Економічні науки

К.е.н., доценти: Жарун О.В., Соколюк С.Ю., Ткачук С.П.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Значення інвестиційно-інноваційних процесів в розвитку регіонів

У нинішніх умовах забезпечення темпів та сталості економічного зростання залежить від масштабів і якісного рівня інвестиційно-інноваційної діяльності, структурно- технологічних змін на основі інновацій. Тому серед кола питань, які розглядаються сучасною економічною наукою, проблема управління інноваційним та інвестиційним процесами належить до першорядних.

На різних рівнях економічного управління й регулювання розробляється і реалізується інвестиційна політика, яка є складовою частиною державної наукової й технічної політики.

Як самий нестабільний компонент сукупних видатків, інвестиції в ринковій економіці нерідко спричиняють істотні коливання обсягів виробництва та зайнятості. Водночас, якщо активізувати їх спрямування в інновації, вони стають вагомим чинником економічного зростання, тому створення належних умов для розвитку інвестиційно-інноваційних процесів є невід’ємною складовою економічної політики більшості країн [4].

Інвестиційні відносини істотно впливають на механізм реалізації інноваційної політики, сутність яких полягає у визначенні стратегій й тактики інноваційних технологій та методів впливу держави на інноваційні процеси.

На сьогодні переважна більшість регіонів позбавлена власних коштів для фінансування інновацій. Вирішення проблеми лежить у площині надання більшого регіонального самоврядування, посилення фіскальних повноважень регіонального управління, залучення зовнішніх фінансових джерел. Такі фінансові інструменти, як гранти, позики, акціонерний капітал і непряма підтримка становлять базові елементи регіонального фінансового ланцюжка вартості. Головне - як для публічного, так і для приватного секторів у процесі забезпечення фінансовими ресурсами інноваційного розвитку - це скоординувати свою діяльність таким чином, щоб різні елементи цього ланцюга були взаємозалежними й ефективно взаємодіяли. В Україні ні на центральному, ні на регіональному, ні на місцевому рівнях не сформовані відповідні умови для побудови інноваційно- інвестиційної моделі розвитку регіонів.

В умовах ринкових відносин система управління регіональною інноваційною діяльністю має свою специфіку і повинна виступати основним елементом економічної політики місцевих органів влади. Ця система полягає у вирішенні таких важливих завдань:

1. Створення необхідних передумов для швидкого і ефективного впровадження технічних нововведень в усі ланки промисловості регіону, забезпечення структурно-технологічної перебудови.

2. Створення та розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу з пріоритетних напрямів розвитку.

3. Створення необхідних матеріальних умов для розвитку кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відтоку за кордон.

Стратегічні цільові орієнтири регіональної інноваційної політики при цьому служать основою для ефективної структурно-інвестиційної політики, яка передбачає перерозподіл ресурсів із застарілих і традиційних виробництв у новітні, здатні забезпечити багаторазове підвищення продуктивності праці, ресурсозбереження, і на цій основі – нову якість життя людей.

Забезпечення вищенаведених умов досягається шляхом розробки та реалізації програмно-цільової методології планування регіональної інноваційної діяльності, що враховує тенденції розвитку ринку, забезпечує пріоритетне виконання робіт зі створення принципово нових видів техніки і технологій.

Світовий досвід переконує, що форми і методи розвитку конкуренції в інвестиційно-інноваційній діяльності повинні суттєво змінюватися. Держава має активно сприяти розробці програм щодо залучення і використання інвестицій, брати участь в управлінні процесами і ризиками в інноваційній діяльності виробництва. Вплив держави повинен спрямовуватися на максимальну підтримку власного інноваційного потенціалу, підтримку галузевих науково-дослідних організацій, а також на забезпечення реалізації науково-технічної політики, що відповідає світовому рівню. Реформування виробництва в регіонах України неможливе без проведення великомасштабних інституціональних та організаційно-економічних перетворень. Структурні зрушення в економіці України, використання синергетичного підходу для розв’язання завдань ефективного управління інноваційним потенціалом підприємств передбачають активізацію використання їхніх ресурсно- виробничих можливостей, навіть перепрофілювання, що забезпечить можливість реалізації перспективних науково-технічних програм розвитку виробництва. Це потребує залучення великого обсягу фінансових ресурсів [1].

При визначенні ефекту від впровадження інновацій необхідно враховувати всі складові інтегрального ефекту (економічний, науково-технічний, інтелектуальний, ресурсний, екологічний, бюджетний, соціальний). Багато авторів акцентують увагу на тому, що інновації, науковий та інтелектуальний потенціали стають не менш значущими факторами ніж інші складові ресурсного потенціалу будь-якого суб’єкти господарювання. Вважаємо, що недооцінювання окремих складових при розрахунку інтегрального ефекту сприятиме тому, що пріоритетними будуть лише ті проекти, які мають реальні можливості збільшити капітал власників інвестиційних ресурсів. Врахування значення потенційного соціального, екологічного ефектів буде незначним. Зазначимо, що переважна більшість методів оцінки ефективності інновацій розробляється в основному для технічних інновацій, нових технологій, при цьому оцінюється саме окупність інвестиційних вкладень, витрати порівнюються із прибутком [3].

Для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в регіонах України необхідні нові механізми її забезпечення, які можна згрупувати за такими напрямами:

- розроблення узгоджених між собою інноваційно-інвестиційних стратегій на державному та регіональному рівнях, орієнтованих на повне використання наявного потенціалу розвитку, акумуляцію всіх національних і регіональних ресурсних можливостей з метою реалізації пріоритетних високотехнологічних інвестиційних проектів, перехід до стратегічного планування інноваційно- інвестиційного розвитку;

- формування та реалізація комплексної інноваційної-інвестиційної політики регіонів, збалансованої за стратегічними цілями їх соціально-економічного розвитку, а також з державною регіональною інноваційно-інвестиційною політикою;

- створення інноваційно-інвестиційного простору регіону на основі активного запровадження нових форм організації інноваційно-інвестиційної діяльності та побудови опорного каркаса цього простору з урахуванням наявних точок зростання;

- обґрунтування й запровадження маркетингової стратегії регіону з метою просування територіального продукту як комплексної характеристики регіону;

- створення умов для міжрегіональної та регіональної конкуренції, поглиблення міжрегіональної та міжнародної інтеграції;

- розвиток регіональних інноваційних ринків, забезпечення трансформації інтелектуального капіталу в людський, інтелектуальний, виробничий капітал та оптимізація руху інвестиційного капіталу;

- використання нових організаційно-економічних механізмів стимулювання розвитку інноваційної інфраструктури й фінансово-кредитних механізмів активізації інноваційної діяльності;

- запровадження стратегічного регіонального менеджменту;

- вдосконалення управління ефективністю територіального маркетингу;

- активізація використання наявного наукового та інноваційного регіонального потенціалу;

- вдосконалення правового поля забезпечення інноваційної діяльності з урахуванням світового досвіду, спрямованого на поліпшення об’єктно- суб’єктних відносин і подолання існуючих конфліктів в інноваційній сфері.

Література:

1. Бендукідзе К. Якщо не проводити реформ, країни не буде [Елек-тронний ресурс] / Каха Бендукідзе. – 2014. – Режим доступу : http://meest-online.com/.

2. Долішний М. І. Актуальні завдання інтенсифікації соціально-економічного розвитку регіонів України / М. І. Долішний // Регіональна економіка. - 2005. - № 2. - С. 7 - 14.

3. Зубець М.В. Про стратегію утвердження інноваційної моделі розвитку аграрної економіки / М.В. Зубець // Економіка АПК. - 2008. - №12. - С. 23.

4. Лицур І. М. Чинники формування інноваційно-інвестиційної політики сталого розвитку [Електронний ресурс] / І. М. Лицур, Ю. В. Лимич // Ефективна економіка. – 2013. – № 9. – Режим доступу до ресурсу : http://www.economy.nayka.com.ua/.