ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Смирнов К. М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Мотивація особистості студента до фізичної активності

Актуальність проблеми. Дефіцит рухової активності впродовж навчання у внз суттєво погіршує стан здоров'я студента, знижує його адаптивні й захисні сили, не забезпечує повноцінного фізичного розвитку. Таким чином, одним з основних завдань системи вищої освіти є формування в студентів інтересів у сфері фізичної культури і потреб до систематичних занять фізичними вправами (М. Ю. Глухова, 2005; П. К. Дуркин, 2004).

Фізичне виховання представляє собою один з основних компонентів здорового способу життя людини й розвитку її особистості. В свою чергу, значення фізичної культури в студенський період життя молодої людини полягає в створенні фундаменту для її всестороннього фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, формування різноманітних рухових вмінь і навичок – студенту неможливо досягти повноцінного психофізіологічного розвитку без активної рухової діяльності.

Мотивація до фізичної активності є особливим станом особистості, що спрямоване на досягнення оптимального рівня фізичної підготовленості й працездатності. Формування інтересу до систематичних занять фізичною культурою й спортом розглядається як багатоступінчастий процес, який, на початку, включає елементарні гігієнічні знання і рухові навички й закінчується знаннями теорії та методики фізичного виховання і регулярними та інтенсивними заняттями фізичною культурою й спортом [7].

Мотивація й відношення студентської молоді до занять фізичним вихованням впродовж навчання має суттєви зміни. Зазначимо, що найбільш сильною мотивацією молоді до систематичних занять фізичними вправами повинно бути можливість зміцнення свого здоров'я й профілактика захворювань – доброчинний вплив фізичних вправ на організм не викликає сумнівів [4]. Тому, фізичне виховання студентів можна розглядати у наступних взаємозалежних напрямках:

· формування здорового способу життя;

· зменшення ймовірності захворювань (в тому числі й професійних);

· покращення психофізіологічного стану організма;

· можливість досягнення спортивних результатів.

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – вивчення стану проблеми мотивації студентів вищого навчального закладу неспортивної спрямованості до систематичних занять фізичною культурою і спортом.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Стан й рівень розвитку фізичної культури на певному етапі залежить від різних умов, до яких можна віднести:

· географічне середовище;

· умови праці (навчання), побуту, умов життя й рівня розвитку психофізіологічних якостей;

· економічних й соціальних факторів.

Метою фізичного виховання у внз є формування фізичної культури особистості студента, під методичними принципами фізичного виховання розуміються основні методичні закономірності педагогічного процесу, що виражають основні вимоги до побудови, змісту й організації навчально-тренувального процесу в відділеннях з видів спорту.

З метою досягнення поставленої мети передбачається вирішення певного ряду виховних, освітніх, розвиваючих й оздоровчих завдань, до завдань психологічного напрямку розвитку особистості студента відносяться:

· знання науково-практичних основ фізичної культури й ведення здорового способу життя;

· розуміння ролі фізичної культури в розвитку особистості студента й підготовці його до майбутньої професійної діяльності;

· формування мотиваціійно-цінностного відношення до фізичної культури, установки на здоровий стиль життя, фізичне самовдосконалення й самовиховання, потреби в регулярних заняттях фізичними вправами й спортом.

Відношення студентів до занять фізичною культурою й спортом є однією з актуальних соціально-педагогічних проблем навчання і всестороннього виховання студентів у вищій школі [1], систематична фізкультурно-спортивна діяльність впродовж навчання у вузі ще не стала для студентів потребою, не перетворилася в інтерес для їх особистості.

Фактори, що визначають потреби, інтереси й мотиви заняття студентами фізичною культурою й спортом можуть бути різними [3], до яких можна віднести стан здоров'я студентів, зміст занять й спрямованість навчального процесу з фізичного виховання, частота проведення занять, їхня тривалість й психоемоційний фон на заняттях, особистість й поведінка викладача, стан матеріальної бази тощо. Зазначимо, що в залежності від завдань, що ставляться перед навчальною групою студентів, фізичні вправи можуть відрізнятись [6].

Рівень фізичної культури сучасної людини представляє собою один з показників якості її життя, що пов'язано з ефективним впливом заняття фізичними вправами на збереження й зміцнення здоров'я, але, також, за допомогою систематичних занять людина може задовольнити власні соціальні потреби в спілкуванні, проведенні власного вільного часу (відпочинок), самовдосконаленні, у самовираженні своєї особистості.

Основні групи мотивів студентів до занять фізичною культурою впродовж навчання є наступні:

· оздоровчі;

· творчі;

· змагально-конкурентні;

· пізнавально-розвиваючі;

· комунікативні.

Можна стверджувати, що відсоток студентів, що мають рівень знань в області фізичної культури на низькому рівні є, у відносному ступені, досить високим – у студентів повільно формуються знання в області здорового способу життя. З метою успішного формування мотиваційно-цінностного відношення студентів до фізичної культури впродовж навчання, орієнтованого на виконання мети, що стоїть перед навчальною дисципліною "Фізичне виховання" у внз, необхідно вдосконалювати деякі психолого-педагогічні умови [2, 5]:

1. Ціннісне відношення до занять фізичним вихованням, яке відбувається на основі використання диференційованого підходу на навчально-тренувальних заняттях. Це повинно здійснюватись на основі вивчення мотивації студентів й комплексної діагностики їх індивідуальних й особистісних якостей, що дозволить визначити їхню схильність до оволодіння певними видами фізкультурно-спортивної діяльності, системи певних видів спорту.

2. Включення всіх студентів у фізкультурно-спортивну діяльність. Це означає, що кожен студент повинен одержати можливість знайти область фізкультурно-спортивної діяльності, яка, більшою мірою, відповідає його фізичному розвитку, інтересам й схильностям.

3. Конструктивна педагогічна взаємодія "викладач-студент" на теоретичних і практичних заняттях. Раціональний зміст психолого-педагогічних впливів і ситуацій протягом навчально-тренувальних занять активізує в студентів переоцінку колишнього мотиваційного відношення до занять фізичною культурою. За допомогою розширення діапазону знань про фізкультурно-спортивну діяльність, її ціннісного призначення для особистості студента й суспільства в цілому, можливе переміщення акцентів у студентів з традиційної адміністративної спрямованості фізкультурно-оздоровчої діяльності на її оздоровчий, виховний, освітній і професійно-розвиваючий потенціал.

4. Змагально-конкурентні мотиви. Цей вид мотивації ґрунтується на прагненні студента покращити власні спортивні досягнення, прагнення досягти кращого спортивного рівня, перемогти в змаганнях суперника – є одним із потужних регуляторів і значимою мотивацією для студента до активних занять фізичними вправами.

Доцільно систематично проводити студентські змагання з видів спорту, студентські науково-практичні конференції й методичні семінари з фізичної культури й спорту, на яких необхідно демонструвати сучасні популярні методики занять фізичними вправами й актуальні для студентської молоді системи фізичних вправ, інноваційні погляди в контексті фізкультурно-оздоровчої діяльності, які сприяють найбільш успішному засвоєнню студентами мотиваційно-цінностних аспектів у майбутній професійній діяльності й усвідомлення позитивного впливу на цей процес занять фізичною культурою і спортом.

5. Комунікативні мотиви. Заняття фізичними вправами із групою однодумців, наприклад, у клубах за інтересами (оздоровчий біг, туризм, велоспорт, спортивні ігри й т. п.), є також значною мотивацією до відвідування занять – спільні заняття фізичною культурою й спортом сприяють поліпшенню комунікації між соціальними групами.

Мотивація студентів до занять фізичною культурою і спортом полягає у поліпшенні зовнішнього вигляду й враження, що здійснюється на оточуючих (вдосконалення статури, збільшення пластичності рухів тощо), тобто, це має тісний зв'язок із розвитком "моди" на заняття фізичною культурою й спортом.

Висновки.

1. Процес фізичного виховання у внз можна вважати достатньо ефективним, але існує необхідність його вдосконалення.

2. Оптимізація фізичного виховання студентів складається у посиленні мотивації занять фізичною культурою й спортом, застосуванні активних і творчих методів та форм навчання, націленості на формування й виховання особистісних якостей студентської молоді.

Доцільним є визначення тих напрямків вдосконалення фізкультурно-спортивної роботи у внз неспортивної спрямованості, які стали б основними в контексті вимог до якості сучасної вузівської освіти.

Література

1. Антіпов Ю. С., Лісчишин Г. В. та ін. Ставлення студентської молоді до фізичної культури та здорового способу життя // Фізичне виховання – здоров'я студентів: Матеріали науково-метод. конф. – Донецьк: "Наука і освіта". – 2003. – С.20-22.

2. Базильчук В. Б. Організаційні засади активізації спортивно-оздоровчої діяльності студентів в умовах вищого навчального закладу: дис. … канд. пед. наук / В. Б. Базильчук. – Л., 2004. – 165 с.

3. Дуркин П. К. Интерес к занятиям физической культурой и спортом как фактор формирования здорового образа жизни / П. К. Дуркин // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 2004. – № 2. – С. 55 – 58.

4. Инкина Т. П. Физическая культура как один из аспектов потребностно-мотивационной ориентации студентов на организацию здорового образа жизни / Т. П. Инкина // Вопросы физического воспитания студентов: Межвуз. сб. науч. трудов. – Магнитогорск: МГМА, 1997. – С. 14-16.

5. Романов А. М. Образовательная мотивация студента как потенциал личности в учебной деятельности // Потенциал личности: комплексная программа / Материалы 7-й Междунар. конф. – Тамбов, 2008. – С. 113-116.

6. Соколов В. Н. Социально-психологический портрет молодежи Украины и вопросы моделирования ее физического воспитания // Фізична підготовленність та здоров’я населення: Зб. Матеріалів Міжнародного наукового симпозіуму. – Одеса, 1998. – С. 18-20.

7. Шеенко Е. И. Социально-педагогические проблемы формирования у студентов потребности в ценностях физической культуры / Е. И. Шеенко // Технологии физического воспитания подрастающего поколения: сб. материалов Всероссийской научно-практ. конференции (г. Чайковский, 22 октября 2009). – Чайковский, 2009. – С. 82 – 85.