економічні науки / 10. Економіка підприємства

Волос А. В.

Львівський державний університет внутрішніх справ

ЗОВНІШНІ ЗАГРОЗИ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Менеджери вітчизняних підприємств приймають управлінські рішення в умовах суттєвої невизначеності зміни економічного середовища, яке характеризується впливом різноманітних деструктивних чинників, що сприяють зменшенню фінансової стійкості, втраті платоспроможності, або навіть призводять до банкрутства. Відкритість внутрішніх ринків та посилення конкуренції загострюють ці проблеми. Відтак зростає важливість забезпечення фінансової безпеки підприємств як важливої умови нормального їх функціонування.

Проведене дослідження дозволило виявити, що в економічній літературі питанню фінансової безпеки на мікрорівні не приділяється достатньої уваги. Причинами цього є як те, що науковці концентрують своє увагу на проблемі забезпечення економічної безпеки, так і той факт, що багато питань фінансової безпеки знаходять своє відображення при розробці фінансової політики підприємства і управлінні його фінансами. Водночас ці обставини, на нашу думку, не є достатнім обґрунтування залишати поза увагою проблему забезпечення фінансової безпеки підприємства – ключової складової економічної безпеки. Вважаємо, що гарантування фінансової безпеки вимагає застосування цілісного і комплексного підходу, зокрема в частині визначення причин зміни її рівня через ідентифікацію та характеристику впливу зовнішніх та внутрішніх загроз.

Перш за все зазначимо, що в книзі під редакцієб Е. Олейнікова [4] фінансову складову економічної безпеки подається як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів підприємства, яке виражене у найкращих значеннях фінансових показників прибутковості і рентабельності бізнесу, якості управління і використання основних і оборотних засобів підприємства, структури його капіталу, норми дивідендних виплат по цінних паперах підприємства, а також курсової вартості його цінних паперів як синтетичного індикатора поточного фінансово-господарського стану підприємства і перспектив її технологічного і фінансового розвитку.

У роботі І. Бланка [2] фінансова безпека підприємства розглядається як кількісний і якісний детермінований рівень фінансового стану підприємства, що забезпечує стабільну захищеність його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікованих реальних і потенційних загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, параметри якого визначаються на основі його фінансової філософії і створюють необхідні передумови фінансової підтримки стійкого зростання в поточному і перспективному періоді. Спираючись на це визначення С. Ільяшенко визначає основні характеристики фінансової безпеки підприємства [3]:

· дозволяє забезпечити фінансову рівновагу, платоспроможність і ліквідність підприємства в довгостроковому періоді;

· задовольняє потреби підприємства у фінансових ресурсах для стійкого розширеного відтворення підприємства;

· забезпечує достатню фінансову незалежність підприємства;

· забезпечує здатність протистояти існуючим і виникаючим небезпекам і загрозам фінансовому стану підприємства, виникненню небажаної структури капіталу чи примусової ліквідації підприємства;

· забезпечує достатню гнучкість при прийнятті фінансових рішень;

· забезпечує захищеність фінансових інтересів власників підприємства.

Узагальнюючи процитовані визначення можна стверджувати, що фінансова безпека підприємства передбачає розроблення та реалізацію сукупності взаємопов’язаних заходів спрямованих на досягнення його фінансових інтересів. У свою зазначене стає можливим у випадку формування комплексної системи захисту від дії зовнішніх та внутрішніх загроз.

В даній роботі пропонується сконцентрувати увагу лише на зовнішніх загрозах для фінансової безпеки суб’єктів господарювання. Так, узагальнюючи доробок вітчизняних та закордонних науковців [1-4] було визначено усереднений перелік зовнішніх загроз для вітчизняних підприємств:

низький рівень розвитку ринків капіталу і їхньої інфраструктури;

недостатньо розвинута правова система захисту прав інвесторів і виконання законодавства;

криза грошової і фінансово-кредитної систем;

недосконалість механізмів формування економічної політики держави;

високий рівень волатильності валютного ринку;

високі відсоткові ставки за кредитами комерційних банків;

протиправну діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірм і приватних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством;

правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників контролюючих і правоохоронних органів.

Зважаючи на той факт, що протидіяти сформованій сукупності зовнішніх загроз нездатне жодне вітчизняне підприємство, актуальним є відстеження ситуації та прийняття ряду захисних заходів, які б передбачали адаптацію до зміни середовища функціонування, тобто вихід із складної ситуації із найменшими втратами. Якщо взяти до уваги те, що дія загрози не є одномоментним фактом, а складним динамічним процесом, причому процесом детермінованим, тобто з досить твердою часовою структурою причинно-наслідкових зв'язків, подій, то важливості набуває система моніторингу зміни зовнішнього середовища. На більшості підприємств система моніторингу орієнтована суто на відстеження змін у внутрішньому середовищі та реагування по факту реалізації певної загрози. Звідси необхідним є розроблення комплексної системи моніторингу, яка б уможливила ідентифікацію, розпізнавання та відстеження процесу розвитку усіх загроз, які можуть спричинити зміну рівня фінансової безпеки підприємства.

Література:

1. Банкрутство і санація підприємства : теорія і практика кризового управління / [Т. С. Клебанова, О. М. Бондар, О. В. Мозенков та ін.] ; за ред. О. В. Мозенкова. — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2003. — 272 с.

2. Бланк И. А. Управление финансовой безопасностью предприятия / И. А. Бланк. –– К. : Эльга, Ника-Центр, — 2004. — 308 с.

3. Ильяшенко С. Н. Оценка составляющих экономической безопасности предприятия / С. Н. Ильяшенко // Наукові праці ДонНТУ, — 2002. — № 48. — С. 16—22.

4. Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность) / Под ред. Е.А. Олейникова. – М., 1997. – 288 с.