Константинов Олександр Олександрович,

аспірант Академії муніципального управління

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Найчастіше, регіони виникають як культурно-економічні феномени, незважаючи на принципи адміністративно-правового поділу, а потім вже закріплюються як адміністративні одиниці. Цей процес має діалектичний характер. Згодом регіони динамічно розвиваються як соціально-економічні системи, які накопичують потенціал, що значно перевищує адміністративні межі регіону за допомогою залучення трудових, фінансових та інших ресурсів з інших регіонів.

І, навпаки, в деяких адміністративних регіонах починаються процеси відтоку трудових ресурсів і зниження чисельності населення, зменшення обсягів ресурсів, скорочення темпів соціально-економічного розвитку, і, як наслідок виникає необхідність зміни меж цих регіонів.

Визнаючи важливість багатоаспектного дослідження стану регіонів, виділимо, основні параметри регіону, які визначають його соціально-економічний розвиток:

- самостійність та економічна унікальність, певні природно-кліматичні умови, специфіка та спеціалізація регіональної економіки, забезпеченість природними, трудовими і фінансовими ресурсами;

- соціокультурна особливість, обумовлена наявністю різних етнічних груп зі своєю культурою і духовністю, соціально-демографічними регіональними особливостями;

- керованість регіону, яка забезпечується управлінням органами державної та регіональної влади на основі впровадження більш досконалих політичних, інституційних, організаційних та економічних механізмів.

Ці характеристики визначають специфіку соціально-економічних процесів в регіоні, створюють вимоги до системи державного управління ними, і формують сутність соціально-економічного розвитку регіону.

Соціально-економічний розвиток регіонів визначається безліччю параметрів, ключові з яких повинні лягти в основу інформаційної бази системи державного управління регіональним розвитком.

До найважливіших причин просторової нерівності регіонів можна віднести наступні:

- відмінність природно-кліматичних умов життя та підприємництва;

- масштаби, якість і напрями використання природних ресурсів (продуктивність регіонів, умови розміщення сільського господарства, видобутку копалин, лісу, риби, промисловості, а також умови життя людей);

- периферійне або глибинне положення регіону, що ставить його в невигідне становище (підвищуються транспортні та комунікаційні витрати, зростають ціни, звужується ринок збуту);

- тенденції в економічному розвитку країни (нові фірми в відсталих регіонах в періоди зростання), стадія технологічного розвитку, що впливає на різні сектори економіки;

- політичні умови, форми загальної та регіональної політики, інституційні чинники, регіональна автономія, історія і т. п.;

- регіональні наслідки загальнонаціональної макрополітикі (лібералізація енергетичних та транспортних тарифів і т. п.);

- незавершеність процесу розмежування прав по первинним осередкам рівнями влади в соціальній та економічній сферах;

- диференціація доходів населення між регіонами.

Отже, економіка регіону характеризується певним рівнем соціально-економічного розвитку території та взаємодією суб’єктів управління різного рівня. Управлінський аспект, таким чином, виявляється як у вертикальній, так і в горизонтальній системі управління.

Об’єктами державної регіональної політики є територія регіонів, макрорегіонів, мікрорегіонів.Об’єктами державної регіональної політики можуть бути групи регіонів (або їх частин), міст, сіл, селищ, об’єднані за критеріями та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Головною метою державного управління соціально-економічним розвитком регіону є підвищення рівня задоволення соціально-економічних потреб населення, яке проживає на території конкретного регіону, на основі його комплексного розвитку. Обгрунтований, з точки зору здатності органів регіональної влади здійснювати свої функції, рівень господарсько-економічної самостійності регіону впливає на ефективність регіонального управління. У міру набуття регіонами реальної самостійності (відокремлення господарських і фінансових структур, децентралізації управління) формується нова, власне регіональна сфера інтересів та відповідальності.

Будь-який регіон України має свій набір загальних та специфічних проблем. Як правило, єдині для всіх типів регіонів законодавчі та нормативні акти, не завжди враховують територіальні особливості.

Специфіка регіону зумовлює необхідність вибору в кожному окремому випадку свого комплекту економічних важелів і стимулів. Саме тому побудова системи інформаційного забезпечення державного управління соціально-економічним розвитком регіону вимагає врахування особливостей розвитку, включення як загальних, так і специфічних характеристик регіонів.

Державне управління соціально-економічним розвитком регіону має передбачати реалізацію державної регіональної політики як стратегії її подальшого, постійного, динамічного соціально-економічного розвитку. Державна регіональна політика це одна зі сфер діяльності держави щодо управління політичним, соціальним, економічним, науково-технічним, природоохоронним і культурним розвитком держави в регіональному аспекті.