МОДЕЛЮВАННЯ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ МЕТОД НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В СУЧАСНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Мунтян И.С., студ. Парфєніє Д.

Вирішення завдань фізичного виховання студентів забезпечується за допомогою різних взаємозалежних компонентів, що формують основи фізичної культури школярів з урахуванням їхнього стану здоров’я, рівня фізичної підготовки, індивідуальних мотивів, інтересів й потреб, спираючись на теоретико – методичний матеріал.

Особливої актуальності дана проблема набуває у зв’язку з необхідністю забезпечення збалансованої та планомірної освітньої методики та політики у сфері спорту.

Напрямами фізичного виховання школярів сучасних освітніх закладів визнано:

· збереження й зміцнення здоров’я школярів;

· своєчасне формування життєво важливих рухових умінь і навичок;

· розвиток фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичної підготовленості;

· збереження, зміцнення й відновлення фізичного , психічного здоров’я.

Особливе значення у навчально – тренувальному процесі з фізичного виховання мають лікарський і педагогічний контроль. Вони дозволяють зробити висновок про раціональність планування й проведення навчально–тренувальних занять.

Мета статті – схарактеризувати моніторинг фізичних показників та моделювання фізичного розвитку як педагогічні методи на заняттях з фізичного виховання в сучасних закладах освіти.

Аналіз науково – методичної літератури дає змогу виділити проблеми фізичного розвитку співвіднести різноманітні точки зору.

Упродовж десятиліть цілі й завдання науки і практики у фізичному вихованні пов’язують з оцінкою (моніторингом і контролем) фізичного розвитку за антропометричними показниками (В. Горіневський, П. Башкіров, Л. Попова, В. Ширяєв), за психолого – педагогічними показниками (К.  Гуревич, А. Комков, С. Омельченко), за біомеханічними показниками (М. Бернштейн, Е. Вільчковський, , В. Кашуба].

Узагальнюючи дані літературних джерел, слід звернути увагу на те, що намітилася тенденція до більш глибокого осмислення сутності призначення фізичної підготовки.

Так питання розробки інноваційної системи фізичного виховання школярів з використанням аеробних технологій розглянуто в дослідженнях Г. Глоби, управління фізичним станом підлітків у системі фізичного виховання розглядалося Т. Круцевич, питанню оновлення методики фізичного виховання школярів розглядалося Б. Шиян та ін.

Метою статті є описати результати огляду наукової літератури щодо специфіки та особливостей моделювання у фізичній культурі та спорті; виокремити результати моделювання фізичного розвитку учнів загальноосвітніх шкіл.

Створення фізичних моделей, яке засноване на відтворенні фізичними способами біологічних структур, їх функцій або процесів визначається науковцями як ефективний підхід у фізичному вихованні дітей шкільного віку.

Моделювання органів і структур людського організму дає можливість передбачити критичні ситуації, з’ясувати та знаходити області допустимих змін форми, механічних властивостей і характеру функціонування цих біологічних об’єктів. Це в свою чергу розширює сферу застосування діагностичних методів. Дослідницькі парадигми (А. Архіпов, М. Бернштейн, В. Кашуба, М. Носка ) спонукають до використання як традиційних, так і нетрадиційних методів дослідження фізичного розвитку людини.

В основі педагогічного процесу пізнання, оцінки й побудови рухової дії школяр – спортсмен використовує моделі уявлення про об’єкт дослідження, його конкретність, ступінь складності, ступінь складності, можливість здійснювати варіативні операції щодо його раціоналізації.

В теорії спортивної техніки моделювання визначається як процес відображення, уявлення рухової дії школяра, рухового завдання та його вирішення для виявлення суттєвих параметрів (просторових, часових і силових).

У ході вирішення рухових завдань складається цілий комплекс дидактичних і виховних моделей – нормативних, біохімічних, фізіологічних, психологічних та інших.

На думку дослідників (В. Гамалій, А. Лапутін, А. Платонов, Н. Сахаров, Е. Штенгольд та ін.), моделювання має відповідати ряду вимог:

· простота та зручність;

· надання нової інформації про об’єкт;

· сприяння удосконаленню самого об’єкта;

· сприяння визначенню або поліпшенню характеристик об’єкту;

· сприяння управлінню та пізнанню об’єкту.

Функціями моделей є: поглиблення пізнання об’єктів; вивчення основних параметрів; проведення порівняльного аналізу.

Моделювання має і виконує важливі евристичні й педагогічні функції: виявляє негативні тенденції; визначає позитивні шляхи вирішення проблеми; визначає позитивні шляхи вирішення проблем; пропонує альтернативні варіанти.

Висновки. Отже, використання моделювання дозволяє оцінювати як кількісні параметри, так і роботи висновки про втілюваності самих моделей з точки зору відповідності розрахованих кількісних показників що емпірично виявляються й доводить свою ефективність як метод на заняттях з фізичного виховання.