Физическая культура и спорт /3. Спортивная медицина и реабилитация

Курилюк Ю.І.

Буковинський державний фінансово-економічний університет,

м. Чернівці, Україна

Цілеспрямована корекція обміну речовин у спортсменів

Використання аліментарних факторів може бути широко застосоване для забезпечення швидкості нарощування м'язової маси, збільшення сили і насичення м'язів глікогеном при підготовці до змагань, а також з метою створення метаболічного фону, вигідного для біосинтезу гуморальних регуляторів (катехоламінів, простагландинів, кортикостероїдів та ін.) і реалізації їх дії.

Перша вимога, що висувається до харчування спортсменів у цьому випадку, - збереження і збільшення доступного для синтезу м'язових білків субстрату -амінокислот. Амінокислотні добавки широко застосовуються спортсменами в різних комбінаціях окремих амінокислот, як засоби реалізації функцій соматотропного гормону і стимуляції м'язової гіпертрофії. Протеїнові й амінокислотні добавки не мають особливих переваг перед натуральними білковими продуктами, тому не можуть вважатись обов'язковими, однак вони мають деяку перевагу при корекції раціону коли виникає проблема перевищення норм загальної маси їжі.

Рекомендації щодо збільшення споживання білків повинні носити індивідуальний характер після визначення нормальної дієти. Потреби організму в енергії повинні покриватися при цьому за рахунок жирів і вуглеводів. їжа повинна містити підвищену кількість повноцінних і легкозасвоюваних білків переважно тваринного походження (м'ясо, риба, молоко, яйця). Кратність прийомів їжі, багатої білком, рекомендується не менше п'яти разів на день.

Необхідно створити оптимальні умови для засвоєння білкової їжі. В період відновлення м'ясо треба вживати з овочевими гарнірами. Спеціальні білкові добавки використовують у гомогенізованому вигляді до тренування або під час нього в перервах. Доцільно збагатити їжу вітамінами, що сприяють прискоренню росту м'язової маси і розвитку сили.

При м'язовій діяльності гормони беруть участь у регуляції, мобілізації, утилізації та реституції джерел енергії. Вони сприяють збереженню визначених меж гомеостазу, що забезпечує працездатність організму при різних видах м'язової діяльності.

При виконанні фізичного навантаження збільшується викид у кров катехоламінів, інсуліну, адренокортикотропного і соматотропного гормону, деяких інших. У період відновлення підвищується секреція АКТГ, андрогенів, тироксину й інсуліну. Весь цей складний ендокринний ансамбль постійно змінюється, що продиктовано різним навантаженням і нервово-психічним станом спортсмена. Деяка частина гормонів має білкову природу, наприклад поліпептиди (інсулін), інші синтезуються із амінокислот (катехоламіни). Можна вважати, що при наявності в їжі спортсмена легкозасвоюваних і повноцінних білків створюється вигідний метаболічний фон для синтезу гормонів.

При підготовці до змагань у видах спорту, пов'язаних із витривалістю та перед тривалими й інтенсивними змаганнями часто використовується режим харчування, що дозволяє накопичити в м'язах запас глікогену - основного джерела енергії в організмі. Суперкомпенсація „завантаження" енергією (тайпер) проводиться за єдиною схемою, його можна почати за 7, 6, 5, 4 і, навіть за 3 дні до початку змагань. Це сприятливо позначається на здатності спортсменів довше протистояти росту втоми. Ефект спостерігається протягом кількох хвилин.

На практиці найчастіше застосовується метод "'глікогенового завантаження", що полягає в зміні особливостей дієти і тренувань за тиждень до змагань. За 7, 6, 5 і 4 дні до змагань спортсмену належить виконувати середні за обсягом та інтенсивністю тренувальні навантаження (тривалістю не більше 1-2 годин) і споживати меншу кількість вуглеводів (приблизно 350 г на добу). Такий режим забезпечить значне зниження запасів глікогену у м'язах і надалі буде сприяти суперкомпенсації, причому без будь-яких ускладнень, що виявляються при повному виснаженні запасів глікогену. На протязі наступних трьох днів до початку змагань тренувальні навантаження треба поступово знизити до 30-60 хвилин на день і призначити збагачену вуглеводами дієту. Такий режим буде сприяти збільшенню глікогену в м'язах на 20%-40% вище норми. Модифіковане в такий спосіб глікогенове завантаження ефективне настільки ж, як і "класична" дієта. Однак воно більш практичне, оскільки не змушує спортсмена підтримувати працездатність і здатність переносити тренувальні навантаження за рахунок підвищеного споживання жирів. Вуглеводна дієта повинна містити цукор, крохмаль, солодощі, хліб і кондитерські вироби, крупи, фрукти, ягоди та мед.

Отже, що при проведенні тайпера у спортсмена на білково-жировій дієті можуть виникати розлади травлення, нудота, може синтезуватися надмірна кількість глікогену, що проявляється затримкою води в м'язах і порушенням їх функції. Важливо чітко дотримуватися черговості та правильності дієти і навантажень. Якщо є можливість, то легкі навантаження не проводять зовсім.

Джерела літератури:

1. Литвинова Г. О., Ванханен В. Д. Гігієна. – К.: Здоров’я, 1994, С. 144 - 148.

2. Пшендин А. И. Роль факторов питания при адаптации организма и физической нагрузке. – Л.: ЛНИИФК, 1986. С. 15.

3. Стащук В. Ф., Панчук М. М., Федоров Є. М., Бабюк А. В. Принципи раціонального харчування. – Чернівці: Рута, 2003. 83 с.

4. Стратійчук Н. А., Звенигородський Д. В. Вплив вітамінізації на спортивні якості спортсменів. – Чернівці: Рута /Науковий спортивний вісник Буковини № 2/, 2005. 219 – 221 с.