Фізична культура і спорт / 1.Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції

Ананченко К.В., доцент, канд. наук з ФВіС, МСМК

Харківська державна академія фізичної культури

Швидкісно-силові вправи спрямованого впливу

в тренуванні ветеранів-єдиноборців

Одне з провідних місць у тренуванні ветеранів-єдиноборців займають швидкісно-силові вправи спрямованого впливу [1, с. 94].

Фізіологічні механізми розвитку спеціальних швидкісно-силових якостей ветеранів-єдиноборців полягають, насамперед, у вдосконаленні необхідних нервово-координаційних відносин:

– внутрішньом'язової координації, поліпшення якої сприяє швидшому включенню в короткочасну синхронізувати роботу великого числа рухових одиниць з високим ступенем їхньої напруги і тим самим збільшенню швидкісно-силових якостей окремих м'язів;

– міжм'язової координації за рахунок налагодження більш узгодженої роботи між м'язами синергистами і антагоністами, з поліпшенням якої зростає сумарна величина прояви швидкісно-силових якостей окремих м'язів, несучих основне навантаження.

Залежно від того, на який тип нервово-координаційних відносин переважно впливає та чи інша вправа, їх можна поділяти на координаційні та кондиційні. При цьому координаційні вправи, подібні з основними змагальними вправами ветерана-єдиноборця, спрямовані головним чином на вдосконалення м'язової координації. Кондиційні, тобто навантажувальні тренувальні завдання з обтяженнями, вирішують переважно задачі вдосконалення внутрішньом'язової координації.

Специфічною властивістю нервово-м'язового апарату є реактивність м'язу, що проявляється при швидкому переході від поступливого режиму роботи до того, що долає, в умовах максимуму динамічного навантаження, що розвивається в цей момент. У численних дослідженнях виявлена тісна кореляція реактивної здатності м'язів зі швидкістю перемикання від поступливої роботи до тієї, що долає. Здатність м'язу до запасу і використання енергії пружної деформації ефективно реалізується за умови швидкого розтягування м'язів, що передує їх робочому скороченню. Для розвитку вибухової сили та реактивної здатності нервово-м'язового апарату ветеранів-єдиноборців доцільно застосовувати вправи з обтяженнями (60-30% від максимального), ізометричні вправи з швидким проявом напруги, стрибкові вправи, вправи з ударним режимом роботи м'язів, комплексний метод.

Спортивною наукою в останні роки були запропоновані та апробовані так звані нетрадиційні методи розвитку силових здібностей і, зокрема, метод електростимуляційного тренування. Надалі на основі цього методу було запропоновано використовувати для розвитку сили м'язів додатково викликані аферентні впливи (ДВАВ), що призводять до підвищення збудливості спеціальних мотонейронів, полегшуючи їх активацію при довільних умовах і підвищуючи ступінь використання силових і швидкісно-силових можливостей нервово-м'язового апарату і, в кінцевому рахунку, силу скорочення. Однак, незважаючи на високу ефективність застосування обох методів, через складність пристроїв, відсутності відповідної апаратури, а також через необхідність постійної присутності лікарів на тренуваннях із застосуванням електростимуляції і ДВАВ ці методи не знайшли широкого застосування в спортивній практиці. Хоча наші дослідження свідчать про їх високу ефективність і доцільність застосування в підготовці ветеранів-єдиноборців.

В даний час залишається актуальною проблема вибору адекватних засобів вдосконалення якостей, характерних для тієї чи іншої спортивної діяльності. Ця обставина має об'єктивну основу:тим більша зміна якості, чим вища відповідність специфіки вправи об'єктивно існуючим структурно-фізіологічним особливостям якості, що розвивається.

Для розвитку силових і швидкісно-силових якостей ветеранів-єдиноборців найбільш ефективні такі режими роботи, які наближають рівень функціонування м'язів до граничного:

– для вибухової сили – максимальна швидкість при оптимальній величині опору (50-75% від максимального);

– для максимальної сили – максимальна напруга;

– для швидкості необтяженого руху – максимальна швидкість руху при невеликому (10-20% від максимальної) навантаженні.

Що стосується методів тренування ветеранів-єдиноборців, то найбільш ефективним вважається комплексний метод, що передбачає змішаний режим навантажень: чергування потужних напружень з гранично швидкими рухами з використанням невеликих обтяжень (10-20% від максимального навантаження). Акцент в такому тренуванні повинен бути спрямований на потужність що розвиває вправи. Наші дослідження виявили, що перше навантаження з великим обтяженням (або максимальна у випадку використання ізометричних вправ) за рахунок потужної аферентації підвищує збудливість рухових центрів ветерана-єдиноборця і забезпечує більш потужну ефекторну імпульсацію, а друге навантаження при специфічній роботи – її більш виражена дія, що тренує.

Майстерність ветерана-єдиноборця визначається не тільки (і не стільки) рівнем власне силових або швидкісно-силових якостей, а багато в чому здатністю правильно використовувати в ході поєдинку різні додаткові сили (свої і противника). Тому основним засобом вдосконалення здатності ветерана-єдиноборця раціонально використовувати свої можливості можуть слугувати сутички (поєдинки).

Можна виділити сутички борців з різними установками: ігрового характеру; з фізично сильним, але менш досвідченим противником; на проведення кидків з падінням; на використання зусиль противника; на виконання прийомів в напрямку пересування супротивника; на збереження рівноваги в різних положеннях; на утримання статичних положень в сутичці.

У тренувальному процесі боксерів і каратистів широко використовуються традиційні вправи: спеціальні; підвідні; розчленованого і швидкісно-силового характеру, спрямовані на розвиток м'язових груп, що беруть участь в ударному русі (наприклад, штовхання каменів і набивних м'ячів різної ваги, робота з кувалдою, штангою і гантелями різної ваги); бігові вправи з прискореннями і т.д. Найбільш суттєві зрушення у підвищенні сили і швидкості удару дають вправи розчленованого характеру з обтяженнями. Морфокінезіологічним аналізом встановлено, що в нанесенні удару рукою беруть участь м'язи ніг, тулуба і рук. У зв'язку з цим і вправи з обтяженнями для спортсменів підбираються таким чином, щоб вони сприяли розвитку перерахованих м'язових груп або кожного м'язу окремо. Тому для розвитку у ветеранів-єдиноборців м'язів ніг, що беруть участь в відштовхуючому розгинанні, застосовуються вправи зі штангою на плечах – напівприсідання і розніжка. Для розвитку м'язів тулуба, що виконують обертально-поступальні рухи, доцільно використовувати: повороти корпуса з грифом на плечах, обертання тулуба з розведеними в сторони руками з гантелями. З метою розвитку м'язів рук, що виконують розгинальні рухи, доцільно застосовувати такі вправи: жим штанги лежачи, штовхання грифу, що вертикально стоїть, удари з обтяженнями.

При виборі засобів розвитку швидкісно-силових якостей необхідно враховувати їх тренувальний ефект для ветеранів-єдиноборців різної кваліфікації та різної манери ведення змагального поєдинку.

Підбір тренувальних засобів і методів тренування, адекватних режиму роботи організму ветерана-єдиноборця в змагальному поєдинку, за всіма функціональними параметрами вельми складний. Це завдання можна вирішити, використовуючи комплексний метод, який допоможе максимально наблизити тренувальні вправи до змагальних умов, забезпечивши суттєві і довготривалі пристосувальні реакції організму ветерана-єдиноборця до швидкісно-силових навантажень.

Література:

1. Ананченко К.В. Побудова тренувального процесу з поліпшення тактико-технічної підготовленості ветеранів у спортивних видах єдиноборств / К. В. Ананченко // Materials of the X International scientific and practical conference, [«Prospects of world science», – 2014] (July 30 – August 7, 2014). – Volume 5. Pedagogical sciences. Physical culture and sport. – Sheffield : Science and education LTD, 2014. – S. 93-95.