Громадянські об'єднання як суб’єкти адміністративного права: загально-правова характеристика

Шелудько О.О., студентка

Коломоєць Т.О., д.ю.н., професор

Науковий керівник:

Запорізький національний університет

У частині 1 ст.36 Конституції України визначається, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об'єднання в політичні партії та громадські організації[1].

Діяльність об'єднань громадян різноманітна. Вона може бути спрямована на участь у розробці державної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цінностей, розв'язання соціальних проблем окремих категорій та груп громадян, розвиток благодійної діяльності, охорону навколишнього природного середовища, зумовлюватися спільністю професійних та інших інтересів громадян, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей[3].

Окремі питання та проблеми пов’язані з правовим регулюванням діяльності громадських об’єднань у своїх працях розглядали О. Казаков, Е. Фомін, Ю.Битяк, В.Гаращук, О.Дьяченко  та інші вчені-правники.

Законодавство про об'єднання громадян становлять Конституція України, Закон України "Про громадські обєднання" від 22.03.2012 , Закон України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 року, Закон України "Про захист прав споживачів" у редакції від 17 травня 1991 року, Закон України "Про благодійну діяльність" від 05.07.2012.

Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Не належать до громадських об’єднань: політичні партії, релігійні організації, непідприємницькі товариства, що утворюються актами органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об’єднання, саморегулівні організації, організації, які здійснюють професійне самоврядування, непідприємницькі товариства (які не є громадськими об'єднаннями), утворені на підставі інших законів.

Громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності[2].

Втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність громадських об'єднань, як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, неприпустиме, за виключенням випадків, передбачених законом.

Аналіз нормативних актів, які регламентують діяльність громадських формувань в Україні дозволяє встановити головну відмінність їх адміністративно-правового статусу від адміністративно-правового статусу державних структур. Вона полягає в тому, що у відносинах з іншими суб'єктами права і між собою ці формування виступають виключно від власного імені, не маючи державно-владних повноважень. Держава інтенсивно та цілеспрямовано регулює їх діяльність. Проте використовувані у цій сфері управлінські форми і методи істотно відрізняються від тих, які застосовуються щодо державних органів. Свій регулюючий вплив держава поширює тільки на ті повноваження громадських формувань, які реалізуються безпосередньо у взаємовідносинах з державними органами. Сутність такого регулювання зводиться до того, щоб, по-перше, через норми адміністративного права закріпити повноваження громадських об'єднань у сфері державного управління, по-друге, створити реальні гарантії їх реалізації[4].

Отже, громадським об’єднанням є певна спільнота, учасники якої спільними зусиллями реалізовують спільні інтереси. Громадські об’єднання здійснюють свою діяльність в інтересах громадян та самостійно визначають свою діяльність (як часто організовувати зустрічі, де проводити оздоровчі табори, яку інформацію надавати мас-медіа). Жодний державний орган або орган місцевого самовряду-вання, інші фізичні чи юридичні особи не можуть втручатися в діяльність громадського об’єднання і визначати, що воно має робити.

Використана література:

1. Конституція України від 28.06.1996 [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

2. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 року [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4572-17/page

3. Битяк Ю.П. Адміністративне право України: Підручник. / Ю.П. Битяк - К.: Юрінком Інтер 2005. – 528 с.

4.  Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України : навчально-методичний посібник / С.В.Ківалов, Л.Р. Біла.- Одеса : Юридична література, 2012. - 312 с.