Студентка Карпенко А. С., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

«Сенсорне маскування» у мові

Вагомі аргументи на користь експлікативної сили ґештальткатегорії суміжності та її уведення в науковий обіг знаходимо у сучасній літературі із фізіології та психо(фізіо)логії, а саме у розділах, що вивчають сенсорику. Річ у тому, що феномен суміжності обумовлений фізіологічно, еволюційно як важливий фактор усієї нервової системи людини у боротьбі за її виживання. Так, для людської сенсорики характерна просторова суміжність. Ось що з цього приводу пише російський біолог, академік І.А.Шевельов характеризуючи просторове розрізнення-нерозрізнення сигналів рецепторами: "Якщо два подразники збуджують два сусідні рецептори, то їх розрізнення неможливе: вони зіллються і будуть сприйняті, як єдине ціле" (єдиний образ). Те саме і стосовно часової суміжності: "При коротких інтервалах між двома стимулами відповіді на другий з боку рецепторів може не бути" через так званий "абсолютний рефрактерний період, який може продовжуватися у людини в її поведінкових реакціях лише від кількох десятків до ста і більше мілісекунд" [2, с. 45]. Це стосується не лише периферичної нервової системи (рецепторів), а й центральної, тобто півкуль головного мозку (нейронів). З одного боку, "стимули, що пред’являються у строгій послідовності, асоціюються нейронами" в один образ-ґештальт (тобто рецептори мають властивість згортати кванти часу), а з іншого боку, – "нейрон відповідає не лише на специфічний для нього стимул, але певною мірою і найближчі сусідні незалежно від їхніх властивостей" (тобто нейрони мають властивість згортати кванти простору) [1, с. 451]. Саме у ХХ столітті завдяки розвиненим технологіям стало можливим створення високочутливих приладів, які дають можливість фіксувати подібні деталі.

Явища просторової та часової суміжності у фізіології отримали назву "сенсорне маскування", яка є нічим іншим, як сенсорним утіленням суміжності. Феномен сенсорного маскування – надзвичайно важливий для нашого дослідження. Це психо(фізіо)логічне поняття ми вперше проектуємо на явища мови, виходячи з того, що матричні патерни фізичного, фізіологічного, психічного повинні корелювати із семантичним. Полісемія і синонімія (а також і антонімія, яка є від’ємною синонімією) – це ніщо інше, як проекція сенсорного маскування на семантичному ґрунті. Ці мовні явища мають під собою виключно фізіологічне підґрунтя. Зауважимо, що на певному рівні два "сусідні" подразники, що роз’єднані у просторі і часі, фізіологічно не розрізняються, зливаючись в один. Розрізнення розпочнеться при більшому накопиченні одиниць простору і часу. Отже, не лише природа атома і світла, а й сенсорика є по суті квантовими. Як буде показано нижче, і мовні процеси певною мірою піддаються квантовому описові. Взагалі, поняття "суміжність" і "квант" нерозривно пов’язані. Поняття суміжності можна характеризувати як найменшу різницю (відстань) між двома квантовими станами.

Аналог сенсорному маскуванню спостерігається не лише у семантиці, а й у фонетиці. Тут це проявляється у нерозрізненні як елементів плану вираження (відтінків фонеми), так і елементів плану змісту (елементів образу – значень слова). У семантиці нерозрізнення триває, допоки не настає поріг розрізнення – диференційна сенсорна чутливість, яка формується екстралінгвістичним факторами, найбільш важливий з яких – виживання. Так, коли під час психолінгвістичного експерименту ми демонстрували студентам смужку синього кольору, наприклад, відтінку № 20 (як відомо, підприємства, що випускають фарби, нумерують відтінки кольорів: слів на всі відтінки не вистачає, хоча номери – то теж слова) в оточенні смужок решти шести основних кольорів, то її колір легко ідентифікувався студентами як синій. А коли ця сама смужка пред’являлась в оточенні двадцяти відтінків у діапазоні самого синього кольору, то при номінації її кольору фіксувалося до десяти назв від темно-синього до волошкового, ультрамаринового та баклажанового. Річ у тому, що "видимий нами спектр електромагнітного випромінення обмежується рамками короткохвильового (довжина хвилі 400 нм) випромінення, яке ми називаємо фіолетовим кольором, і довгохвильового (довжина хвилі 700 нм) випромінення, яке ми називаємо червоним кольором, решта кольорів мають проміжні (суміжні) значення довжини хвилі" [3, с. 63]. Свої пороги існують для усіх типів сенсорики (слух, смак, запах, дотик). Із сенсорно-фізіологічного погляду суміжність можна визначити як нульову точку відрахунку, від якої може початися як інтеграція елементів образу, так і їх диференціація. Суміжність – це сенсорна база не лише для синонімії, полісемії, омонімії та антонімії, а й для інших мовних явищ. Гра розрізнень-нерозрізнень (суміжностей і переходів) – суть функціонування як центральної нервової системи людини, так і її мови (бо ж мова – це функція центральної нервової системи, відтак вона більшою мірою таки природне явище, а мовознавство – природнича наука). У мові це проявляється у вигляді свідомої або несвідомої метафори, метонімії, коли номінація одного із елементів образу репрезентує інший його елемент або ж увесь комплексний образ – відбувається свого роду метафоричне маскування.

Література:

1. Соколов Е. Н. Векторная психофизиология / Е.Н.Соколов // Психофизилогия: Учебник для вузов / Под ред. Ю.И. Александрова. – 3-е изд. доп и перераб. – СПб.: Питер, 2006. – С. 438 – 465.

2. Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд / Под ред. чл.-кор. АН СССР О.Н.Трубачева. – М.: Наука, вып. 1, 1974. – 214 с; вып. 2, 1975. – 238 с.; вып. 3, 1976. – 199 с.; вып. 8, 1981. – 252 с.; вып.12, 1985. – 186 с.

3. Straightforward. Pre-intermediate Student’s Book / Completed by Philip Kerr and Ceri Jones. – Oxford: Macmillan Publishers Limited, 2006 – 160 p.