Филологические науки

1.Методика  преподавания языка и литературы

Викладач Макухіна С. В.

Херсонський Державний Аграрний Університет

Підвищення продуктивності мовленнєвої діяльності шляхом застосування емоційно-вольової методики у викладанні іноземних мов для студентів немовних ВУЗів

Комунікативний метод викладання іноземних мов знайшов широке визнання і застосування у сучасній системі вищої освіти України. Опанування навичками володіння іноземною мовою в рецептивних (читання, аудіювання) та продуктивних (говоріння та письмо) аспектах мовленнєвої діяльності є метою викладання цієї дисципліни. Цей метод має високу ефективність, але за умови сформованої мотивації студентів. На превеликий жаль, не дивлячись на очевидну необхідність володіння іноземною мовою для успішної кар’єри, є багато чинників, які не дозволяють студентам сформувати власну мотивацію, особливо на немовних спеціальностях. Завищені вимоги до рівня володіння іноземною мовою призводять до втрати більшістю студентів впевненості в успішності. Вищенаведені чинники зумовлюють актуальність розгляду та теоретичного обґрунтування емоційно-вольової методики викладання іноземної мови студентам немовних спеціальностей та реалізацію ідеї використання емоційного пускового механізму для підвищення продуктивності мовленнєвої діяльності у навчальному процесі. Важливим елементом такої методики є побудова заняття згідно з моделлю успішної діяльності, в якій домінування позитивних емоцій та активізаціявольових факторів досягається відповідним добором навчальних прийомів, завдань та вправ. З іншого боку, в умовах нехтування мотиваційно-емоційними аспектами навіть найсучасніші методичні розробки з навчання іноземних мов можуть виявитися неефективними.

Емоції зацікавленості забезпечують селективну мотивацію уваги та сприйняття, і саме інтерес студента до змісту навчального матеріалу може

забезпечити його високу працездатність в процесі оволодіння іноземною мовою. Тому головною задачею для розробки емоційно-вольової методики є знаходження адекватних способів занурення студентів у комфортний емоційний стан та збудження їх реального інтересу до навчального матеріалу Суб’єктивний стан внутрішньої вмотивованості можна охарактеризувати відчуттям повного занурення в свою діяльність з виключенням сторонніх думок та емоцій, усвідомленням не тільки мети і задач, але і успішності проходження поточних етапів з відповідним зникненням тривоги та неспокою. В граничному випадку уже сама діяльність, незалежно від її мети та зовнішньої оцінки, стає джерелом позитивних емоцій. Досягнення такого стану значною мірою залежить від оптимального балансу вимог та можливостей. Коли цей баланс порушений, замість стану внутрішньої вмотивованості реалізуються інші стани,

які можно умовно позначити як «нудьга» та «стурбованість». В першому випадку вимоги до діяльності нижче можливостей студента, і студент може формально виконувати вимоги без необхідності емоційного та інтелектуального напруження. В другому випадку підсвідоме відчуття того, що висунуті вимоги значно перевищують реальні можливості, також не сприяють зосередженості, концентрації уваги та іншим емоційно-залежним факторам. В обох випадках внутрішня вмотивованість не досягається, вивчення матеріалу відбувається суто формально, реального оволодіння ним не відбувається, і ефективність занять є низькою. З іншого боку, навіть за умов позитивного емоційного настрою оволодіння навчальним матеріалом потребує також і вольових зусиль. З урахуванням ролі обох цих факторів (емоцій та волі), можна говорити про розробку емоційно-вольової методики навчання іноземних мов в умовах вищих навчальних закладів Такі вольові якості, як цілеспрямованість, організованість, здатність зосереджувати увагу, можна розглядати як найбільш важливі для студентів, що вивчають іноземну мову. Одним з головних факторів прояву вольових зусиль є самостійність студентів – самостійну роботу іноді називають найвищою формою навчальної діяльності; в ній у концентрованому вигляді виявляються мотивація, самоорганізованість та інші особисті емоційні та вольові якості студентів.

Певною альтернативою емоційно-вольовій методиці іноді розглядають так звану «ігрову», або дистрактивну, методику. Часто пропонується насичувати навчальний процес різноманітними розважальними та ігровими елементами. Треба мати на увазі, що такі «методичні поради» іноді навіть не претендують на якесь наукове обґрунтування, маючи фактично суто рекламний характер. В той же час використання певних «ігрових» моментів за умови їх дозованого внесення в навчальний процес може відігравати роль зовнішнього фактора, що сприяє переходу студента в стан внутрішньої вмотивованості. Тому доречним може бути використання особистісно-орієнтованих тестів, завдань типу кросвордів чи загадок, коротких гумористично-жартіливих фрагментів тощо.

Таким чином, при вивченні іноземної мови емоції можуть підтримувати та спрямовувати вольові зусилля, що не завжди враховують в практиці навчання іноземній мові комунікативним методом. Найвища продуктивність будь -якої діяльності досягається тоді, коли вона виконується в емоційному стані внутрішньої вмотивованості; для процесу навчання ця умова є особливо важливою.

Література:

1. Hidi S. Motivating the academically unmotivated: A critical issue for the 21St century / S.Hidi, J.Harakiewich. – Rev .Psychol.Res. – 2000. – V .70.- P .151-179.

2. Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения иностранному языку / Г.А.Китайгородская. — М.:Изд. МГУ, 1986. — 108 с.

3. Ильин Е.П. Психология воли / Е.П. Ильин. — СПб: Изд-во «Питер», 2000. —288 с.