К.п.н. Масич В.В.
Українська
інженерно-педагогічна академія (м. Харків)
Аксіологічний підхід до проблеми
формування продуктивно-творчої компетентності майбутнього фахівця
Теоретико-педагогічні передумови розвитку аксіологічного
підходу на сучасному передбачають вивчення ціннісної спадщини педагогіки для
систематизації аксіологічного знання, для розширення понятійно-термінологічного
поля, основою якого є поняття «цінностей» і «ціннісних орієнтацій» (О. Мілініс,
Л. Міхальцова та інші).
Цінності – це узагальнені цілі і засоби їх досягнення,
що виконують роль фундаментальних норм, котрі забезпечують інтеграцію знань,
допомагаючи індивідам здійснювати схвалений вибір своєї поведінки в життєво
значущих ситуаціях [1].Цінності в культурології набувають значення регулятивів. Вони створюють
більш гнучкий рівень регуляції суспільства, підпорядковуючи собі функціонування
звичаїв, норм і значень, особливо значущих для суспільства. Сукупність духовних
цінностей, прийнята і засвоєна окремою особистістю, становить внутрішню
культуру людини.
Контури сучасної цивілізації формують принципово нову
систему цінностей. У центрі її – індивід, який вільно самоактуалізується,
здатний до гнучкої зміни способів і форм життєдіяльності на основі комунікації
позитивного типу і принципу соціальної відповідальності [2, с. 7].
Педагогічна аксіологія, вивчаючи особливості ціннісних
орієнтацій, підкреслює, що саме цінності надають стійкість особистості того,
хто навчає, і того, хто навчається, визначають принципи їхньої поведінки,
спрямовують інтереси і потреби особистості, регулюють мотиваційну сферу в
системі освіти.
У структурі аксіосфери особистості можна виділити три
площини ціннісних орієнтацій, що перетинаються: соціально-культурні, професійні
та особистісні ціннісні орієнтації. Формування ціннісних орієнтацій студентів
відбувається лише в діяльності, оскільки вона пов'язана з усією системою
відносин, в яку включений суб'єкт. Формування ціннісних орієнтацій студентів
слід розглядати як процес засвоєння ними суспільних цінностей, професійно-педагогічних
знань, соціальних норм і правил, що можливо лише при науково-організаційному
забезпеченні аксіологічного підходу до професійної підготовки майбутніх
інженерів-педагогів.
Понятійно-термінологічне
поле аксіологічного підходу містить такі ключові поняття: ціннісні орієнтації
як сукупність прийнятих і усвідомлених особистістю цінностей, що виступають як
соціально-психологічні утворення, в яких відображаються цілі, мотиви, ідеали,
установки та інші світоглядні характеристики особистості; професійно-педагогічні
ціннісні орієнтації – сукупність педагогічних цінностей, прийнятих і
усвідомлених особистістю інженера-педагога, які утворюють консолідуючу основу
спрямованості його особистості і виступають своєрідним регулятором його
ставлення до навколишньої дійсності, власної діяльності та інших людей;
аксіосфера особистості – системно-ієрархічна структура професійно-педагогічних
ціннісних орієнтацій, закріплених в спрямованості особистості
інженера-педагога; аксіологічна спрямованість студентів – система
професійно-педагогічних ціннісних орієнтацій, що характеризують їхній світогляд
і визначають характер продуктивно-творчої самореалізації і саморозвитку в
майбутній професійній діяльності.
Формування
аксіологічної спрямованості майбутніх інженерів-педагогів сприяє розвитку
гуманістичного світогляду, заснованого на гуманістичних ціннісних орієнтаціях
особистості. Гуманістичний світогляд передбачає інтеріоризацію таких цінностей
як рівність, справедливість, ідея свободи думки і духу, ідейна толерантність,
тобто право залучення людини до політичних, релігійних, моральних ідей, які
відповідають її духовним потребам, формування ціннісного ставлення до
природного і соціального середовища, розвиток творчого потенціалу людини,
забезпечення умов для розвитку її продуктивно-творчої компетентності.
Аксіологічний
підхід визначає траєкторію ціннісного розвитку студентів у процесі формування
продуктивно-творчої компетентності, сприяючи особистісним новоутворенням
цінностей на кожному з наступних більших рівнів, наповнюючи освіту
ціннісно-сенсовими орієнтаціями, формуючи індивідуальний стиль життєтворчості
на основі гуманістичних цінностей в гармонії із загальнолюдською культурою (Т. Ісаєва,
А. Кір’якова, О. Мілініс, Л. Міхальцова та інші).
На мікрорівні
цьому сприяє формування цінностей в сім'ї і в середовищі вищого навчального
закладу, розвиток відповідної системи особистісно значущих ціннісних орієнтацій
і осмислення студентами себе як цінності у взаємодії з іншими суб'єктами
освітнього процесу, здійснення широкої орієнтації на продуктивно-творчу
самореалізацію і саморозвиток з пріоритетом сенсів особистісно значущих для них
цінностей.
На макрорівні
пріоритетною є аксіологічна парадигма соціально орієнтованої освіти з
домінантою культурного розвитку і осмислення себе в культурі і творчості, зі
значною продуктивно-творчою самореалізацією і саморозвитком на благо соціуму.
На мегарівні
відбувається осмислення студентами соціально-економічних змін, прагнення до
новоутворень особистості, можливості і необхідності розширення співпраці із
закордонними фахівцями, продуктивно-творчої самореалізації і саморозвитку як
складової культури і реалізації глобальної освіти як цінності. Важливою
парадигмою є осмислення своєї самості і творчості як цінності, особистісних і
професійних ціннісних орієнтацій для формування продуктивно-творчої
компетентності [3].
Література:
3. Бондаревская Е. В.
Воспитание как возрождение Гражданина, Человека, Культуры и Нравственности :
Исходныепосылкипоиска подхода к воспитанию. – Ростов-н/Д., 1993.
– С. 17-24.