ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И
СПОРТ /
1.
Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.
Щербаченко В. К., Гришко Л. Г., Чиченьова О. М.
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
Техніко-тактична підготовка студента у
настільному тенісі
Актуальність проблеми. Впродовж підготовки студентів у
настільному тенісі недостатньо орієнтуватись тільки на певний рівень їх
фізичної підготовленості, необхідно вести пошук шляхів підвищення результатів у
настільному тенісі за рахунок раціонального використання технічної майстерності
на базі тактичної підготовки, оскільки це поєднання відіграє значну роль у
досягненні перемоги, дозволяє більш раціонально розподіляти сили під час гри й
на більш якісній основі виконувати власні техніко-тактичні прийоми, що, в
остаточному підсумку, дає можливість правильно вирішувати завдання з досягнення
спортивних результатів (Г. В. Барчукова, 2006, 2002).
На сучасному
етапі розвитку настільного тенісу гравці стали частіше застосовувати складні атакуючі
дії, зокрема, технічні елементи із різноманітними обертаннями. Як свідчить
аналіз міжнародних змагань, гравці, які застосовують технічні елементи із
різноманітними обертаннями (подачі й удари), як правило, виграють гру.
Виконання
атакуючих технічних елементів із різноманітними обертаннями відноситься до
одних з найбільш складних й ефектних атакуючих дій – дослідження змагальної
діяльності показує, що використання технічних елементів із різноманітними
обертаннями робить гру більш динамічною і видовищною [2], однак, багато студентів-гравців
ще недостатньо застосовують такі технічні елементи впродовж гри: причиною цього
є той факт, що дотримуються методики навчання настільному тенісу без обліку
складності динамічних ситуацій впродовж ігор. Тому керування тактичною
підготовкою й більш широке використання різноманітних технічних елементів у
реалізації тактичних завдань, на сьогоднішній день, є актуальним, і проблема
техніко-тактичної підготовки студента-гравця – є однією з найважливіших й
актуальних у теорії і практиці навчання настільному тенісі у ВНЗ.
Разом з тим,
процесу підготовки студентів-тенісистів властиві наступні основні протиріччя
між:
·
необхідністю постійного підвищення спортивної майстерності гравців й
неможливістю відповідного збільшення тренувальних занять, через недосконалення
тренувального процесу;
Дослідження виконувалось
за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ
«Київський політехнічний інститут».
Мета, завдання роботи, матеріал і
методи.
Мета
дослідження – аналіз техніко-тактичної підготовки студента-гравця у настільному
тенісі.
Методи дослідження включали
вивчення й аналіз літературних джерел.
Результати дослідження.
Гравець у
настільному тенісі повинен мати розвиненими всі основні фізичні якості, однак,
розвиток фізичних якостей пов'язано із генетичним кодом, тобто межі їх розвитку
закладені в людині, при цьому слід зазначити, що наполегливий розвиток деяких з
них обмежує можливість вдосконалення
інших (наприклад, занадто розвинена сила може негативно впливати на розвиток
витривалості й гнучкості). Таким чином, існують певні впливи, які можуть
заважати розвивати кожну фізичну якість до високих кондицій у процесі навчально-тренувальної
роботи. Як показує практика, межі техніко-тактичного вдосконалення гравця у
настільному тенісі є достатньо широкими
[7],
оскільки гравець повинен вміти логічно й швидко мислити, щоб складати
правильний тактичний план ведення ігровий дій (вибір найбільш раціональної
технічної дії) з суперником й вчасно приймати необхідні рішення. У
навчально-тренувальній роботі розвитку цих якостей в студентів-гравців
необхідно приділяти значну увагу.
Техніко-тактична підготовка у настільному тенісі
представляє собою процес оволодіння й виконання спеціальними руховими навичками
у поєднанні з розвитком тактичного мислення і використанням творчих здатностей
гравця [1].
У процесі
оволодіння техніко-тактичними діями гравець звикає аналізувати рухи, при цьому
в корі великих півкуль головного мозку утворюються нові тимчасові зв'язки, що є
однією із фізіологічних основ фізичної якості спритності. Це означає, що
гравець розвиває вміння коректувати свої дії з врахуванням зміни динаміки
ігрової ситуації, яка складається під час проведення гри. Крім того, у
більшості випадків лише гравець, який розвивав спритність у дитячому і юнацькому
віці, здатен в подальшому засвоювати нові технічні елементи і їх комбінації,
тільки при систематичній техніко-тактичній підготовці студента-гравця зусилля
розширити технічний арсенал і його виконання вплинуть на позитивний результат.
При
систематичному вдосконаленні виконання тактико-технічних дій, у гравця
розвивається здатність "зрозуміти" початок атакуючої дії суперника –
вгадати напрямок, швидкість й спрямованість виконання дій, а також
вдосконалюється здатність до варіативного сприйняття ритму структурного рисунку
виконання технічного прийому (дії) і його просторово-тимчасових характеристик.
Всі ці аспекти моторної діяльності гравця, синтезуються у конкретний тактико-технічний
комплекс рухів і реалізуються через його сенсорну й рухову чутливість, значно
покращуючи потужність його м'язових напруг, тим самим істотно підвищуючи
результативність технічної дії, що виконується [5].
Суть всієї
техніко-тактичної підготовки студента-гравця у настільному тенісі полягає у
формуванні здатності вести гру на основі розважливого визначення стратегії
ведення поєдинку з різними суперниками, швидко оцінювати ігрову обстановку,
приймати й виконувати правильні ігрові дії для досягнення перемоги. У цілому,
техніко-тактична майстерність студента-гравця у настільному тенісі ґрунтується
на багатому запасі спеціальних знань, вмінь й навичок, що дозволяють точно
виконувати попередньо складений план проведення гри, а у випадку очікуваних або
непередбачених відхилень оперативно оцінювати сформовану динамічну ситуацію і
знайти найбільш ефективне рішення.
Впродовж
техніко-тактичної підготовки студент-гравець повинен послідовно опанувати рядом
розділів:
·
оволодіти виконанням технічних елементів;
·
розучити способи застосування вивчених технічних елементів у грі;
·
вивчити загальні положення тактики гри у настільний теніс;
·
вивчити закономірності проведення змагальних ігор;
·
досконало знати способи, засоби й можливості тактики;
·
мати навички практичної реалізації елементів, способів, прийомів, варіантів
тактики в умовах тренувальних занять і змагань;
·
вивчити вірогідні дії можливого суперника – його тактичну, фізичну й
вольову підготовленість, набір техніко-тактичних дій, що може використати
суперник впродовж гри;
·
вміти розробляти тактичні дії до майбутньої гри з врахуванням знань умов
змагань, сил і можливостей майбутніх суперників;
·
проводити аналіз проведення ігор у минулих змаганнях й ефективність обраних
техніко-тактичний дій.
Під «технічною підготовкою» студента-гравця
прийнято розуміти навчання й вдосконалення його техніки рухів та дій із
наступною реалізацією їх в умовах веденні гри [6]. Технічна підготовка студента-гравця
у настільному тенісі – є процесом навчання його основам техніки дій, що
служать засобами тренування або змагальних дій, а також поступове вдосконалення
обраних форм техніки гри у настільний теніс. Як і будь-яке навчання, технічна
підготовка гравця представляє собою процес керування формуванням знань, вмінь і
навичок (у цьому випадку тих, що відносяться до техніки рухових дій), на неї
поширюються загальні принципи дидактики й дидактичні положення методики
фізичного виховання.
Центральне
завдання у технічній підготовці студента-гравця – є формування таких навичок
виконання дій, які дозволили б із найбільшою ефективністю використати
можливості гравця у змаганнях, й забезпечити вдосконалення технічної
майстерності у процесі занять настільним тенісом.
Необхідні
передумови реалізації цього завдання забезпечує загальна різностороння
підготовка гравця, у тому числі загальна технічна підготовка, що полягає,
насамперед, у поповненні фонду рухових вмінь й навичок, що є передумовою
формування технічних навичок у настільному тенісі [3]. Протягом загальної
підготовки гравця широко використовується ефект позитивного переносу навичок:
навички, що сформовані у процесі загальної підготовки, входять, звичайно в
перетвореному виді, до складу виникаючих на їхній основі специфічних навичок й,
таким чином, сприяють їхньому вдосконаленню. крім того, розширення фонду
рухових вмінь й навичок сприяє можливості виконувати рухи без передньої
підготовки.
Загальна
технічна підготовка студента-гравця у настільному тенісі включає також навчання
техніці виконання вправ, що обирають як додаткові засоби фізичної підготовки (раніше,
ніж використовувати ту або іншу вправу, як засіб виховання фізичних якостей,
потрібно навчитись технічно правильно її виконувати). Крім засвоєння навичок,
істотною стороною цього розділу підготовки гравця має бути розвиток
координаційних здатностей, від яких, у вирішальній мірі, залежить ступінь
технічного вдосконалення [4].
У настільному
тенісі технічний арсенал студента-гравця не обмежений: він поновлюється за
власною ініціативою викладача й спортсмена. У зв'язку із цим виникають проблеми
оптимального розподілу в часі надзвичайно великого навчального матеріалу й інші
спеціальні проблеми. Особливо тісний взаємозв'язок техніки й тактики у
настільному тенісі вимагає, щоб у процесі підготовки технічні навички були
вивчені, розвивались і вдосконалювались, головним чином, у формі єдиних
структур – техніко-тактичних дій, тому технічна підготовка у настільному тенісі
на етапі формування й вдосконалення безпосередньо переходить у тактичну
підготовку гравця.
Висновки.
Резюмуючи вищесказане відзначимо,
що в основі настільного тенісу, як одного зі способів фізичного виховання
студентів, лежить висока емоційність учасників гри, комплексний розвиток і
вдосконалення фізичних якостей, при цьому на ведення гри здійснює вплив
різностороння підготовка гравця – теоретична, загальна і спеціальна фізична, техніко-тактична
й психологічна підготовка.
Потрібне проведення
характеристики тактичної підготовки гравця у настільному тенісі.
Література
1.
Амелин А. Н. Настольный теннис / А. Н. Амелин, В. А. Пашинин. – М.: Физкультура и спорт, 1999. – 128 с.
2.
Барчукова Г. В. Настольный теннис / Г. В. Барчукова. –
М.: Физкультура и спорт, 1989. – 175 с.
3.
Барчукова Г. В. Настольный теннис в вузе: учебное пособие для студентов
нефизкультурных вузов / Г. В.
Барчукова, А. Н. Мизин. – М.: СпортАкадемПресс, 2002. – 132 с.
4.
Зациорский В. М. Физические качества спортсмена: основы теории и методики воспитания.
– М.: Советский спорт, 2009. – 200 с.
5.
Конев Е. В. Спортивные игры: правила, тактика, техника / Е. В. Конева. –
Ростов н/Д.: Издательство «Феникс», 2004. – 448 с.
6.
Матвеев Л. П. Основы спортивной тренировки. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – 271
с.
7.
Теория и методика
настольного тенниса: учебник для студ. высш. учеб. заведений / Г. В. Барчукова, В. М. Богушас, О. В. Матыцин; под ред. Г. В. Барчуковой. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 528
с.