ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Смирнов К. М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Технічна підготовка студентів у плаванні

Актуальність проблеми. Ступінь реалізації рівня спортивної підготовленості плавця залежить від рівня його теоретичної, фізичної, тактичної й технічної підготовленості, які є тісно пов'язаними між собою і залежать одна від іншої. Необхідність вдосконалення техніки плавців в умовах змагань, де техніка практично є невіддільна від тактичних проявів, призвела до появи поняття "техніко-тактична підготовленість", таким чином рівень техніко-тактичної підготовленості в значній мірі відображає якість спортивної підготовки плавця, при цьому технічній підготовці відводиться головна роль (Ю. И. Евсеев, 2005; Н. Ж. Булгакова, 1999; И. Л. Ганчар, 1998).

Спортивна підготовка плавця представляє собою доцільне використання впродовж навчально-тренувальних занять знань, засобів, методів й умов, що дозволяють впливати на розвиток спортсмена й забезпечувати необхідний ступінь його готовності до спортивних досягнень [1, 3]. Як і вся педагогічна діяльність, спортивна підготовка має свої специфічні принципи, з яких найбільш актуальними можна вважати наступні:

· спрямованість до високих спортивних результатів;

· єдність загальної й спеціальної підготовки;

· безперервність;

· єдність поступовості й тенденції до збільшення тренувальних навантажень;

· хвильообразність динаміки виконання тренувальних навантажень;

· циклічність тренувальних впливів.

Високі спортивні результати досягаються відмінно розвиненими у фізичному відношенні плавцями, які опановують технікою й тактикою плавання й проявляють необхідні морально-вольові якості впродовж засвоєння техніко-тактичних прийомів. Відповідно до цього в системі спортивної підготовки виділяються такі види підготовки, як теоретична, фізична, технічна, тактична і психологічна [5].

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – визначити методи й проаналізувати технічну підготовку студентів-плавців протягом навчання у внз.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Під технічною підготовленістю плавця необхідно розуміти ступінь засвоєння техніки системи рухів різних стилів плавання, вона є тісно пов'язаною з фізичними, психічними й тактичними можливостями студента, а також з умовами зовнішнього середовища [4]. Зазначимо, що зміна фізичного стану студента-плавця й умови зовнішнього середовища помітно впливає на рівень його технічної підготовленості. У структурі технічної підготовленості плавця завжди присутні так звані базові й додаткові рухи:

· до базових відносяться рухи й дії, що складають основу технічного арсеналу студента-плавця, засвоєння базових рухів є обов'язковим;

· додатковими рухами вважаються другорядні рухи й дії, елементи окремих рухів, які не порушують раціональність виконання технічного елементу, але у той же час, є характерними для індивідуальних особливостей даного студента-плавця.

Технічна підготовка спрямована на безперервне вдосконалення рухів студента-плавця під час різних режимів роботи, які змінюються у залежності від функціональної підготовленості студента, а також розвитку його рухових вмінь і вольових якостей. Технічна підготовка забезпечує засвоєння студентом-плавцем правильної техніки плавання, старту й поворотів, що дозволяє йому виконувати рухи плавця ефективно й ощадливо [7]. У цей час для всіх спортивних способів плавання визначилися основи правильної техніки рухів, яким навчають і студентів з обліком їх індивідуальних особливостей. Кінцевою метою технічної підготовки студента-плавця є формування й вдосконалення різних стилів плавання, при цьому основними завданнями технічної підготовки є:

· розвиток рухового орієнтування у воді й здатності керувати своїми рухами;

· виявлення й виправлення помилок;

· формування й вдосконалення основних стилів плавання.

У плаванні виділяється загальна й спеціальна технічна підготовленість спортсмена:

· основу загальної технічної підготовленості студента-плавця складають координаційні здатності, що розвиваються у процесі роботи з оволодіння широким спектром різноманітних рухових дій, які використовуються протягом навчально-тренувальних занять (складні в координаційному відношенні загальнорозвиваючі вправи, спортивні ігри, елементи синхронного плавання, водного поло тощо), тому для загальної технічної підготовки велике значення мають критерії обсягу й різнобічності рухових дій, що застосовуються у тренуваннях; у міру оволодіння технікою плавальних рухів і формування в студента-плавця необхідних рухових вмінь й навичок вправи перестають робити стимулюючий розвиток на координаційні здатності і здобувають тренувальну спрямованість, що потребує від викладача включення в процес технічної підготовки нових у руховому відношенні вправ;

· спеціальна технічна підготовленість студента-плавця визначається рівнем оволодіння технікою змагальних дій і вправ з її вдосконалення (можна виділити техніко-тактичну підготовленість плавця як складову частину спеціальної технічної підготовленості, що проявляється під час проходження дистанцій на змаганнях), вдосконалення техніки обраного способу плавання будується на базі вдосконалення техніки додаткових способів плавання, щоб міцно закріплена рухова навичка, що обмежена вузькими рамками спеціалізації, не перетворилася в перешкоду для подальшого росту спортивної майстерності.

Засобами технічної підготовки студента-плавця можуть бути будь-які плавальні рухи циклічного типу, але основними практичними засобами технічної підготовки є вправи, що сприяють засвоєнню техніки різних стилів спортивного плавання й вдосконалення їх виконання [2]. Варто врахувати, що на всіх етапах роботи над технікою студента-плавця необхідним є оперативний контроль, тому що при стомленні в погано засвоєному русі починають з'являтись помилки у виконанні, у цьому випадку необхідно припинити виконання вправи, щоб не сформувати невірну рухову навичку.

У процесі технічної підготовки студентів-плавців можна виділити дві групи методів щодо переважного використання плавцем інформації про техніку рухів:

1. Перша група включає методи, у яких використовується переважно зовнішня інформація про техніку рухів, можна віднести:

· метод словесного впливу (повідомлення про виконання техніку рухів, про помилки, вказівки по усуненню помилок, оцінку виконання техніки певного стилю плавання викладачем);

· метод наочного впливу (показ техніки виконання рухів, схем, фотографій, відеофільмів);

· практичні методи з використанням тренажерів, що задають основні параметри рухів (імітація виконання плавальних рухів на швидкості, що є вище змагальної, з певним темпом й швидкістю тощо).

2. До другої групи відносяться методи, у яких студентом-плавцем використовується внутрішня інформація про техніку рухів:

· ідеомоторне тренування (уявне відтворення рухів з використанням внутрішньої "мови" й почуттєвих уявлень);

· практичні методи з використанням послідовного перемикання уваги студент-плавця на основні орієнтири педагогічної моделі техніки, поєднаного впливу (одночасний вплив на рухові навички і якості – плавання з гальмовими пристроями, обтяженнями, лопаточками);

· змагальний метод (виконання вправ в умовах змагань, проходження дистанцій на тлі змагальних факторів, що збивають), аналіз техніки рухів, що здійснюється студентом-плавцем.

Такий розподіл у фізичній підготовці є досить умовним, тому що впродовж навчально-тренувальних занять використовуються не тільки окремі методи, але і їхнє поєднання. Звичайно у початкових групах студентів-плавців в основному переважають методи першої групи, а методи другої групи включаються в підготовку більш підготовлених плавців – це пов'язане з тим що рівень навмисної уваги, сприйняття й уявлення в більш підготовлених студентів-плавців є вищим, ніж у початківців. Ефективність засобів і методів, що пов'язані з використанням внутрішньої інформації стосовно техніки рухів, більшою мірою залежить від рівня пізнавальних процесів у плавців, що вимагає проведення відповідної інтелектуальної підготовки й включає придбання теоретичних знань в області техніки плавання [6].

Техніка плавання постійно видозмінюється під впливом індивідуальних можливостей плавців і функціонального стану їхнього організму в процесі тренувань, але вона є реальним шляхом до досягнення більш високих спортивних результатів [8]. Важливо, щоб даний шлях супроводжувався постійним і гармонійним ростом спортивної майстерності, а також використанням рівною мірою всіх складових навчально-тренувального процесу (видів підготовки), в тому числі й техніки рухів, однак на практиці більше уваги повинно приділятись функціональному тренуванню студентів-плавців, а питання вдосконалення структури плавальних рухів або розучуванням більш економічних варіантів техніки плавання, включаючи техніку старту й поворотів, можуть мати другорядне значення. Вважаємо, що на сучасному етапі проведення навчально-тренувального процесу, робота над вдосконаленням технічної майстерності студентів-плавців повинна будуватись не тільки на основі об'єктивних даних про стан тренованості, але й з систематичним контролем їх функціональних показників, при цьому, вдосконалення техніки способів плавання необхідно проводити за наступними основними напрямками:

1. Збільшення тягових зусиль гребків і просування плавця під час гребка.

2. Поліпшення узгодження рухів рук, ніг і дихання.

3. Тренування виконання глибокого й ритмічного дихання.

Висновки.

1. Одним з найважливіших напрямків у досягненні спортивних результатів студентів у плаванні є процес вдосконалення техніки плавання. Вважаємо, що техніку плавання необхідно постійно вдосконалювати, контролювати процес її засвоєння студентом-плавцем й, що особливо важливо, планувати роботу над нею так само, як обсяг й інтенсивність тренувальних навантажень

2. У процесі підготовки студентів-плавців велике значення необхідно приділяти формуванню раціональній і економічній техніці плавальних рухових дій.

Подальше дослідження планується провести відносно характеристики навчання виконання технічних елементів у плаванні студентами вищих навчальних закладів.

Література

1. Барчуков И. С. Физическая культура и спорт: методология, теория, практика: учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений / И. С. Барчуков, А. А.. Нестеров; под общ. ред. Н. Н. Маликова. – 3-е изд., стер. – М.: Академия, 2009. – 528 с.

2. Горшечник И. Л. Методика преподавания плавания: технологии обучения и совершенствования. – Ч. II: Учебник. – Одесса: Друк, 2006. – 696 с.

3. Иванченко Е. И. Теория и практика спорта. Учебное пособие в 3-х частях. – Ч.2. – Минск: Четыре четверти, 1997. – 180 с.

4. Макаренко Л. П. Техническое мастерство пловца. – М.: Физкультура и спорт, 1975. – 224 с.

5. Никитский Б. Н. Плавание: Учебник для вузов. – М.: Просвещение, 1981. – 304 с.

6. Плавание: Учебник для вузов / Под общ. ред. Н. Ж. Булгаковой. – М.: Физкультура и спорт, 2001. – 400 с.

7. Плавание: Учебник для ИФК / Под ред. Н. Ж. Булгаковой. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 288 с.

8. Полатайко Ю. А. Плавание. – Ивано-Франковск: Плай, 2004. – 259 с.