Педагогические науки/ Проблемы подготовки специалистов

Моргунова С.О.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Формування позитивної мотивації як одна з педагогічних умов підготовки майбутніх менеджерів до соціальної взаємодії

Готовність до соціальної взаємодії є одним з найважливіших компонентів професійної компетентності майбутнього менеджера. На основі отриманих знань майбутній менеджер формує вміння встановлювати контакт на міжособистісному рівні, безконфліктно вирішувати дискусійні питання, враховувати точку зору інших і аргументовано відстоювати свою, орієнтуватися в проблемах, пов'язаних з реалізацією певних соціальних ролей, організовувати та координувати роботу в команді, розподіляти ролі. Формування вмінь соціальної взаємодії передбачає розвиток таких якостей особистості, як толерантність, доброзичливість, ввічливість і тактовність у спілкуванні, порядність і чесність в партнерських відносинах, високий ступінь самоорганізації та самоконтролю, відповідальність.

Формування позитивної мотивації до соціальної взаємодії є, на нашу думку, однією з педагогічних умов підготовки майбутніх менеджерів до соціальної взаємодії. Виокремлення цієї умови пов’язуємо із необхідністю спрямування студентів на усвідомлену активність у набутті знань, вмінь і навичок соціальної взаємодії, тому що ефективність підготовки майбутніх менеджерів організацій і адміністрування до соціальної взаємодії забезпечується не тільки кількістю засвоєних знань, але й ставленням студентів до навчальної діяльності – їхньою внутрішньою позицією.

Навчальна діяльність є полімотивованою. Вчені [1,2,4] сходяться у думці, що основними структурними елементами мотивації у навчальній діяльності є пізнавальна мотивація й мотивація досягнення успіху, стимулювання яких безпосередньо сприяє підвищенню ефективності навчальної діяльності. Пізнавальні мотиви закладені в самій навчально-пізнавальній діяльності та ґрунтуються на інтересах студентів до змісту матеріалу, що вивчається, майбутньої професійної діяльності й самого процесу пізнавальних дій, які сприяють їх самоутвердженню у соціальному середовищі.

Як відзначає В. Лозова, формувати мотивацію – значить не сформувати готовий мотив і ціль, а створити такі умови й ситуації розгортання активності, де бажані мотиви й мета складалися й розвивалися з обліком і в контексті минулого досвіду, індивідуальності, внутрішніх бажань особистості [3:142].

Мотивація навчальної діяльності вимагає створення у студента орієнтировки у майбутній діяльності; створення умов для розвитку позитивних мотивів; посилення уваги студента до змісту матеріалу, що вивчається, до засобів дій, якими він оволодіває; організації діяльності, що актуалізує необхідні мотиваційні стани, коли провідними мотивами стають усвідомлення суспільної, практичної та іншої значущої навчальної діяльності; підтримки прагнення студентів до саморозвитку і самоосвіти.

В. Асеєв пропонує два шляхи формування мотивації навчання: «знизу вгору», що полягає в активізації за допомогою умов навчання та стосунків у групі окремих ситуативних спонукань, які за умови систематичної актуалізації поступово переходять у стійкі мотиваційні утворення, та «згори вниз», що має на меті засвоєння студентом презентованих у готовій формі спонукань, цілей, ідеалів, змісту спрямованості особистості, які мають бути сформованими і які молода людина має поступово перетворити із зовнішніх у внутрішні[1:56]. Повноцінне формування мотивації навчання, як зазначає науковець, має проходити обома шляхами.

Аналіз позицій науковців з цього питання [1,2,4] дозволив виокремити низку факторів, що сприяють формуванню у студентів позитивної мотивації до оволодіння знаннями, вміннями й навичками:

o усвідомлення найближчих і кінцевих цілей навчання;

o усвідомлення теоретичної і практичної значущості засвоюваних знань;

o емоційна форма викладення навчального матеріалу;

o показ «перспективних ліній» у розвитку наукових понять;

o професійна спрямованість навчальної діяльності;

o вибір завдань, що створюють проблемні ситуації в структурі навчальної діяльності;

o наявність пізнавального психологічного клімату у навчальній групі

А. Маркова, Т. Матис, А. Орлов запевняють, що оновлення змісту і зміцнення міжпредметних зв’язків, вдосконалення методів навчання, модернізація структури занять, розширення форм самостійної роботи на занятті, активізація діяльності учнів на занятті, система роботи з виховання прийомів самоосвіти визначною мірою впливають на формування позитивної мотивації у процесі навчальної діяльності [4: 76].

Отже, враховуючи думку науковців і власний досвід, у якості основних шляхів формування позитивної мотивації до соціальної взаємодії майбутніх менеджерів організацій і адміністрування нами визначено оновлення змісту навчального матеріалу з метою усвідомлення студентами важливості отримання знань, вмінь і навичок соціальної взаємодії для реалізації у професійній діяльності; впровадження урізноманітнених форм і методів проведення занять, що імітують особливості майбутньої професійної діяльності, пов’язаної з соціальною взаємодією; використання активних форм навчання, проблемного навчання, дидактичних (рольові, ділові) ігор; спеціально організовану індивідуальну роботу; застосування групових форм організації навчального процесу як стимулу активності для усіх студентів; чіткість, зрозумілість, аргументованість та прозорість системи оцінювання знань студентів; заохочення студентів до самооцінки знань, до оцінки знань своїх товаришів. Проблемний виклад навчального матеріалу допомагав студентам у пошуку особистісного сенсу соціальної взаємодії, представлення і усвідомлення себе у майбутній професійній ролі (технологія «форсайт»). Спілкування у режимі діалогу також сприяло сенсовому контакту педагога і студента, розвивало рефлексивні механізми мислення студента, самоаналіз, самоконтроль, активізувало інтерес до пізнавальних і творчих процесів, сприяло розвитку творчості та креативного мислення.

Використання у навчальному процесі таких прийомів, як підтримка доброзичливої атмосфери на заняттях, виклик позитивних емоцій до навчання, створення ситуації успіху, також сприятливо вплинуло на формування позитивної мотивації студентів до соціальної взаємодії.

Література:

1. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности / В.Г.Асеев. – М., 1976. – 158с.

2. Занюк С. Психология мотивации / С. Занюк. –К. : Эльга-Н; Ника-Центр, 2001. –352 с.

3. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посібник для вузів /В.І. Лозова, Г.В. Троцко. – Харків : Освіта. Виховання. Спорт, 2002 . – 398 с.

4. Маркова А.К. Формирование мотивации учения / А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. – М. : Просвещение, 1990.–192с.