ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА И СПОРТ /

3. Спортивная медицина и реабилитация.

Смирнов К. М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Результати тестування рівня розвитку гнучкості в студентів-першокурсників

Актуальність проблеми. Фізична діяльність людини завжди пов'язано з певними руховими навичками, що є взаємозв'язком змісту й форми рухової діяльності. Рухова активність людини також проявляється у формі рухових навичок, при цьому рухові навички у дійсності існують лише при розвитку основних фізичних якостей. Також, у міру підвищення рівня розвитку фізичних якостей створюються передумови для виконання рухової активності молодою людиною впродовж навчальної або трудової діяльності (С. М. Воронин, 2009; В. С. Быков, 1998; В. А. Антікова, 1996; В. Б. Коренберг, 1996).

Рухова й фізична активність відіграють в житті підлітка величезну роль, особливо це стосується переходного періоду, коли підліток закінчує навчання у школі й поступає до вищого навчального закладу – такий період харакеризується значними психофізичними змінами й адаптаційними процесами в організмі, при цьому кожний з підлітків у стані знайти таке спортивне заняття, що зробить йому позитиввний вплив на протікання адаптації до навчання [4]. Проведення навчально-тренувальних занять з фізичного виховання в освітніх закладах спрямовано на досягнення, серед інших, таких цілей:

· зміцнення здоров'я підлітків, розвиток основних фізичних якостей і здатностей, підвищення індивідуальної фізичної підготовленості, розширення функціональних можливостей основних систем організму;

· формування культури рухів, збагачення рухового досвіду фізичними вправами із загальрозвиваючої і спеціальною спрямованістю.

Фізична активність підлітка визначається виконанням рухових дій, що здійснюються м'язами й характеризуються витратами енергії, тому необхідності залучення підлітка до фізичної активності впродовж навчання в освітній установі з метою забезпечення нормального розвитку опорно-рухового апарату, впливу на стан серцево-судинної і дихальної систем, й покращення загального стану здоров'я, приділяється значна увага [3].

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – навести результати тестування студентів-першокурсників з розвитку фізичної якості гнучкості.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел, педагогічне дослідження, методи математичної статистики.

Результати дослідження.

Підлітковий період є одним з найбільш відповідальних періодів життя людини у формуванні фізичного здоров'я й культурних навичок, які здатні забезпечити його фізичне вдосконалення, а також збереження й зміцнення здоров'я в майбутньому, що залежить від фізичної підготовленості [8].

Оптимальний стан фізичної підготовленості характеризується можливостями функціональних систем організму, що здатне забезпечити ефективну рухову діяльність, а також рівнем розвитку основних фізичних якостей, тобто, загальна фізична підготовленість припускає різнобічний розвиток фізичних якостей, функціональних можливостей органів і систем організму, й злагодженістю їхнього функціонування в процесі рухової (м'язової) діяльності.

Фізичні якості впродовж виконання фізичних вправ та іншої рухової діяльності розвиваються поступово – спочатку розвиток однієї якості супроводжується ростом інших якостей, які в цей момент спеціально не розвиваються, при цьому необхідно зазначити, що при порушення процесу фізичної підготовки розвиток однієї якості може гальмувати розвиток інших [5]. Отже, під руховими (фізичними) якостями розуміються якісні особливості рухової дії людини, що виражаються у прояві сили, швидкості, витривалості, спритності або гнучкості.

Гнучкість визначають як здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою або під нею розуміють раціональні властивості рухового апарата, що обумовлюють ступінь рухливості його ланок відносно одної до іншої [1]. Рівень гнучкості обумовлює розвиток інших фізичних якостей, таких, як швидкості, координаційних здатностей і сили. Важко переоцінити значення рухливості в суглобах у лікувальній фізичній культурі – випадках порушення постави, при корекції плоскостопості, після спортивних і побутових травм тощо.

За формою прояву розрізняють гнучкість активну й пасивну:

· активна гнучкість характеризується виконанням рухів з великою амплітудою, які здійснюють за рахунок власної активності відповідних м'язів;

· під пасивною гнучкістю розуміють здатність виконувати ті ж рухи під впливом зовнішніх сил, що розтягують: зусиль партнера, зовнішнього обтяження, спеціальних пристосувань і приладів.

За способом прояву гнучкість підрозділяють на динамічну й статичну, відмінності полягають в тому, що динамічна гнучкість проявляється у виконанні рухів, а статична – у позах, така класифікація дозволяє визначити, як гнучкість, що придбана за допомогою виконання статичних вправ, буде проявлятись впродовж виконання у динаміці.

Гнучкість залежить від еластичності м'язів, зв'язок і стану суглобних сумок, при емоційному підйомі або у передстартовому стані рівень гнучкості може збільшуватись, а при підвищеному ступені стомлення м'язів, що розтягують, цей рівень може зменшитись. Щоб збільшити гнучкість, застосовуються такі способи, як попередня розминка, масаж певних груп м'язів, що розтягують, або короткочасна їхня напруга безпосередньо перед виконанням руху. На гнучкість здійснює вплив такі умови оточуючого середовища, як зовнішня температура (низька зменшує гнучкість), час доби (найвищі показники гнучкості від 10 до 18 години, у ранкові й вечірні години рухливість у суглобах знижується), необхідно зазначити, що, як правило, при занадто великому розвитку сили можна мати менший рівень розвитку гнучкості у зв'язку з високим тонусом м'язів, також дуже гнучкі люди менше здатні до прояву швидкісно-силових якостей. Тому для осіб зі стійкими обмеженнями рухливості в суглобах необхідні збільшені – більш часті й тривалі навантаження у вправах " на розтягування", у певні періоди вони можуть виконуватись 2-3 рази на день щодня (включаючи і самостійні індивідуальні заняття за завданням викладача), навпроти, для осіб з підвищеними від природи показниками гнучкості необхідно обмежувати вправи в розтягуванні й вживати спеціальні заходи зі зміцнення опорно-рухового апарата за допомогою вибірково спрямованих силових та загальнорозвиваючих вправ [6].

За необхідності забезпечити значні зрушення в розвитку гнучкості за відносно стислі строки впродовж навчання підлітка автори рекомендують такі пропорції протягом виконання фізичної підготовки: приблизно 50% активно-динамічних, 30% пасивних й 20% статичних вправ. Зазначимо, що така рухова діяльність, як стретчінг став поширюватись серед студенток, ця система вправ спрямовано на поліпшення гнучкості й підвищення рухливості суглобів, оскільки повільне і спокійне виконання вправ на розтягування використовується не тільки для вирішення різних оздоровчо-спортивних завдань [7], але й сприяє зняттю нервово-емоційних напруг і активному відпочинку, ця система вправ широко застосовується протягом навчально-тренувальних занять з аеробіки й шейпінгу.

Педагогічне дослідження рівня розвитку фізичної якості гнучкості у студентів-першокурсників проводилось на початку навчального року. У дослідженні приймали участь 80 студентів (40 юнаків й 40 дівчат) навчальних відділень волейболу і плавання. Дослідження розвитку гнучкості проводилось за допомогою тестування "Нахил тулубу вперед із положення стоячи", тестування студентів відбувалось після розминки, у закритому приміщенні й належними санітарно-гігієнічними умовами [2].

Результати тестування студентів-першокурсників виявилися задовільними, при цьому слід відмітити більш значний рівень розвитку гнучкості у дівчат-волейболісток у порівнянні з дівчатами з навчального відділення плавання (табл.1, рис.1).

Таблиця 1

Результати складання тестування на розвиток фізичної якості гнучкості студентами-першокурсниками.

Статистичні показники	Волейбол		Плавання
	Юнаки (n=40)	Дівчата (n=40)	Юнаки (n=40)	Дівчата (n=40)
	Тестування "Нахил тулубу вперед стоячи", см
Середнє _ арифметичне (Х)	12,7	19,6	11,8	13,4
Стандартне відхилення (σ)	2,72	0,93	3,03	2,57

Рис.1. Порівняння результатів складання тесту.

Висновки.

1. З метою досягнення й збереження рівня здоров'я підлітка протягом навчання в освітньому закладі необхідним є систематичний розвиток фізичних якостей за допомогою фізичних вправ з дотриманням основних закономірностей оздоровчого тренування.

2. Рівень розвитку фізичної якості гнучкості у студентів-першокурсників знаходиться на задовільному рівні й відповідає вимогам програми з фізичного розвитку підлітків для даного віку, при цьому, різницю у результатах дівчат, на думку авторів, можна пояснити фізичним розвитком дівчат-волейболісток внаслідок специфіки виконання техніко-тактичних дій впродовж ігрової діяльності у волейболі.

Подальше дослідження рекомендується провести з метою визначення основних напрямків фізичної підготовки студентів-першокурсників протягом самостійних занять.

Література

1. Алтер М. Дж. Наука о гибкости. – К.: Изд-во Олимпийская литература, 2001. – 424 с.

2. Благуш П. К. К теории тестирования двигательных способностей. – М.: Физкультура и спорт, 1982. – 187 с.

3. Зациорский В. М. Развитие физических качеств. – М.: Фізкультура и спорт, 1970. – 382 с.

4. Петров А. Ю. Профессиональная адаптация студентов вуза: монография / А. Ю. Петров. – Челябинск: Изд-во Челяб. академия культуры и ис-ва, 2004. – 185 с.

5. Романенко В. А. Двигательные способности человека / В. А. Романенко – Донецк: «Новый мир» УК Центр. 1999. – 240 с.

6. Романенко В. А. Диагностика двигательных способностей: учеб. пособ. / Романенко В. А. – Донецк: Изд-во ДонГУ, 2005. – 290 с.

7. Сермеев Б. В. Спортсменам о воспитании гибкости: Учебное пособие. – М.: Просвещение, 1970. – 124 с.

8. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи // О. Яременко, О. Балакірєва, О. Вакуленко та ін. – К., 2000. – 207 с.