Економічні науки /10. Економіка підприємства

Солом’яна І. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Оборотні активи: головні характеристики та особливості їх управління

Наукове осмислення нових правових, економічних й соціальних векторів в процесах управління фінансовою діяльністю торговельних підприємств потребує розробки адекватних механізмів оцінки результатів їх діяльності. Ринкова відокремленість підприємств спрямовує управління ними на нарощення фінансового потенціалу в довгостроковій перспективі, збереження їх майнових ресурсів і ефективне використання джерел їх формування. Управління фінансовими потоками, що інвестовано в оборотні активи, виступає визначальним і стратегічно важливим чинником підтримання й укріплення майнового стану та потенціалу розвитку торговельного підприємства. Оцінка ефективності їх використання здійснюється за системою показників, моніторинг та аналіз яких уможливлює запобігання негативним тенденціям і зменшення ризику банкрутства, що є особливо актуальним на тлі значної кількості збиткових підприємств торговельної галузі Україні.

Питанням формування та оцінки оборотних активів підприємства присвячено роботи таких провідних вітчизняних дослідників, як: В. Г. Андрійчук, М. Я. Дем’яненко, І. Ю. Гришова, В. А. Борисова, А. В. Чупис, Б. Й. Пасхавер, О. Зборовська, М. Й. Малік, П. Т. Саблук, П. К. Бечко, О. О. Непочатенко, П. А. Лайко, І. С. Чухно, Н. С. Танклевська, І. Н. Топіха, Т. А. Чернявська, В. В. Лебедева, та ін. Проте аналіз публікацій з питань методології оцінки відтворення оборотних активів підприємств торговельної галузі, методичних рекомендацій щодо ресурсного забезпечення галузі і фактичної наявності економічного потенціалу розвитку торговельних підприємств свідчить про недостатню їх розробку та принципову поляризацію у діапазоні існуючих означень. Дослідити сучасний стан впливу потокових та ресурсних концепцій на формування оборотних активів підприємств галузі та напрями ефективного розміщення фінансових потоків в оборотних активах торговельних підприємств.

Вивчаючи сутність фінансових ресурсів як частини активів, та фінансових потоків як основоположної економічної категорії зведення фінансового потенціалу підприємства в довгостроковій перспективі, деякі автори вважають доцільним навести точку зору зарубіжних економістів щодо активів, яка використовується в практичній та теоретичній діяльності фірм. Відповідно до міжнародної термінології обліку, активи – це господарчі ресурси, які повинні принести певні вигоди підприємству й характеризують його господарські засоби за складом та напрямами їх використання [2, 3]. Активи є економічними ресурсами, які належать підприємству, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що опосередковуються рухом фінансових потоків і характеризуються детермінованою вартістю та можливостями в процесі їх кругообороту генерувати дохід за певного рівня ризику. Поряд із виробничими основними та оборотними засобами кожне підприємство забезпечує безперервність виробничого процесу за допомогою засобів у сфері обігу, що зумовлене наявністю товарно-грошових відносин. Уречевленим носієм засобів у сфері обігу є готова продукція, грошові засоби у розрахунках. На відміну від засобів у сфері виробництва, які беруть участь у створенні нової вартості, засоби у сфері обігу є тільки носіями вже створеної вартості і, відповідно, не поділяються на основну й оборотну частини [4]. Оборот як усієї сукупності, так і окремих видів активів підпорядкований певним циклам – господарському, операційному, інвестиційному тощо, і частина активів може бути іммобілізована з операційного циклу підприємства, але не з господарського циклу. Таким чином, під оборотними засобами розуміють ту частину оборотних активів, що сформована для участі в операційній діяльності підприємства, беручи участь в кругообороті, набуває форми грошових і матеріальних операційних оборотних активів [5]. Отже, оборотні засоби функціонують одночасно у сфері виробництва і у сфері обігу й набувають відповідно матеріальної та грошової форми. Тому, вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати в які об’єкти було спрямовано фінансові потоки і ті структурні зміни, які відбуваються в процесі функціонування фінансових потоків. Закономірність пропорційного розподілу сформованого обсягу фінансових потоків між операційною, інвестиційною та фінансовою видами діяльності молокопереробних підприємств встановлює необхідність всебічного аналізу формування та використання їх фінансового потенціалу. Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні негативні і позитивні зміни, які відбуваються на молокопереробному підприємстві з його активами. Для вивчення складу і сфери застосування фінансових потоків в активах підприємства останні групують за економічно однорідними ознаками. При цьому треба знати, до яких видів активів спрямовано фінансові потоки, який їх стан і цільове призначення, де вони розміщені й за рахунок яких джерел сформовані. Особливу роль у функціонуванні фінансових потоків відіграють оборотні активи, що в якості об’єктів інвестування переймають на себе певні сутнісні характеристики фінансових потоків. Оборотні активи в якості об’єкту інвестування фінансових потоків характеризуються мобільності, руху та, відповідно, структурної трансформації, в результаті чого можуть бути швидко перетворенні з одного виду в інший при управлінні та регулюванні фінансових потоків. При змінах кон’юнктури товарного, споживчого та фінансового ринків чи інших екзогенних факторів оборотні активи не потребують додаткових витрат в процесі диверсифікації операційної діяльності.

Стосовно активів як об’єкта контролю, слід зауважити, що до активів відносяться тільки ті економічні ресурси, які повністю контролюються підприємством. Під таким контролем розуміється право власності на економічні ресурси, що використовуються. Економічні ресурси, що використовує підприємство, але не контролює їх, активами не є. Це відноситься, у першу чергу, до трудових ресурсів, а також до орендованих майнових цінностей або цінностей, наданих безкоштовно у тимчасове користування. Таким чином, як економічні ресурси, що контролюються підприємством, активи підприємства є носієм права власності (або у окремих випадках - права повного володіння). В цій ролі вони можуть виступати носієм всіх форм власності. При цьому, об'єктом власності підприємства є сукупність його активів незалежно від джерел фінансування коштів, за рахунок яких вони сформовані. Отже, поняття активів як власних майнових цінностей, не є тотожним поняттю власного капіталу.

Література:

1. Аніщенко С. В. Перспективи розвитку державного регулювання сучасного ринку вугілля України / С. В. Аніщенко // Економіка & держава. – 2011. – №12. – С.120-123.

2. Артеменко А. Активи недержавних пенсійних фондів і податки / А. Артеменко // Справочник экономиста. – 2006. – №3. – С.22-24.

3. Бердар, М. М. Фінансова стратегія стійкого розвитку підприємства і підходи до її обгрунтування / М. М. Бердар // Економіка & держава. – 2014. – №9. – С.52-55.

4. Гриценко Л. Л. Управління ризиками при реалізації інфраструктурних проектів у рамках державно-приватного партнерства / Л. Л. Гриценко, Т. Ю. Красуля // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №12. – С.85-90.

5. Іванілов, О. С. Діагностика ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства / О. С. Іванілов // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг : зб. наук. пр. – Х., 2011. – Вип. 2 (14). – С.374-383.