ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Добровольский В. Е., Смовженко А. М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Дефіцит рухової активності студентів ВНЗ

Актуальність проблеми. На сьогоднішній день актуальною проблемою є питання підвищення рівня фізичної підготовленості й збереження здоров'я населення країни, згідно цільової комплексної програми «Фізичне виховання – здоров'я нації». Ця програма спрямована на забезпечення фізичного, духовного й морального здоров'я нації, виховання в неї почуття громадської свідомості та патріотизму, комплексного формування розумових і фізичних якостей що будуть сприяти активному життю й професійної діяльності [13].

Сутність основних задач, що вирішуються в процесі фізичного виховання у вищому навчальному закладі полягає у поповненні й вдосконаленні індивідуального запасу рухових навичок та фізкультурно-освітніх знань студентів, підвищенні ступеня резистентності організму відносно несприятливих впливів навколишнього середовища, у якому відбувається навчальна діяльність, сприянні збільшенню адаптаційних можливостей організму, збереженню та зміцненню здоров'я студента; сприянні успішному виконанню спільних завдань, що реалізуються у системі вищої освіти, вихованню моральних, духовних, вольових та інших якостей студентської молоді [3].

Висока працездатність студентів у процесі навчальної діяльності обумовлюється багатьма зовнішніми й внутрішніми факторами, серед яких значну роль грає правильна організація режиму навчання й відпочинку, а також здоровий спосіб життя студентів, що включають у себе заняття рухову активність, як обов'язковий елемент. Інтенсифікація навчального процесу без раціонального чергування розумових і фізичних навантажень приводить до передчасного стомлення, падінню результативності підготовки, підвищеній захворюваності й тимчасовій втраті працездатності [2, 12].

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи Кафедри фізичного виховання НТУУ «КПІ».

Формулювання цілей роботи.

Мета дослідження – вирішення проблеми дефіциту рухової активності студентської молоді, як один із пріоритетних напрямків науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «КПІ».

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Фізична культура є частиною загальнолюдської культури, вся сукупність досягнень суспільства у створенні й раціональному використанні соціальних засобів, методів й умов спрямованого фізичного вдосконалення людини.

Фізичне виховання у вищому навчальному закладі – це педагогічно організований процес розвитку фізичних якостей, навчання руховим діям і формування спеціальних знань студентів. Рухова активність – це кількість рухів, які людина виконує впродовж дня, тижня або місяця, та є біологічною потребою, не менш важливою, ніж потреба в їжі, воді чи сні. Рухова активність у внз є одним з обов'язкових компонентів здорового способу життя студентів, що полягає в систематичному, відповідному статті, стану здоров'я й інтересам, використанні різноманітних рухових дій для забезпечення життєдіяльності організму, що, у свою чергу, відображається на їх навчанні. Заняття фізичними вправами також мають величезне виховне значення, що полягає у сприянні зміцнення дисципліни, підвищення почуття відповідальності за своє рішення, розвитку наполегливості у досягненні поставленої мети [4, 6].

Фізичне виховання у внз вирішує наступні завдання:

1. Виховання у студентів свідомості, високих моральних, вольових і фізичних якостей, підготовка їх до високопродуктивної праці.

2. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності.

3. Придбання необхідних знань по основах теорії, методики й організації фізичної культури; підготовка їх до роботи як суспільних інструкторів і суддів з видів спорту.

4. Виховання у студентів переконаності в необхідності виконання тижневого рухового режиму.

5. Підвищення спортивної майстерності студентів-спортсменів.

Навчальна діяльність студентів проходить в умовах значного навантаження й недостатньої рухової активності. В теперішній час велика увага до здорового способу життя студентів, пов'язано із погіршенням стану здоров'я студентів, росту захворюваності й наступного зниження працездатності під час навчання у внз. Навчальна програма з фізичної культури дає загальний напрямок фізичному вихованню студентів і практично не може відобразити конкретні завдання фізичної підготовки різних навчальних закладів. В період навчання у вузі студенти змушені переносити значні психоемоційні навантаження, їх розумова діяльність супроводжується підвищеною психічною напругою, що, в умовах недостатньої рухової активності впродовж навчання, може бути причиною виникнення серйозних функціональних порушень організму [1, 5, 11].

Рухова активність – це поєднання різноманітних рухових дій, що виконуються у повсякденному житті, у вищому навчальному закладі рухова активність студентів представлено у вигляді запланованих (організованих) і самостійних заняттях фізичними вправами й спортом. Рухова активність є необхідною умовою підтримки нормального функціонального стану людини. Під час руху стимулюються життєві процеси в клітках, тканинах, органах, що становлять різні функціональні системи організму, підвищується обмін речовин. У свою чергу, низька рухова активність, тривалі статичні навантаження приводять до розвитку різних захворювань організму: порушенню функції серцево-судинних, дихальних, зорової систем, виникненню скривлень хребетного стовпа, ожирінню, зниженню розумової працездатності [10].

Найважливішим фактором забезпечення високої якості професійної підготовки випускників вузів є активна учбово-трудова й пізнавальна діяльність студентів. Стан фізичної підготовленості студентів залежить від спрямованості навчального процесу, де раціонально повинні сполучатися обсяг й інтенсивність тренувальних впливів, застосовуваних засобів фізичної культури й спорту. Зміст засобів включає оптимальне співвідношення обсягу й інтенсивності навантаження, з урахуванням індивідуальних реакцій систем організму студентів [7].

Розрізняють відпочинок пасивний й активний, пов'язаний з руховою діяльністю. До засобів підвищення рухової активності відносяться різноманітні фізичні вправи, виконання яких у різних формах сприяє усуненню дефіциту м'язової діяльності студентів, такі вправи включають природні резерви організму, створюючи й підтримуючи основу високої працездатності. Розрізняють два основних типи фізичних вправ – аеробні та анаеробні, що розрізняються за механізмом вироблення енергії для м'язової роботи.

Фізичні вправи включаються в індивідуальні та групові заняття студентів, при їхньому підборі враховуються наступні фактори:

· індивідуальні особливості студентів (вік, стать, стан здоров'я, фізичний розвиток та підготовленість), оскільки, залежно від індивідуальних особливостей, вправа здатна по-різному впливати на організм;

· особливість фізичних вправ, відношення до них студентів;

· особливість зовнішніх умов занять.

До форм рухової активності студентів ми можемо віднести:

· ранкова гігієнічна гімнастика, що може складатися з 8-10 вправ, які виконуються динамічно, без значних зусиль і затримок подиху, та дозволяє легко перейти від ранкової млявості до активного стану;

· активний відпочинок, що включає такі різновиди як виробнича фізична культура, індивідуальне тренування та ін.

Виробнича фізична культура виконується у формі фізкультпауз, що спрямовані на втримання необхідного рівня працездатності студента впродовж навчання; індивідуальне тренування проводиться у вигляді самостійних занять, які спрямовані на зміцнення здоров'я, підвищення загальної працездатності та комплексного розвитку фізичних якостей [8, 9].

Узагальнюючи сказане, можемо відмітити, що рухова активність студентів сприяє досягненню й збереженню міцного здоров'я, високої й стійкої загальної працездатності, надійної резистентності та адаптації до складних умов зовнішнього середовища, допомагає формуванню й дотриманню корисного для здоров'я раціонально організованого режиму трудової й побутовому діяльності, забезпечує активний відпочинок, тобто раціональним руховий режим студентів. Також, регулярна рухова активність є одним з основних засобів збереження здоров'я й профілактики захворювань.

Висновки.

Щоб студенти успішно адаптувалися до умов навчання у внз, зберегли й зміцнили здоров'я впродовж навчання, необхідно вести здоровий спосіб життя й підтримувати регулярну оптимальну рухову активність. Під впливом систематичних занять фізичною культурою й спортом у вищому навчальному закладі в системах організму студентів відбуваються певні морфофункціональні зміни, які забезпечують пристосовність організму студентів до фізичних і розумових навантажень впродовж навчання й сприяють підвищенню рівня фізичної підготовленості й працездатності. Для підвищення й підтримання продуктивності процесів мислення студентів на достатньо високому рівні слід використовувати фізичні вправи із середнім за інтенсивністю навантаженням.

Залучення студентської молоді до занять фізичною культурою і спортом є важливим додатком у формуванні здорового способу життя всієї нації.

Потрібен подальший аналіз вирішення проблеми дефіциту рухової активності студентів вищого навчального закладу.

Література

1. Агаджанян Н.А. Здоровье студентов / Н.А. Агаджанян. – М.: Россия, 1997. – 200с.

2. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: Здоровья, 1989. – 214 с.

3. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. – М.: ФиС, 1988. – 208 с.

4. Беляев А.И. Физическая культура как фактор стабилизации умственной работоспособности студентов // Республиканская научно-практ. конф. «Физическая культура – производству». – Ровно, 1985. – С. 97-98.

5. Виленский М.Я., Ильинич В.И. Физическая культура работников умственного труда. – М.: Знание, 1987. – 96 с.

6. Головин В.А. и др. Физическое воспитание: Учебник / Под ред. В.А. Головина, В.А. Маслякова, А.В. Коробкова и др. – М.: Высшая школа, 1983. – 391с.

7. Косилов С.А. Физиологические основы производственного обучения. – М.: "Высшая школа", 1975. – 264 с.

8. Лоза Т.А. Оптимизация физических нагрузок в режиме труда операторов пультов управления // Республиканская научно-практ. конф. «Физическая культура – производству». – Ровно, 1985. – С. 55-57.

9. Матвиенко Л.А., Тишко В.В. Опыт организации производственной гимнастики в институте // Республиканская научно-практ. конф. «Физическая культура – производству». – Ровно, 1985. – С. 107-108.

10. Мотылянская Р.Е. и др. Двигательная активность – важное условие здорового образа жизни // Теория и практика физической культуры. – 1990. – №1. – С. 14-22.

11. Пaффеeнбapгep Р.С., Ольсен Э. Здоровый образ жизни. – Киев: Олимпийские виды, 1999. – 320 с.

12. Шаиров П.Г., Зайцев В.С. Исследование влияния физических упражнений на умственную работоспособность студентов // Всесоюзный симпозиум. Физиологические проблемы адаптации, Таллин, 22-24 мая 1984 г. – Тарту, 1984. – С. 202-203.

13. Цільова комплексна програма "Фізичне виховання – здоров'я нації". – К., 1998. – 45 с.