К.п.н. Масич В.В.

Українська інженерно-педагогічна академія (м. Харків)

Аксіологічний підхід до проблеми формування продуктивно-творчої компетентності майбутнього фахівця

Теоретико-педагогічні передумови розвитку аксіологічного підходу на сучасному передбачають вивчення ціннісної спадщини педагогіки для систематизації аксіологічного знання, для розширення понятійно-термінологічного поля, основою якого є поняття «цінностей» і «ціннісних орієнтацій» (О. Мілініс, Л. Міхальцова та інші).

Цінності – це узагальнені цілі і засоби їх досягнення, що виконують роль фундаментальних норм, котрі забезпечують інтеграцію знань, допомагаючи індивідам здійснювати схвалений вибір своєї поведінки в життєво значущих ситуаціях [1].Цінності в культурології набувають значення регулятивів. Вони створюють більш гнучкий рівень регуляції суспільства, підпорядковуючи собі функціонування звичаїв, норм і значень, особливо значущих для суспільства. Сукупність духовних цінностей, прийнята і засвоєна окремою особистістю, становить внутрішню культуру людини.

Контури сучасної цивілізації формують принципово нову систему цінностей. У центрі її – індивід, який вільно самоактуалізується, здатний до гнучкої зміни способів і форм життєдіяльності на основі комунікації позитивного типу і принципу соціальної відповідальності [2, с. 7].

Педагогічна аксіологія, вивчаючи особливості ціннісних орієнтацій, підкреслює, що саме цінності надають стійкість особистості того, хто навчає, і того, хто навчається, визначають принципи їхньої поведінки, спрямовують інтереси і потреби особистості, регулюють мотиваційну сферу в системі освіти.

У структурі аксіосфери особистості можна виділити три площини ціннісних орієнтацій, що перетинаються: соціально-культурні, професійні та особистісні ціннісні орієнтації. Формування ціннісних орієнтацій студентів відбувається лише в діяльності, оскільки вона пов'язана з усією системою відносин, в яку включений суб'єкт. Формування ціннісних орієнтацій студентів слід розглядати як процес засвоєння ними суспільних цінностей, професійно-педагогічних знань, соціальних норм і правил, що можливо лише при науково-організаційному забезпеченні аксіологічного підходу до професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

Понятійно-термінологічне поле аксіологічного підходу містить такі ключові поняття: ціннісні орієнтації як сукупність прийнятих і усвідомлених особистістю цінностей, що виступають як соціально-психологічні утворення, в яких відображаються цілі, мотиви, ідеали, установки та інші світоглядні характеристики особистості; професійно-педагогічні ціннісні орієнтації – сукупність педагогічних цінностей, прийнятих і усвідомлених особистістю інженера-педагога, які утворюють консолідуючу основу спрямованості його особистості і виступають своєрідним регулятором його ставлення до навколишньої дійсності, власної діяльності та інших людей; аксіосфера особистості – системно-ієрархічна структура професійно-педагогічних ціннісних орієнтацій, закріплених в спрямованості особистості інженера-педагога; аксіологічна спрямованість студентів – система професійно-педагогічних ціннісних орієнтацій, що характеризують їхній світогляд і визначають характер продуктивно-творчої самореалізації і саморозвитку в майбутній професійній діяльності.

Формування аксіологічної спрямованості майбутніх інженерів-педагогів сприяє розвитку гуманістичного світогляду, заснованого на гуманістичних ціннісних орієнтаціях особистості. Гуманістичний світогляд передбачає інтеріоризацію таких цінностей як рівність, справедливість, ідея свободи думки і духу, ідейна толерантність, тобто право залучення людини до політичних, релігійних, моральних ідей, які відповідають її духовним потребам, формування ціннісного ставлення до природного і соціального середовища, розвиток творчого потенціалу людини, забезпечення умов для розвитку її продуктивно-творчої компетентності.

Аксіологічний підхід визначає траєкторію ціннісного розвитку студентів у процесі формування продуктивно-творчої компетентності, сприяючи особистісним новоутворенням цінностей на кожному з наступних більших рівнів, наповнюючи освіту ціннісно-сенсовими орієнтаціями, формуючи індивідуальний стиль життєтворчості на основі гуманістичних цінностей в гармонії із загальнолюдською культурою (Т. Ісаєва, А. Кір’якова, О. Мілініс, Л. Міхальцова та інші).

На мікрорівні цьому сприяє формування цінностей в сім'ї і в середовищі вищого навчального закладу, розвиток відповідної системи особистісно значущих ціннісних орієнтацій і осмислення студентами себе як цінності у взаємодії з іншими суб'єктами освітнього процесу, здійснення широкої орієнтації на продуктивно-творчу самореалізацію і саморозвиток з пріоритетом сенсів особистісно значущих для них цінностей.

На макрорівні пріоритетною є аксіологічна парадигма соціально орієнтованої освіти з домінантою культурного розвитку і осмислення себе в культурі і творчості, зі значною продуктивно-творчою самореалізацією і саморозвитком на благо соціуму.

На мегарівні відбувається осмислення студентами соціально-економічних змін, прагнення до новоутворень особистості, можливості і необхідності розширення співпраці із закордонними фахівцями, продуктивно-творчої самореалізації і саморозвитку як складової культури і реалізації глобальної освіти як цінності. Важливою парадигмою є осмислення своєї самості і творчості як цінності, особистісних і професійних ціннісних орієнтацій для формування продуктивно-творчої компетентності [3].

Література:

1. Современный словарь по педагогике : А – Я [Текст] / Сост. Е. С. Рапацевич. – Мн. : «Современное слово», 2001. – 928 с.

2. Щедровицкий Г. П. Пространство свободы [Текст] / Г. П. Щедровицкий // Народное образование. – № 1. – 1997. – С. 7.

3. Бондаревская Е. В. Воспитание как возрождение Гражданина, Человека, Культуры и Нравственности : Исходныепосылкипоиска подхода к воспитанию. – Ростов-н/Д., 1993. – С. 17-24.