалежно від наявності і їхніх діях вини.
Отже, компенсаційна
функція юридичної відповідальності є складною правовою категорією. Вона поєднує
ознаки важливих юридичних принципів, а саме: попередження настання екологічної
шкоди, «забруднювач платить» та невідворотність відповідальності за порушення
вимог екологічного законодавства, методів правового регулювання, чинників, що
стимулюють формування належної поведінки зобов’язаних осіб в екологічній сфері
та гарантій охорони та захисту екологічних прав на безпечне для життя та
здоров’я довкілля.
Література:
1. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: навч. та наук.-практ. посіб. / В.
І. Андрейцев – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
2. Балюк Г.І. Проблеми удосконалення юридичної відповідальності за екологічні
правопорушення в контексті сталого розвитку / Г. І. Балюк // Вісник Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2007. -
Випуск 74. – С. 8-10.
3. Басай В.Д. Відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями :
Дисер. канд. юрид. наук./ Віталій Давидович Басай; Львів. держ. ун-т ім. Івана
Франка, 1996. – 153 с.
4. Каракаш І.І. Відповідальність за
порушення екологічного законодавства (загальні положення) / Ілля Іванович
Каракаш // Екологічне право України: підручник [для студентів юрид. навч.
Закладів] / В. К. Попов, А. П. Гетьман, С. В. Размєтаєв та ін.; за ред. В. К. Попова,
А. П. Гетьмана/ І. І. Каракаш. – Х.: Право, 2001. – С. 181-183;
- 480 с.
5. Костицький В.В. Десять тез про юридичну відповідальність за екологічні
правопорушення// Юридичні науки. Про українське право: часопис кафедри теорії
та історії держави і права №5. – К., 2010. – с.312-322
6. Шемшученко Ю.С.
Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды [Текст]/ Ю. С.
Шемшученко, В. Л. Мунтян, Б. Г. Розовский ; Ин-т гос. и права АН УССР. - Киев :
Наук. думка, 1978. - 280 с.
7. Про охорону навколишнього природного середовища Закон України від
25.06.1991 № 1264-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12
8. Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/213/95-ВР
9. Лісовий кодекс України від
21.01.1994 № 3852-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3852-12
10. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
11. Кодексу України про надра від 27.07.1994 № 132/94-ВР [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/132/94-ВР
12. Про природно-заповідний фонд Закон України від 16.06.1992 № 2456-XII [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-12
13. Про охорону атмосферного повітря Закон України від 16.10.1992 № 2707-XII [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2707-12
14. Про Червону книгу України Закон України від 07.02.2002 № 3055-III [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3055-14
15. Про курорти Закон України від 05.10.2000 № 2026-III [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2026-14