ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Добровольский В. Е., Смовженко А. М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Розвиток координаційних якостей у підготовці студентів-гімнастів

Актуальність проблеми. Розвиток спритності й координації рухів представляє собою важливу частину підготовки в будь-якому виді спорту, особливо це стосується спортивної гімнастики – рухова діяльність якої впродовж виконання гімнастичних вправ характеризується процесами підвищеної узгодженості активності м'язів тіла. Правильність виконання рухів у спортивній гімнастиці багато в чому залежить від загальної координації студента-гімнаста, при цьому високого загального рівня координації рухів можна досягти тільки в тому випадку, коли всі частини тіла здатні виконувати рухи синхронно й діяти як єдине ціле (М. Л. Журавин, Н. К. Меньшиков., 2008; В. И. Лях, 2006; Н. А. Бернштейн, 1991).

Спортивна підготовка студента-гімнаста є спеціалізованим педагогічним процесом, що спрямований на досягнення високих результатів, впродовж навчально-тренувальних занять зі спортивної гімнастики підвищується рівень розвитку основних фізичних якостей і функціональної підготовленості студентів [7]. Протягом систематичної й цілеспрямованої підготовки студента-гімнаста вирішуються найрізноманітніші завдання, головними з них є:

· виховання високих моральних і вольових якостей;

· забезпечення високого рівня здоров'я й фізичної досконалості, гармонійний розвиток основних фізичних якостей;

· оволодіння технікою всіх основних гімнастичних вправ.

Всі ці завдання вирішуються впродовж фізичної (загальної й спеціальної) підготовки, технічної, тактичної і психологічної підготовки студентів-гімнастів, які проводяться у залежності від віку, рівня підготовленості, індивідуальних особливостей і ряду інших факторів. Загальна фізична підготовка є системою занять фізичними вправами, що спрямована на розвиток основних фізичних якостей (сила, витривалість, швидкість, спритність, гнучкість) у їхньому гармонійному поєднанні, основу якої складають гімнастичні загальнорозвиваючі вправи, біг, атлетизм, плавання й будь-які рухливі ігри [10].

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – проаналізувати процес розвитку координації рухів студентів-гімнастів й запропонувати вправи, які доцільно використовувати з метою розвитку координації рухів, що вплине на вдосконалення виконання гімнастичних вправ.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Спортивна гімнастика є засобом фізичного виховання студентів вищого навчального закладу й покликана підвищувати рухову активність і зміцнювати здоров'я студента, виконання гімнастичних вправ сприяє розвитку опорно-рухового апарату, допомагають формувати правильну поставу, сприяють розвитку спритності й координації рухів [1].

Спритність це одна з найбільш важливих рухових якостей, що необхідна гімнасту, оскільки без належного рівня спритності не можна засвоїти складні гімнастичні вправи і їх комбінації, до того ж спритність є проти травматичним засобом й дозволяє уникнути травм при виконанні складних рухів [2]. Спритність проявляється в засвоєнні нових рухів і комбінацій, вмінні швидко перемкнутись з одного руху на інший й з одного темпу і ритму виконання вправи на іншій, таким чином спритність представляє собою високорозвинену координацію рухів [3]. Зазначимо, що протягом розвитку спритності кожен новий елемент, що ускладнює вже заучений рух, розвиває спритність, що проявляється в здатності засвоювати нові рухи, а саме виконання складних гімнастичних вправ і їх комбінацій тренують спритність як здатність перемикатися. Тобто, виконання гімнастичних вправ й спритність мають взаємозалежний зв'язок – чим більше нових і складних рухів розучує студент-гімнаст, тим легше виконувати гімнастичні вправи й тим вище рівень спритності.

Координація рухів – здатність виконувати точні й цілеспрямовані рухи, що вимагає погодженої або скоординованої роботи багатьох м'язів [5]. Координація рухів є руховою здатністю, яка розвивається за допомогою самих рухів, тому вагомий вплив на розвиток координації рухів здійснюють гімнастичні й акробатичні вправи.

Поступовість в ускладненні завдань, розмаїтість рухів і прискорення темпу – це необхідні умови для розвитку координації рухів, що є неможливим без просторового орієнтування, вона є необхідним компонентом будь-якої рухової дії [8]. У загальнорозвиваючих вправах просторові орієнтування розвиваються швидко, тому що тут одночасно беруть участь зорові й м'язові відчуття, у той же час вправи супроводжуються поясненнями, вказівками і командами викладача.

Рухи ніг й рук можуть бути одночасними, почерговими або послідовними – легше всього погоджувати рухи, якщо вони одночасні й односпрямовані, більш важкими у виконанні є почергові рухи, найбільш складними є різнойменні й різноспрямовані рухи [4]. Для розвитку координації у вправах для рук і ніг варто враховувати наростання складності, крім того, потрібно давати вправи, у яких як би ізольовано (окремо) тренуються руки, ноги або тулуб, а потім поступово вводити вправи, що поєднують рухи рук, ніг і тулуба.

Якщо вправи на розвиток координації рухів є занадто важкими для виконання студенту-гімнасту слід відпрацьовувати який-небудь базовий технічний прийом на гімнастичній стінці (стоячи на нижній рейці підйом на ноги в розвороті, тримаючись різнойменною рукою за рейку на рівні плеча) або перекати з ноги на ногу на гімнастичній лавці (бажано переверненої). Постійно вправляючись у виконанні обмеженого набору прийомів, студент-гімнаст, тим самим, неминуче підвищуєте свою координацію рухів й рівень спортивної майстерності. Навчившись виконувати простий елемент на гімнастичній стінці достатньо впевнено, студенту-гімнасту необхідно додати до нього ще один елемент, наприклад крок вгору-розворот. Досягши певної майстерності у лазінні на гімнастичній стінці слід додати ще одне завдання: пару-трійку перехоплень-лазіння вгору, потім униз тощо, вийде лазіння "змійкою", або просто збільшити відстань між захватами й тоді важливим буде цінність розворотів. Не варто квапитись переходити від виконання одної вправи до іншої, необхідно намагатись виконувати вправу як можна більш якісно й доводити її виконання до досконалості. Слід сконцентруватись на максимально правильному виконанні обмеженої кількості прийомів лазіння, особливо тих, які виходять у студента-гімнаста гірше всього, коли студент відчує, що може виконувати ці вправи дійсно добре, виходить, що створена основа для вивчення й виконання більш складних вправ [6].

Вправи на розвиток координації рухів:

1. Загальноосвітні вправи

· Комплекс вправ для розвитку координації рухів, який можна використовувати для розігріву опорно-м'язового апарату (м'язів і суглобів кінцівок) для наступних, більш ресурсномістких (важких динамічних) вправ, також ці вправи можна використовувати для щоденної ранкової зарядки [9]. Для збільшення координаційного ефекту можна на час виконання вправ закрити очі (різноманітні обертання руками й ногами).

· Це комплекс наступного рівня складності, що включає вправи для розвитку координації і вправи для розвитку гнучкості (нахили на місці, нахили в русі).

Кожну вправу необхідно повторювати в максимальному темпі 10-30 разів, в залежності від тонусу організму. Почергові підйоми колін, нахили вперед та назад, й інші вправи можна спробувати виконувати із закритими очами.

2. Вправи з предметами.

· Сприятливий вплив на координацію здійснюють вправи із гімнастичною палкою й м'ячами різних розмірів і ваги – вага м'яча підбирається індивідуально, щоб студент-гімнаст не затрачав надмірних зусиль при виконанні вправи. Вправи на координацію виконуються як у плавному темпі, з акцентом на розтягування м'язів, так й у динамічному – різні кидки й передачі партнерові.

· Вправи на координацію з гімнастичною палкою виконуються з розтягуванням м'язів.

· Вправи на розвиток координації рухів з гімнастичною лавкою полягають у виконанні ходи, бігу й стрибків (на лавці або через лавку).

3. Перекиди.

Виконання різноманітних перекидів: вперед, назад убік із вставанням; перекиди у різних напрямках із подальшим стрибком (вгору або довжину); перекид вперед або назад зі стрибком вгору й поворотом на 180 градусів.

Виконання: стеження за щільним угрупованням; під час стрибка необхідно повністю розігнути ноги, руки прямі – відстань між долонями 15-10 см.; всі перекиди слід виконувати на спеціальних матах, при цьому потрібно забрати всі зайві предмети, об які можна вдаритись; всі вправи з перекидами виконуються по 5-10 разів.

Висновки.

1. Координація, як і спритність, є саме тією якістю, яку можна розвивати тільки завдяки використання спеціальних вправ, хоча багато чого залежить від різноманітної й правильної рухової активності, від закладеної з дитинства "локомоторики" рухів, тобто від того, як різні частини тіла "звикли" рухатись відносно одна одної.

2. Відпрацьовуючи певні рухи й виконуючи вправи, що вимагають координації, студент-гімнаст розвиває в собі відчуття, що потім відображається на виконання різних технічних прийомів.

Подальше дослідження планується провести відносно аналізу показників фізичного розвитку студентів-гімнастів.

Література

1. Бойко В. В. Целенаправленное развитие двигательных способностей человека. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 208 с.

2. Гавердовский Ю. К. Техника гимнастических упражнений. Популярное учебное пособие. – М.: Терра-Спорт, 2002. – 512 с.

3. Зациорский В. М. Физические качества спортсмена: основы теории и методики воспитания / В. М. Зациорский. – М.: Советский спорт, 2009. – 200 c.

4. Курамшин Ю. Ф., Двейрина О. В. Координационные способности и методика их развития // Теория и методика физ. культуры (курс лекций): Учеб. пособие / Под ред. Ю. Ф. Курамшина, В. И. Попова; СПбГАФК им. П. Ф. Лесгафта. – СПб., 1999. – 219 с.

5. Лях В. И. Понятия "координационные способности" и "ловкость". // Теория и практика физической культуры, 1983. – №8. – С. 44-48.

6. Лях В. И. Средства развития координационных способностей. // Вопросы теории и практики физической культуры и спорта. – Минск, 1986. – Вып.16. – С. 129-131.

7. Менхин Ю. В. Физическая подготовка в гимнастике. – М.: ФиС, 1989. – 223 с.

8. Платонов В. Н. Координация спортсмена и методика ее совершенствования: учеб. метод. пособие / В. Н. Платонов, М. М. Булатова. – К.: КГИФК, 1992. – 54 с.

9. Попова Е. Г. Общеразвивающие упражнения в гимнастике. – М.: 0Терра-Спорт, 2000. – 72 с.

10. Смолевский В. М., Гавердовский Ю. К. Спортивная гимнастика. – К.: Олимпийская литература, 1999. – 462 с.