Педагогические науки/ Проблемы подготовки специалистов

Моргунова С.О.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

 

Впровадження навчально-практичного тренінгу як одна з педагогічних умов підготовки майбутніх менеджерів до соціальної взаємодії

 

Метою навчально-практичного спецкурсу «Тренінг соціальної взаємодії» є поглиблення та закріплення студентами теоретичних знань щодо соціальної взаємодії; набуття майбутніми менеджерами організацій і адміністрування практичних навичок продуктивної міжособистісної комунікації у професійній сфері, формування особистісних якостей та поведінкових навичок, необхідних для здійснення ефективної соціальної взаємодії.

Завданням спецкурсу «Тренінг соціальної взаємодії» є теоретична та практична підготовка майбутніх менеджерів з питань соціальної взаємодії; посилення мотиваційного аспекту у формуванні готовності  до соціальної взаємодії; систематизація наявних у студентів знань про особливості здійснення соціальної взаємодії; розвиток в них особистісних якостей, необхідних для здійснення ефективної соціальної взаємодії у професійній діяльності.

У результаті опанування зазначеного спецкурсу в студентів повинні сформуватися знання про сутність поняття «соціальна взаємодія», її складові, функції; принципи, умови й особливості здійснення соціальної взаємодії у діяльності менеджера організацій і адміністрування; соціальну поведінку; форми соціальної взаємодії; стратегії взаємодії; психологічні основи функціонування спільноти (групи, колективу); комунікативні барєри у здійсненні взаємодії;  конфлікти і методи їх врегулювання; значимість і шляхи формування іміджу сучасного менеджера;  норми і правила поведінки у соціальній взаємодії; мовний етикет соціальної взаємодії [1].

Практичні результати занять за програмою тренінгу полягають в оволодінні студентами низкою вмінь, зокрема: вміння управляти процесом соціальної взаємодії: планувати, організовувати, регулювати, стимулювати, контролювати, оцінювати і аналізувати його; вміння соціальної взаємодії у відповідності до етапів цього процесу: спонукальні (активаційні, ініціювальні) вміння, вміння комунікабельності (контактовстановлювальні), конативні (поведінкові), синергічні (вміння співпраці, кооперації, допомоги, сприяння) та вміння ефективного завершення взаємодії;  вміння раціонально вибирати оптимальні форми та підбирати найбільш ефективні засоби взаємодії з метою досягнення високої ефективності своєї роботи; розуміти мотиви, наявний психічний стан, психотип, особливості партнера зі взаємодії, прогнозувати його поведінку; створювати довірливі відносини, регулювати міжособистісні стосунки у колективі; встановлювати професійно вмотивовані контакти з клієнтами, колегами, підлеглими, керівництвом на основі відкритості, довіри, співпереживання; уникати психологічних бар’єрів та незручностей, що створюють перешкоди для здійснення соціальної  взаємодії;  володіти тактиками поведінки в конфліктній ситуації; розвивати особистісні якості, необхідні для здійснення ефективної взаємодії у майбутній професійній діяльності.

Спецкурс розрахований на 9 занять (18 аудиторних годин). Зміст спецкурсу був поділений на чотири модулі, кожен з яких, у свою чергу, складався з 2 занять. Останнє, дев’яте заняття, було резюмуючим. Перший модуль – «Спілкування як механізм соціальної взаємодії». Другий –«Соціальна взаємодія у професійній діяльності менеджера організацій і адміністрування». Третій модуль включав заняття, об’єднані темою «Особливості і можливості взаємодії у колективі». До четвертого модулю входили заняття, присвячені темі «Рефлексія соціальної взаємодії у професійній сфері».

Кожне заняття мало бінарну структуру: організаційно-змістовна (теоретична) частина та інтерактивна (практична). Метою першої частини заняття було створення сприятливої атмосфери, налаштування студентів на діяльність, виклик робочого самопочуття, актуалізація навчального матеріалу, з яким студенти мали познайомитися у процесі вивчення гуманітарних дисциплін чи у результаті самостійної роботи. Інтерактивна (практична) частина заняття була спрямована на формування особистісних якостей та вмінь, необхідних майбутньому менеджеру організацій і адміністрування для здійснення ефективної соціальної взаємодії у професійній діяльності.

Вправи і завдання, що використовувалися у практичній частині тренінгу, були спрямовані на формування вміння управляти процесом соціальної взаємодії: планувати, організовувати, регулювати, стимулювати, контролювати, оцінювати і аналізувати його; вміння ініціювати взаємодію, встановлювати контакт, дотримуватися певних правил поведінки у взаємодії, вміння здійснювати індивідуальний підхід до партнерів зі взаємодії; розуміти психічний стан, психотип партнера, прогнозувати його поведінку, створювати довірливі відносини, регулювати міжособистісні стосунки у колективі тощо.

Кожне заняття тренінгу закінчувалося рефлексією. Використовувалися запитання «Що вам найбільш сподобалося, чому?», «Чи були завдання, які вам було важко виконувати, чому?», «Чи легко вам було грати «чужу» роль?» і т. ін. Або учасникам пропонувалося закінчити одну з фраз: «Сьогодні я зрозумів (а), що ...»,  «Для мене корисним стало ...».

Підсумовуючи, зазначимо, що результатом впровадження позааудиторного науково-практичного спецкурсу (майстер-класу) «Тренінг соціальної взаємодії» стало формування діяльнісного та особистісного компонентів соціальної взаємодії майбутніх менеджерів організацій і адміністрування.

Література:

1. Morhunova S. Description of  business and administration managers readiness for social interaction / S. Morhunova //Středoevropský  vĕstnĺk pro vĕdu a výzkum.–  17(30). – 2016. –40-45.