Магістр менеджменту Черемних К.О.

керівник к.е.н., доцент Мельник Н.О.

Київська державна академія водного транспорту

імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

ПАРИЗЬКА УГОДА ЗІ ЗМІНИ КЛІМАТУ – МЕТА ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Зміна клімату — суттєва та тривала зміна у статистичному розподілі погодних умов протягом тривалих проміжків часу (зміна в середніх погодних умовах в часті або рідкі екстремальні погодні явища)[1].

В результаті проведених досліджень було виявлено, що середня температура нашої планети вже збільшилась на 1 градус по Цельсію, а вже до 2050 року, якщо тенденція по забрудненню збережеться, загальна температура Землі збільшиться ще на 2 градуси. Результатом цього стане підняття рівня Cвітового океану, міграція тварин, дезертифікація, погіршення ситуації з питною водою та продуктами харчування.

Для подолання визначених проблем людством було зроблено наступні кроки, які набули форми нормативних документів,а саме:

1) Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату (англ. United Nations Framework Conventionon Climate Change, UNFCCC) — це міжнародний екологічний договір, мета якого полягає в стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Вона була прийнята 9 травня 1992 р. і вступила в силу 21 березня 1994 р. В Україні конвенція була підписана, і ратифікована 29 жовтня 1996 року[2].

2) Кіотський протокол  — міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головна мета угоди: стабілізувати рівень концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети. Протокол прийнято в місті Кіото 11 грудня 1997 року. , а вступив у дію він з 16 лютого 2005 року.
3) Паризька угода (фр. L'accord de Paris) — це угода в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC) щодо регулювання заходів зі зменшення викидів двоокису вуглецю з 2020 р. Текст угоди було погоджено на 21-й Конференції учасників UNFCCC в Парижі та прийнято консенсусом 12 грудня 2015; але вона ще не вступила в силу. Голова конференції Лоран Фабіус, міністр іноземних справ Франції, зазначив, що цей «амбітний та збалансований» план був «історичною поворотною точкою» у цілі зменшення глобального потепління [3].

Мета конференції — підписання міжнародної угоди щодо підтримки збільшення середньої температурипланети на рівні нижче 2 °C, угода стосуватиметься всіх країн.

Основні положення конференції:

· утримувати підвищення температури на рівні не вище як 1,5 °C;

· зобов'язання щодо скорочення викидів;

· довгострокова глобальна мета — чисто нульові викиди;

· підбивати підсумки кожні п'ять років. Текст угоди передбачає перегляд планів скорочення викидів що п'ять років, щоб втримати потепління на рівні критичних 2 °C;

· угода передбачає механізм вирішення фінансових проблем країн, вразливих до кліматичних умов;

· умови фінансування країн, що розвиваються, аби допомогти їм адаптуватися до зміни клімату і перейти на екологічно чисту енергію [4].

Охорона навколишнього середовища та збереження сталого розвитку за умов незмінного клімату матимуть однозначно позитивний ефект на стан екології, життя людей, якість продуктів харчування та питної води. Мінімізація рівня викидів парникових газів в атмосферу призведе до зменшення ймовірності настання парникового ефекту, що призводить до перегрівання поверхні Землі та збільшення її температурного режиму. Неконтрольовані викиди парникових газів в атмосферу призводять до збільшення природних катаклізмів та глобальних катастроф, чому мають запобігти підписання та сумлінне виконання вищезазначених угод.

Як бачимо, необхідність укладання та виконання угод щодо захисту навколишнього середовища та важливість підтримки стану клімату важко переоцінити. Кожна держава має сумлінно виконувати всі умови, що зазначені в цих угодах для стабільного життя, збереження наявних ресурсів нашої планети, безпеки різноманітних екосистем та підтримання сталого розвитку. Всі керівники країн мають донести до свого населення, що вони не можуть залишатися байдужими, адже це справа не просто державного, а глобального значення і це стосується як кожної людини окремо, так і усіх загалом.

Література

1) Андрій М. Заморока. Глобальні потепління: яка їх природа? [Електронний ресурс] / Андрій М. Заморока // Станіславівський Натураліст © 2007-2016. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.naturalist.if.ua/?p=5285.

2) UNFCC. Firststepsto a saferfuture: Introducing The United Nations Framework Conventionon Climate Change [Електронний ресурс] / UNFCC // © 2016 United Nations Framework Conventionon Climate Change. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://unfccc.int/2860.php.

3) Sara Phillips. Paris climate deal: Historic climate change agreement reache dat COP21 [Електронний ресурс] / Sara Phillips. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.abc.net.au/news/2015-12-12/world-adopts-climate-deal-at-paris-talks/7023712.

4) Ulriikka Aarnio. Paris changes everything [Електронний ресурс] / Ulriikka Aarnio. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.airclim.org/acidnews/paris-changes-everything.