Чурсіна Л.В.

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна

ПІСЕННИЙ ТЕКСТ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ МЕМОРИЗАЦІЇ ЛЕКСИКИ, ГРАМАТИЧНИХ ФОРМ ТА СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ

У сучасному світі вчені все більшу увагу приділяють проблемам взаємодії мови, культури та людини. У зв’язку з цим актуальним стає вивчення мови у взаємодії з навколишньою дійсністю, з людиною, її духовно-практичною діяльністю. Здавна пісня була виразником людського буття й душею нації. Саме у пісні людство оспівувало долю, викарбовувало філософію життя, висвітлювало гострі соціальні проблеми. Пісня як мала форма поетичного мистецтва відіграє важливу роль в естетичному розвитку людини та суспільства, сприяє духовно-моральному вихованню підростаючого покоління, несе інформацію про ментальність певної нації, про її традиції та цінності. Вона є частиною культурної спадщини народу.

Пісня відіграє значну роль у житті кожної людини, їй не стоять на заваді ні кордони, ні незнання мови, ні, навіть, невміння співати. Пісня – це також слова, донесені до шанувальників мелодією, ритмом, пісенною формою, голосом і тембром виконавця. На думку видатного французького лінгвіста та пісенного дослідника Луі-Жан Кальве, «пісні заколисують наше дитинство, заспокоюють наші тривоги, вони нас супроводжують упродовж важливих віх нашого життя, як щасливих, так і нещасливих. Ми ніколи не забуваємо ці пісні, навіть, якщо пам’ятаємо лише кілька строчок з пісні, разом з мелодією» [2, с. 54]. Пісня є також неоціненним мовно-культурним матеріалом у навчанні іноземної мови. Вона здатна відображати процеси, які відбуваються у мові і мовленні та впливати на культуру мовлення носіїв, сприяти формуванню комунікативної компетенції тих, хто вивчає іноземну мову за допомогою пісенного фонду тієї чи іншої нації.

Цікаву думку висловлює Мішель Буарон, коли говорить, що не можна навчання іноземної мови зводити до простого засвоєння словарного запасу, знайомства зі структурою речення, запам’ятовування граматичних правил, ознайомлення з країнознавчою тематикою, оскільки це призводить до викладання «»неживої» мови. Натомість, автор вважає, що слід починати вивчати мову з формування мотиваційної бази, зародження бажання, усвідомлення доцільності вивчення мови й опори на основні види чутливості, а саме слух і зір. І в цьому випадку пісня є тим автентичним матеріалом, який продукує «живу» мову в дії [1, с. 36].

Луі-Жан Кальве стверджує, що пісня має бути предметом дослідження на рівні з літературою, кіно та музикою, оскільки вона «розповідає про суспільство», як і інші види мистецтва [там же]. Йому вторить французький письменник і психолог Філіп Грембер, який вважає пісню носієм подій та спогадів, що підпорядковуються мелодії [3, с. 53]. Слід зважити й на те, що «особливість пісенного твору полягає у її поліморфному характері, де поетичне слово, звукова форма і вокальні можливості людини об’єднуються в нову форму мистецтва, яка уособлює єдиний зміст»[5, с. 14]. За жанром пісні поділяються на історичні, фольклорні, революційні, патріотичні, ліричні, побутові тощо.

Основними характеристиками пісенних текстів є чіткість композиції, строфічна будова, повторюваність віршів строфи, розмежування заспіву та приспіву, виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм, наявність спрощених синтаксичних конструкцій. Як правило, текст пісні містить повторювані структури, що забезпечує їх мимовільне запам’ятовування. Пісенний текст насичений переважно лексикою загального вжитку, містить мінімальну кількість спеціальної термінології, що зокрема полегшує сприйняття її змісту широкою публікою. В поєднанні з мелодією і ритмом слова пісень запам’ятовуються надовго.

Французькі пісні популярних французьких співаків широко відомі за межами Франції. Оригінальний текст французької пісні цікавить насамперед тих її шанувальників, хто вивчав або вивчає французьку мову. Наразі пісня розглядається як неперевершений і дієвий посібник з вивчення й удосконалення сучасної французької розмовної мови.

Учені кембриджського університету помітили, що при гострих захворюваннях, які викликають порушення пам’яті у людини, спостерігається такий симптом: людина може не пам’ятати власного ім’я, проте майже дослівно згадує текст своєї улюбленої пісні. Таким чином, можна стверджувати, що у процесі вивчення французької мови не можна недооцінювати такий унікальний засіб «зазубрення» слів, речень і тексту, яким є пісня. Пісня супроводжується мелодією, яка долучає слухача ще й до музичної культури країни, мова якої вивчається.

Тексти пісень несуть певну країнознавчу навантаженість. Вони відтворюють історичні події, важливі для французького народу в певний період життя, несуть елементи культури і цінностей суспільства. Мова пісні вбирає ті ж самі характерні риси, що й жива розмовна мова у певний історичний період.

Пізнавальна діяльність тих, хто вивчає іноземну мову, зокрема французьку, включає операційні компоненти (знання, вміння, навички) і мотиваційні (мотив, інтерес, ставлення). Робота з пісенним текстом забезпечує формування навичок аудіювання, вимови, читання, мовлення, а також сприяє ознайомленню з практикою артикуляції звуків і фразового наголосу. Через текст пісні засвоюються й активізуються лексичні одиниці, ідентифікуються й відпрацьовуються граматичні форми й синтаксичні конструкції.

Пісню іноземною мовою, в тому числі і французькою, яка сподобалась, можна прослуховувати багато разів підряд. При цьому, з кожним разом, текст пісні запам’ятовується краще і вона не набридає. Прослуховування пісні покращує емоційний стан, підтримує інтерес до вивчення іноземної мови, змушує вслуховуватися в зміст пісні і викликає бажання знати більше про автора пісні, про композитора, виконавця, жанр пісні тощо.

Зосередженість людини, що вивчає мову, залежить від того, наскільки цікавий та актуальний для неї матеріал для вивчення. Так, пісенні тексти класичного французького шансону ознайомлюють з високим стилем французької мови. Більш сучасні естрадні пісні містять слова розмовної французької мови (арго, молодіжний сленг, верлан). Співати – це завжди надавати пісні власної інтерпретації, передавати те, що вже було зроблено улюбленим співаком, привносячи щось неповторне, своє. Ця практика веде до створення спільної мікро-культури виховання і самовиховання піснею.

Пісня є філософією життя. Лише пісня спроможна в три ноти викликати в нас спогади про цілий життєвий період прожитих років: почуття, місця перебування, слова, якими при цьому обмовилися тощо. Пісенний текстовий матеріал завдяки емоційній складовій забезпечує «приємність» завчання цілих пластів лексики, виразів і цілого тексту малої форми. Слід звернути увагу і на концепти, які створюють мікромодель буття у сюжеті пісні і вписуються в загальну мовну картину світу з особливою філософією життя: КОХАННЯ – ЩАСЛИВЕ КОХАННЯ – РАДІСТЬ- НЕЩАСЛИВЕ КОХАННЯ – МЕЛАНХОЛІЯ – СТРАЖДАННЯ – ГОРЕ.

В основі будь-якої пісні лежить поетичний текст і це дає підстави твердити, що пісенний текст, так само як і поетичний, має певні поетичні функції, до яких належить віднести 1) дидактичну, спрямовану на виховання моральності і запам'ятовування; 2) емоційну, яка викликає і сприяє вираженню певних людських почуттів і емоцій; 3) ігрову, що включає гру слів і смислу; 4) онтологічну, що відтворює основи і принципи буття людини і будить свідомість людини [4]. Пісня несе певне соціальне навантаження і може містити гостросюжетну тематику, яка викликає відлуння у серцях людей не лише в одній окремо взятій країні, але й в усьому світі (NON, JE NE REGRETTE RIEN! – ÉDITH PIAF).

Поетика пісень виражається через відповідні мовностилістичні засоби, до яких належать епітет, метафора, метонімія, синекдоха як особливий різновид метонімії, порівняння, градація, гіпербола, прийоми фоностилістики – асонанс, анафора, прийоми риторики – вигуки, риторичні запитання, звертання тощо. Як бачимо, з метою впливу на уяву і світосприйняття слухача у тексті пісень уживаються аналогічні стилістичні тропи, що і в поезії. Разом з тим, ефект пісенного тексту посилюється ритмом і мелодією пісні, що сприяє ще й запам'ятовуванню тексту самої пісні.

Слід зазначити, що «пісенний текст порівняно з іншим віршованим текстом відзначається характерною ритміко-інтонаційною будовою, фоностилістичними властивостями, експресією, складом лексики та характерною сполучуваністю слів. Структурно-семантичні риси пісенного тексту орієнтовані на доступність речення для слухача, на легке, швидке декодування метафоричних висловів, на звучання» [8, с.3]

Пісенний текст дає можливість опрацьовувати різні граматичні аспекти, починаючи з простого відмінювання дієслів, освоєння різних розрядів займенників і правил їх уживання, питальної форми, заперечення, числівників, і закінчуючи дієслівними способами і часами, структурою речення, лексичним прошарком з різним стилістичним забарвленням.

Сучасне покоління молоді слухає реп, рок, еренбі, поп-музику і зростає на піснях таких французьких і франкомовних співаків і груп як ZAZ, STROMAE, MAÎTRE GIMS, M. POKORA, TAL, SEXION d’ASSAUT, BOOBA, KEEN V et BRUNO MARS, LA FOUINE та інші.

У сучасних текстах пісенних композицій привертають увагу насамперед особливі або спрощені граматичні форми і структури, а також неповторний синтаксис з елементами еліптичних конструкцій. Слід зазначити, що еліптичні конструкції є досить розповсюдженими у французькій розмовній мові і виявляють загальну тенденцію еволюції сучасної французької мови до економії мовних засобів: Je me vois Marchant sur nos plaines Pas sans toi (PAS SANS TOI – M. POKORA); On veut faire de moi c’que j’suis pas (JE VEUX – ZAZ).

Тексти пісень перенасичені випадками вживання граматичних конструкцій з відступами від граматичних правил і норм: Où t’es, papa, où t’es? (PAPAOUTAI - STROMAE), що є типовим для розмовного стилю.

Вживання певних граматичних категорій також має свою специфіку. Насамперед слід відзначити особу, до якої звернені слова пісні, або особу, від імені якої виспівується текст: je/moi, tu/toi, il/elle/, on/nous, рідше вживається vous (JE VEUX, T’ATTENDS QUOI? ON IRA, NOUS DEBOUT, LAISSEZ-MOI – ZAZ ).

Пісенні тексти насичені образною символікою, алегорією, відзначаються просодичними і стилістичними засобами мовної експресії з особливим фразовим ритміко-інтонаційним малюнком: Aveuglé par l’or sortant de sa bouche, Tu bois ses paroles délicieusement à la louche… Hey sale fripon, prends garde à ta langue Je suis le chat qui te la mangerа! (PRENDS GARDE À TA LANGUE! – ZAZ).

Пісня дає можливість засвоювати «труднощі граматики» в певному автентичному контексті, що відтворює «живі кліше і вирази» сучасної французької розмовної мови. Граматичні правила швидше засвоюються і міцно закріплюються в пам'яті тих, хто вивчає французьку мову.

Пісенні тексти включають слова заниженого реєстру мови, що сприяє формуванню навичок вирізняти ситуативність вживання подібної лексики й упереджує ймовірне некоректне їх вживання в подальшому. Певний пласт пісенного словника складають запозичення: Vous les hommes vous êtes tous les mêmes Macho mais cheap (TOUS LES MÊMES – STROMAE), лексика заниженого реєстру: T’es de droite ou t’es de gauche? T’es beauf ou bobo de Paris? (BÂTARD – STROMAE) і верлану як своєрідного кодованого прийому у молодіжному слензі: сценічний псевдонім Поля Вана Хавера STROMAE означає на верлані «maestro», він є визнаним майстром верлану як автор-композитор і виконавець своїх власних пісень.

У ході вивчення граматичних явищ на матеріалі пісень доцільно використовувати два підходи залежно від рівня підготовки тих, хто вивчає французьку мову:

1) індуктивний, що передбачає спостереження вживаної граматичної форми у певному контекстному оточенні з подальшим узагальненням та формулюванням правила;

2) дедуктивний, що передбачає перехід від узагальненого та освоєного граматичного правила до розпізнавання відповідного граматичного явища та прикладів його коректного вживання, з подальшим закріпленням в інших мовних ситуаціях.

Пісня є автентичним дидактичним матеріалом, який доцільно використовувати для різної аудиторії, з різним рівнем підготовки, а також на всіх етапах мовленнєвої діяльності: аудіювання, читання, говоріння, письмо. Рівень знань слухацької аудиторії має бути врахованим при підборі вправ і завдань, а також при визначенні їх типології. Важливо також зважати на ті лінгвістичні компетенції, розвиток і формування яких передбачено цілями заняття.

На початковому етапі такими вправами є: вправи з множинним вибором, вправи на підстановку, вправи на заповнення пропусків. Вправи будуть ускладнюватися на більш просунутому етапі. Це будуть вправи на ґрунтовне розуміння змісту, вправи на закріплення лексики, вправи на визначення граматичного явища, творчі вправи і вони будуть стосуватися роботи над розширенням лексичного запасу, освоєнням складних граматичних форм і синтаксичних конструкцій, репродукуванням засвоєних граматичних форм і синтаксичних конструкцій, над формуванням умінь висловити власну думку, розвинути думку іншого, відстояти власну думку в полеміці тощо. Складання за аналогією власного пісенного тексту може бути також запропоновано на цьому етапі.

Не можна не враховувати у роботі з пісенним матеріалом, при перегляді кліпів, невербальні засоби презентації пісні, а саме візуальний ефект від спостереження міміки, жестів, сценічних постановок, зовнішнього вигляду співака, манери зодягатися, зачіски та наявності молодіжної атрибутики у вигляді прикрас, татуювань, пірсінгу тощо. Таким чином, міжкультурний аспект є важливим напрямком роботи з пісенним матеріалом. Пісня, що запала в душу, викликає бажання познайомитися ближче з творчістю співака, з музичним напрямком, з його біографією, з соціальною проблематикою сюжетної лінії пісні і тому подібне.

У підсумку слід зазначити, що пісенні тексти є багатим автентичним матеріалом, який є джерелом «живої» розмовної мови, з широко вживаними граматичними формами і синтаксичними конструкціями, якими оперують в повсякденному спілкуванні носії мови. Тому їх доцільно вивчати в контекстному оточенні з тими особливостями вживання, які їм притаманні в сучасному мовленні. Лексика представлена широкою палітрою лексем, що належать до різних мовних реєстрів і сприяє збагаченню словника тих, хто вивчає мову як іноземну. Пісня, презентована у кліпі, є додатковим джерелом інтеркультурної комунікації.

Література:

1. Boiron M. Approches pédagogiques de la chanson contemporaines / M. Boiron // Le français dans le monde. Revue de la Fédération Internationale des Professeurs de Français. – 2007. – № 6. – P. 36-38.

2. Calvet L.-J. Chanson et société / J. L. Calvet. – Paris : Payot, 1981. – 155 p.

3. Grimbert P. Psychanalyse de la chanson / P. Grimbert. – Paris: Hachette littératures. Coll. Pluriel, 2004. – 338 p.

4. Костюкова О.С. Текст современной популярной лирической песни в когнитивном, коммуникативном и стилистическом аспектах: автореферат дис…канд.. филолол. наук: 10.02.01/ О.С. Костюкова. – М., 2007. – 22 с.

5. Zumthor Paul. Introduction à la poésie orale / P. Zumthor. – Paris: Éditions du Seuil, 1983. – 518 p.