Стельмащук Юрій Іванович

аспірант Академії муніципального управління

Нормативно-правовий механізм державного регулювання розвитку соціально-гуманітарної сфери України

За роки незалежності було розроблено й прийнято низку нормативно-правових актів, які в сукупності склали достатньо ґрунтовну правову базу соціально-гуманітарної сфери.

Визначальними для формування та розвитку соціально-гуманітарної політики країни стали положення Конституції України.

До того ж, законодавчими актами, які визначають державну політику у соціально-гуманітарній сфері є: Закони України «Про освіту», «Про культуру», «Про бібліотеки та бібліотечну справу», «Про кінематографію», «Про захист суспільної моралі», «Про музеї і музейну справу», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про охорону культурної спадщини», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про зайнятість населення», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; Укази Президента України «Про невідкладні заходи з подолання бідності», «Про національну доктрину розвитку освіти», «Про національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021», «Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства», а також, постанови Кабінету Міністрів України, національні та державні, комплексні й цільові програмами з актуальних проблем розвитку соціально-гуманітарної сфери.

Безперечно, законодавча і нормативна база з даного питання досить широка, однак її аналіз свідчить про нечіткість та неузгодженість положень, вона не завжди зрозуміло описує джерела фінансування соціальних виплат і відповідальність у випадку невиконання законодавства. Потребують більш чіткого правового розв’язання проблеми забезпечення державного статусу української мови, захисту національного інформаційного простору, взаємин церкви й держави тощо.

Для України лишається нерозв'язаним питання гармонізації національних інтересів зі стандартами та цінностями глобалізаційного світу. Все ще не здоланою лишається проблема, адаптування національних державних інституцій і законодавства України до норм, і стандартів Європейського Союзу, які б гармонізували із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави в рамках ЄС, і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, підвищення його рівня до рівня, що склався в державах-членах Європейського Союзу.

Відтак, основними заходами з реалізації державної політики в соціально-гуманітарній сфері мають стати: удосконалення нормативно-правової бази із залученням як вітчизняного, так і міжнародного досвіду з розв’язання проблем соціально-гуманітарного розвитку регіонів та гармонізації його із загальнодержавними процесами у цій сфері; створення й реалізація державних програм соціально-гуманітарного розвитку України та її регіонів; розробка й упровадження галузевих програм розвитку соціально-гуманітарної сфери; створення спеціальних регіональних програм, спрямованих на розв’язання соціально-гуманітарних завдань, породжених специфікою функціонування тих чи інших складових соціально-гуманітарної сфери в певних регіонах.

З метою удосконалення нормативно-правового механізму державного регулювання розвитку соціально-гуманітарної сфери України варто: привести законодавство України з питань соціально-гуманітарної сфери у
відповідність із законодавством ЄС; розробити концепції державних програм «Сільський лікар», «Здорова дитина»; підготувати і законодавчо затвердити державні соціальні стандарти з надання населенню послуг у соціально-гуманітарній сфері; запровадити соціальну експертизу усіх без виключення проектів нормативно-правових актів щодо їх соціальної спрямованості та наслідків реалізації.

Для вирішення проблем, що існують у духовному житті українського соціуму, необхідна розробка, прийняття та впровадження науково обґрунтованої стратегічної загальнонаціональної програми, метою якої має стати забезпечення системності, комплексності та узгодженості дій органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики духовного розвитку сучасного українського суспільства.

На порядку денному створення адекватного вимогам часу юридично-правового механізму, який би дозволив чітко прописати контури та суспільні повноваження релігійної сфери, що, в свою чергу, буде сприяти гармонізації державно-церковних і міжконфесійних відносин.

Важливим напрямом покращення соціального захисту населення є підвищення ролі неурядових організацій. Для покращення їх діяльності у сфері соціального захисту потрібно розробити юридичні і нормативно-правові основи благодійності, ввести податкові пільга при реалізації соціальних програм, здійснення яких не забезпечено урядом країни.

Потребує впровадження нормативно-правова бази стосовно стимулювання розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності, розроблення державних і галузевих програм, спрямованих на створення якісних та високотехнологічних робочих місць.

Удосконалення нормативно-правової бази та стандартів правового регулювання повсякденних потреб суспільства відповідно за європейськими стандартами соціального захисту населення, на нашу думку, потребує кодифікації соціального законодавства, розробки й прийняття Соціального кодексу України на основі концепції соціальної стандартизації, який визначить: пріоритети, напрями та основні принципи реалізації державної політики соціального розвитку; розподіл сфер відповідальності органів державної влади та місцевого самоуправління щодо проведення соціальної політики; питання фінансового, кадрового, наукового, інформаційного, правового та організаційно-технічного забезпечення соціальної політики.