Психология и социология/5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Ротор В.І.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

Ірраціональні установки в делінквентних підлітків

Проблема протиправної поведінки є центральною для дослідження цілого ряду наук, оскільки громадський порядок грає важливу роль як в розвитку держави в цілому, так і кожного громадянина окремо.

Делінквентна поведінка (лат. delictum — провина, англ. delinquency — правопорушення, провина) — антигромадська протиправна поведінка індивіда, втілена в його провині (діях або бездіяльності), що завдає шкоди як окремим громадянам, так і суспільству в цілому[1, c. 23]. 

Термін «підліткова (юнацька) делінквентність», що з'явився в 80-90-і роки в США, часто перекладається  як «злочинність неповнолітніх» і означає порушення закону неповнолітніми, тобто молодими людьми у віці до 18 років. Важко сказати, який з двох термінів правильніший, оскільки делінкветність позначає специфічно підліткову форму поведінки, що відхиляється, а термін «кримінальна поведінка», або злочинність - поведінка дорослих людей. Відмінність між ними криється також в мірі професіоналізму або закоренілості. Юнацька делінквентність - це все ще аматорське заняття, провина, що здійснюється вперше [2, c.45].

В рамках соціально-психологічних теорій у якості детермінанти поведінки, що відхиляється від норми, розглядаються такі  соціально-психологічні закономірності засвоєння делінквентної моралі і виникнення асоціальних проявів, як вибіркове ставлення особи до свого оточення, його норм і цінностей, або характеристики найближчого оточення. Протиправна поведінка може бути детермінована повним або частковим неспівпаданням особової системи норм людини з тими уявленнями про цінності і правила поведінки, що існують у суспільстві. Серед причин, які породжують таке неспівпадання, В.П. Ульянова називає переважання у делінквентних підлітків низького рівня рефлексивності. Але відмітні особливості рефлексії у цих підлітків не вичерпуються характеристиками рівня її розвитку. Слід враховувати також, що у девіантних підлітків сам механізм рефлексії може функціонувати трохи інакше [4, c.56]. А.В. Карпов та Ю.К. Корнілов вбачають одним із джерел дефіцітарності рефлексії наявність ірраціональних установок. 

Ірраціональні установки - це жорсткі емоційно-когнітивні зв'язки. Вони мають характер припису, вимоги, наказу, носять абсолютистський характер. Тому зазвичай ірраціональні установки не відповідають реальності. Відсутність реалізації ірраціональних установок призводить до тривалих, неадекватних ситуації емоціям. Можна виділити 2 види ірраціональних переконань по типу узагальненості:

1. Ірраціональні переконання - уявлення про катастрофічність і непереносимість певних подій, санкціонованих суспільством; 

2. Ірраціональні переконання, притаманні суб'єктам з індивідуалістичною, предметною орієнтацією. Провокуються вони потребами «Его».

Особи, схильні до ірраціональних ідей, схильні до узагальнення. Вони не розглядають проблемну ситуацію як одиничну, намагаються абстрагуватися від умов конкретного випадку. Використовуючи ті чи інші ірраціональні переконання у повсякденному житті, такі люди не враховують умов конкретної ситуації, ставлять себе в ситуацію постійного переживання негативних емоцій [3, c.46].

Метою даного дослідження було вивчення ірраціональних установок у делінквентних підлітків. У дослідженні брали участь підлітки чоловічої статі, які були розподілені на дві групи. Першу групу склали досліджувані з нормативною поведінкою, учні загальноосітньої середньої школи, у кількості 24 особи. У другу групу увійшли 15 підлітків - неповнолітніх правопорушників, які знаходяться у Курязькій  виховній колонії  управління Державного департаменту України з питань виконання покарань. 

Для визначення ірраціональних або раціональних установок була використана методика А. Елліса. Для математико-статистичного аналізу  застосовано t – критерій Стьюдента.

За шкалою «Катастрофізація» у першій групі показник складає 28,04±1,7, у другій групі - 15,3±0,6, р≤ 0,01, математико-статистичний аналіз виявив вірогідне підвищення показника у групі досліджуваних з нормативною поведінкою. За шкалою «Зобов'язаність щодо себе» у першій групі показник складає 30,8±1,2, у другій групі - 16,1±0,8, р≤0,001, визначено вірогідне підвищення цього показника у групі підлітків з нормативною поведінкою. За шкалою «Зобов'язаність  щодо інших» показники склали: у першій групі 33,2±1,2 у другій групі 16,1±0,5, зафіксовано вірогідне підвищення показника у групі підлітків з нормативною поведінкою, при р≤0,001. За шкалою «Самооцінка і раціональність мислення» показник у першій групі складає 32,2±1,07, у другій групі -15,1±0,8, зафіксовано вірогідне підвищення показника у групі підлітків з нормативною поведінкою, при р≤0,001. За шкалою «Фрустраційна толерантність» показники склали: у першій групі 31,8±1,3 у другій групі 14,7±1,01, зафіксовано вірогідне підвищення показника у групі підлітків з нормативною поведінкою, при р≤0,001.

Таким чином, на підґрунті отриманих результатів, можна зробити наступні висновки. Неповнолітні правопорушники оцінюють кожну невдачу як страшну подію,  оцінюють себе низько, в них немає високих вимог до себе,  вони не прагнуть розвиватись. Так само досліждувані цієї групи  оцінюють і  інших людей. Підлітки з делінквентою поведінкою оцінюють людей не за відокремленими рисами або поступками, а особистість в цілому. Вони не можуть адекватно пережити і оцінити ситуації, в яких вони зазнали невдач, що негативно впливає на подальше вирішення ситуації. 

Таким чином, у підлітків з делінквентною поведінкою переважають ірраціональні установки, тоді як у підлітки з нормативною поведінкою  переважають раціональні установки, що позитивно впливає на їх світогляд і на поведінку. 

Література

1.Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения/ Я.И. Гилинский, В.С. Афанасьев. —  Санкт-Петербург: Филиал Института социологии РАН, 1993. — 124 с.

2. Добреньков В.И., Кравченко А.И. Социология/ В.И. Добреньков, А. И. Кравченко. - Социальные институты и процессы. — М., 2003. —  276 с.

3. Субъект и объект практического мышления / Под ред. А.В. Карпова, Ю.К. Корнилова. — Ярославль: «Ремдер», 2004. — 320с.

4.Ульянова В. П. Актуальные проблемы социально-психологического исследования подростков с делинквентным поведением и пути их преодоления / В. П. Ульянова // Естествознание и гуманизм. Сб. научных работ. — Томск: Томский государственный университет, 2005. — № 3. — С. 17-18.