Панченко В. В.

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Види педагогічного контролю у процесі навчання іноземних мов майбутніх учителів

Одним із важливих засобів підвищення ефективності навчального процесу є створення стимулюючої системи навчальної роботи студентів. Ця стимулююча система проявляється в застосуванні різних видів контролю.

У педагогічній і методичній літературі звичайно виділяють такі види контролю: попередній (вихідний, нульовий), поточний (проміжний, побіжний), тематичний, рубіжний (періодичний), підсумковий (заключний). Підставою для виокремлення саме таких видів контролю є специфіка дидактичних завдань на різних етапах навчання: поточний контроль проводиться в процесі засвоєння нового навчального матеріалу, рубіжний застосовується для перевірки засвоєння значного обсягу вивченого матеріалу; за допомогою підсумкового контрою виявляється ступінь оволодіння матеріалом за певний період часу. Таким чином, усі види контролю певною мірою повторюють логіку навчального процесу.

З. К. Мажуолене підкреслює, що види контролю виділяються відповідно до мети його проведення, включаючи такий параметр контролю як час [1, 64]. За її підходом виділяється 5 видів контролю:

· контроль готовності до оволодіння діяльністю (попередній);

· контроль готовності до навчальної діяльності (як частини навчального процесу);

· контроль процесу оволодіння компонентами діяльності (протягом навчального процесу);

· контроль результатів навчальної діяльності (як частина навчального процесу);

· контроль результатів навчальної діяльності (після закінчення навчального процесу).

Зупинимося детальніше на кожному з перерахованих видів контролю.

Попередній контроль виконує діагностичну роль і має ознайомити викладача з рівнем пізнавальної діяльності студентів, вихідним рівнем знань, умінь і навичок, загальним рівнем підготовленості студентів до сприйняття наступної інформації. Це допомагає дидактично цілеспрямовано організувати процес навчання.

Як відомо з практики, для вивчення іноземної мови дуже важливо, щоб у студентів не було значних прогалин, оскільки самостійно ліквідувати такі прогалини складно, особливо на першому курсі. Тому в такому випадку викладачеві буде досить складно просуватися з групою вперед.

Отже, при знайомстві з новою групою доцільно перевірити рівень сформованості мовленнєвих умінь, окремих мовних навичок. Для цього варто виділити окрему пару, наприклад першу в новому навчальному році або семестрі. Попередня перевірка знань може проводитися у формі письмових контрольних робіт, фронтальних опитувань, тестового контролю тощо.

На основі даних попереднього контролю викладач вносить корективи до робочої програми, визначає, яким розділам слід приділити більше уваги на заняттях з конкретною групою, планує шляхи усунення виявлених проблем у знаннях студентів.

Поточний (проміжний, побіжний) контроль є одним із основних видів перевірки становлення знань, умінь і навичок студентів. Він здійснюється у ході повсякденної роботи студентів на аудиторних заняттях. Інколи контроль даного виду, за думкою М.І. Єрецького і В.С. Пороцького, називають “допоміжним” [2, 31], оскільки він допомагає безпосередньо на занятті з’ясувати, чи зрозуміло викладається новий матеріал, якою мірою пояснення зрозумілі студентам, як засвоюються нові елементи. У ході виконання вправ і завдань викладач отримує інформацію, тобто показники якості дій студентів. Ці показники надають підстави для прийняття оперативних рішень щодо корекції процесу навчання.

Провідне завдання поточного контролю – регулярне управління навчальною діяльністю студентів та її коригування. Оскільки цей вид контролю буде здійснюватися в процесі становлення мовленнєвих умінь, тобто в різні моменти комплексу занять, то основним об’єктом контролю буде ступінь сформованості мовних умінь і навичок. У окремих випадках можливий контроль певного виду мовленнєвої діяльності, оскільки опанування мовленнєвою діяльністю можна представити як процес.

Поточний контроль охоплює і мовленнєві вміння. У процесі розвитку на занятті усного мовлення, у процесі читання, розуміння тексту на слух і навчання писемного мовлення відбувається і перевірка рівня оволодіння цими вміннями. Поточний контроль дозволяє постійно отримувати інформацію про перебіг і якість засвоєння навчального матеріалу і на підставі цього вносити зміни до навчального процесу. Цей вид контролю має ще одне важливе значення: окрім поетапного встановлення викладачем відповідності досягнутих результатів поставленій меті, контроль даного виду покликаний сприяти повторенню й активізації раніше набутих знань, умінь і навичок.

Іншими важливими завданнями поточного контрою є стимулювання регулярної, напруженої і цілеспрямованої роботи студентів, активізації їх пізнавальної діяльності, а також визначення рівня оволодіння студентами навичками самостійної роботи, створення умов для їх формування.

Проведення поточного контролю – це продовження навчаючої діяльності викладача. Даний вид контролю може бути індивідуальним і груповим. Він не повинен займати багато часу на занятті, аби не травмувати студентів постійним опитуванням.

Значення даного виду контролю важко переоцінити, тому що він надає можливість уточнювати рівень набутих знань, навичок і вмінь, систематизувати їх, розширити, доповнити, що загалом, дозволяє підняти їх на якісно новий рівень [4, 52]. Поточний контроль дозволяє бачити процес становлення вмінь і навичок, вчасно замінювати окремі прийоми роботи, їх послідовність залежно від особливостей тієї чи іншої групи студентів.

Щодо тематичного та рубіжного (періодичного) контролю думки вчених розходяться. Деякі з них вважають, що варто об’єднати їх в один вид (А.В. Конишева) [2], але більшість виступає за їх відокремлення у два різні види. Ми будемо дотримуватися останньої точки зору.

Отже, тематичний контроль дозволяє виявити якість вивченого матеріалу за окремими темами. Він передбачає перевірку і оцінку знань, умінь і навичок, набутих у результаті вивчення значного обсягу матеріалу. Одиницею контролю виступає навчальна тема дисципліни, яка забезпечує системність і об’єктивність в оцінюванні. Такий контроль проводиться на спеціально запланованих заняттях декілька разів за семестр, залежно від кількості тем, зазначених у типовій та робочій програмах з дисципліни. Прикладом тематичного контролю можуть бути контрольні роботи, самостійно виконані проекти, лексико-граматичні тести.

Періодичний контроль полягає в перевірці засвоєння студентами матеріалу великого обсягу, а також залишкових знань. Застосовується при проведенні атестаційної, акредитаційної експертизи, самоаналізу навчального закладу, ректорських контрольних робіт для того, щоб виявити рівень підготовки фахівців. Періодичний контроль дозволяє перевірити міцність засвоєння отриманих знань, оскільки він проводиться через певний проміжок часу і не за окремими дозами навчального матеріалу. Від студентів вимагається самостійна конструктивна діяльність. За допомогою даного виду контролю узагальнюється та засвоюється цілі розділи, виявляються логічні взаємозв’язки між ними.

Оскільки цей вид контролю здійснюється в процесі становлення мовленнєвих умінь, то, можна сказати, що даний вид контролю – це своєрідне підбиття підсумків приросту в сфері мовленнєвих умінь. Тобто, можна стверджувати, що об’єктом контролю в даному випадку будуть мовленнєві вміння.

Періодичний зріз знань при рубіжному контролі забезпечує зворотній зв’язок «студент-викладач», дає інформацію про хід навчання, готовність студентів до підсумкового контролю. Доцільне періодичне застосування інтенсивних методів фронтального контролю – тобто самостійних робіт з великим числом варіантів, програмованого опитування, предметних тестів.

Підсумковий (заключний) контроль застосовується для перевірки компетенцій студентів на окремих завершених та кінцевих етапах навчання і здійснюється у формах семестрового контролю (залік, екзамен) та державної атестації (державний екзамен, захист випускної, дипломної робіт).

Під час підготовки до підсумкового контролю відбувається більш глибоке узагальнення і систематизація засвоєного матеріалу, що сприяє інтенсивному формуванню інтелектуальних умінь та навичок.

Проведення підсумкового контролю при вивченні іноземних мов має дві особливості. По-перше, перевірці підлягають мовленнєві вміння у читанні, аудіюванні, мовленні, письмі. Це зумовлено тим, що перевірка повинна встановити рівень комунікативної компетенції в цілому. По-друге, подібній перевірці повинен бути підданий кожен студент окремо. Отже, проводиться перевірка з метою визначення, досяг чи не досяг кожен студент заданого рівня навченості.

Головна вимога до вибору форм і прийомів контролю полягає в тому, що вони мають бути адекватні тим навичкам і вмінням, тобто видам мовленнєвої діяльності, які вони перевіряють.

Багато вчених висловлюють думку, що даний вид контролю найперспективніше здійснювати у вигляді тестів або тестових завдань, що надасть можливість більш об’єктивно підбити підсумки і зіставити результати навченості студентів [3].

Важливим видом контролю є самоконтроль студентів, який за певних організаційно-методичних умов стає однією зі суттєвих форм контролювання знань. Його значення полягає в тому, що він стимулює навчання, формує критичність та автономність думки. Самоконтроль застосовується як у процесі виконання самостійної аудиторної, так і позааудиторної роботи і спрямований на власне виявлення недоліків у знаннях і навичках.

Навички самоконтролю, набуті студентами під час навчання, дадуть їм змогу постійно здійснювати самодіагностику кваліфікаційного рівня в практичній діяльності, що особливо важливо для майбутніх учителів.

Отже, контроль виступає важливою складовою процесу навчання іноземній мові. Різні форми контролю мають застосовуватися у комплексі на різних етапах навчання як індикатори його ефективності.

Література

1. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури/ С. С. Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

2. Конышева А.В. Контроль результатов обучения иностранному языку / Ангелина Викторовна Конышева. – Санкт-Петербург: КАРО, Минск: «Четыре четверти», 2004. – 144 с.

3.Методика викладання іноземної мови у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С. Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

4. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / М. М. Фіцула. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с.