Гуцал І. Ю.
студентка Навчально-науковий Юридичний інститут,

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

Науковий керівник: Юринець Ю. Л., к.ю.н., доцент

Статус органів законодавчої влади

В нашій державі не існує будь-яких інших органів законодавчої влади -загальнонаціональних або місцевих - крім Верховної Ради України. Верховна Рада являється загальнонаціональним органом державної влади, що має представницький характер, адже вона представляє інтереси всього народу країни — громадян України всіх національностей та виступає від імені всього народу. Це зазначено в Преамбулі Конституції та в її змісті.

Головною функцією Верховної Ради, беззаперечно, є законодавча функція. Сутність цієї функції відповідає напрямку діяльності цього органу, що передбачений Конституцією, який проявляється у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, призупиненні чи скасуванні їх дії. Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ради являється внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції, та прийняття законів. Для забезпечення стабільності Конституції, Верховна Рада протягом строку своїх повноважень не в змозі двічі змінювати одні й ті ж положення Конституції. Прийняття законів, є основним змістом законодавчої функції Верховної Ради. Парламент може приймати закон з будьякого питання у межах своїх повноважень, за винятком тих, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Також, Конституцією передбачено коло питань, які регулюються виключно законами України. [2]

Парламент України має великий пріоритет у порівнянні з іншими органами державної влади України. До його повноважень відноситься здійснення законодавчої влади, прийняття участі у формуванні органів судової та виконавчої влади. Він виражає волю народу та є його. Верховна Рада України має різносторонні взаємовідносини з іншими органами державної влади та з суб'єктами політичної системи: політичними партіями тощо. Якщо звернути увагу на функції та повноваження, які передбачені законами та Конституцією України, то одразу стає зрозуміло, що найбільш тісними являються взаємовідносини парламенту з Президентом. Це пов’язано, також, з системою стримувань і противаг щодо один одного, а також іншими обставинами.

Багатогранними є відносини Верховної Ради з Кабінетом Міністрів, який підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Без згоди Верховної Ради не можна призначити Прем'єр-міністра, саме вона розглядає та приймає рішення щодо програми діяльності Кабінету Міністрів, схвалює її або навпаки, здійснює контроль за його діяльністю. Верховна Рада може також розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри більшістю від конституційного складу, це може відбутися лише за пропозицією не менш як третьої частини народних депутатів від її конституційного складу, як наслідок такої резолюції буде відставка Кабінету Міністрів. Беззаперечно, прийняття Верховною Радою законів щодо організації та діяльності органів виконавчої влади є чи не найважливішими її повноваженнями щодо Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади.

Верховна Рада також займається контрольною діяльністю. Одним з найголовніших напрямів парламентського контролю являється контроль за діяльністю саме Кабінету Міністрів, адже цей орган підконтрольний та підзвітний парламенту. Верховна Рада заслуховує та розглядає звіти Кабінету міністрів про свою діяльність, це є основною формою парламентського контроль в данному випадку. Контроль парламенту за дотриманням прав і свобод людини та громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.[3]

Ще однією важливою функцією є установча. Діяльність парламенту щодо виконання цієї функції здійснюється, перш за все, у формуванні або участі у формуванні органів виконавчої і судової влади, формуванні власних парламентських структур, вирішенні питань територіального устрою держави та формуванні органів місцевого самоврядуванння.

Але найбільш широкі та вагомі державотворчі повноваження парламент має у формуванні органів судової влади та прокуратури. Він згідно з Конституцією призначає третину складу Конституційного Суду, обирає суддів безстроково, вирішує питання щодо надання згоди на призначення Президентом.

Підсумовуючи вище сказане необхідно зазначити, що парламент є невід’ємним атрибутом будь-якої демократичної держави. Він являється загальнонаціональним органом представницького характеру. Головним призначенням Верховної Ради є законодавче регулювання суспільних відносин, прийняття законів, які відповідають волі та інтересам народу. Принципи діяльності та організації Верховної ради України відображені у Регламенті Верховної Ради України та Конституції України. Парламент України є одноплатним та складається з 450 депутатів, що обираються шляхом таємного голосування сроком на 4 роки. Парламент являється єдиним законодавчим органом державної влади України і відповідно Жоден інший орган державної влади не має права приймати нормативно-правові акти вищої юридичної сили, виступаючи від імені українського народу.

Список використаних джерел:

1. Конституція України Конституція України // Відом. Верх. Ради України. 1996. – № 30 (із змінами та доповненнями станом на 1 вересня 2015 р.)

2. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. юрид. закладів і фак. / Академія правових наук України; Українська Правнича Фундація / В.Я. Тацій (ред.). — К. : Український центр правничих студій, 1999. — с. 184185..

3. Підручник для студ. вищих навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Ю.М. Тодика (ред.), В.С. Журавський (ред.). — К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. — с. 335336..