Студент Галунько О. В., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

 
Мовні проблеми сучасної молоді щодо використання суржику та сленгу 

У статті досліджено проблематику української мови у сфері суржику і сленгу. Виявлено, що українське суспільство використовує суржик і сленг через історичні обставини, які складалися на території сучасної України. Запропоновано шляхи вирішення цієї проблеми як комплексу заходів як правового, так і громадського характери, серед яких прищеплення високої мовної культури у навчальних закладах, викорінення вживання російської мови в ЗМІ, проведення атестації усіх публічних службовців на знання української мови та ін.

.Ключові слова: культура, молодь, сленг, суржик,українська мова.

 
Актуальність дослідження. Сьогодні є безліч проблем українського мовлення, але основною проблемою, на думку певних учених, є сленг і суржик. Він заполонив всю Україну. На думку певного прошарку населення України, навіщо вимовляти слово повністю якщо його можна замінити сленгом або суржиком яке більш легше вимовляється, наприклад слово «футбол» заміняють сленгом  «футбік» або слово «гелікоптер» часто заміняють суржиком «вертоліт», це пригнічує українську мову, на жаль, сучасне покоління не розуміє всю глибину проблематики свого мовлення. 
Огляд останніх досліджень. Проблеми українського мовлення досліджували такі вчені, як І.К.Білодід, Т. Б Гриценко, Т.В Загрядська., Л.Д. Кучма, М.І, Поровського, С.А Цвілюк, О. О.Якимець. Проте вони мовні проблеми сучасної молоді щодо суржику та сленгу безпосередньо не досліджували, а зосереджували свої наукові зусилля на більш загальних, спеціальних чи дотичних викликах.
Мета статті полягає в тому, щоб охарактеризувати мовні проблеми сучасного покоління, дослідити походження суржику і сленгу у вжитку українського суспільства та сформувати на цій основі пропозиції щодо зменшення таких випадків.
Виклад основних положень. Через перерозподіл української території у населення України стали з’являтися певні проблеми у мовленні, особливо виразно це простежується на територіях, які межують з Росією, саме на цих територіях найбільше поширений суржик. Якщо порівняти мови, то російська мова в Україні— друга за вживаністю мова в Україні, після української. Згідно з офіційними даними перепису 2001 року, російську мову назвали рідною 14 млн. 273 тис. громадян України, або 29,6% населення країни. З них етнічні росіяни становлять 56%, тоді як решта — представники інших національностей. Українська мова переважає на Західній Україні, в Центрі та Північному Сході, російська — на Донбасі, Криму та на Півдні [5].

Після прийняття закону Колесніченка-Ківалова «Про засади державної мовної політики» стала регіональною мовою в ряді областей. У Автономній Республіці Крим, відповідно до Конституції АР Крим, із 1999 р. їй надано також низку офіційних функцій.

Багато питань, пов'язані з використанням російської мови в Україні, а також з історією її появи і розвитку на її територіях, трактуються істориками, мовознавцями і політологами по-різному. Це пов'язано з тим, що ряд аспектів історії та культури України висвітлювався в різні історичні періоди під кутом різних ідеологій, а також з тією обставиною, що питання російської мови в Україні широко використовуються в сучасній політичній боротьбі і, як наслідок, по-різному висвітлюються різними політичними силами України і Росії в засобах масової інформаці[ 7;8].

Сленг – це слова, що часто розглядаються як порушення норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що слугують для позначення предметів, про які говорять в повсякденному житті [1].

Су́ржик (церк.-слов. сурожь – «суміш різних зерен з житом») — елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без дотримання норм літературної мови[3].

Недопустимо те, що частина носіїв української мови часто вживає російські слова з підкресленою бравадою, хизуючись при цьому своїми «глибокими» знаннями російської мови. Інша категорія україномовців – це люди, що не володіють українською літературною мовою і вживають російські слова, вважаючи при цьому, що це літературна норма. Є ще й така категорія українців, що добре володіє літературною мовою, але часто лінується, не хоче напружити пам'ять і віднайти правильний український відповідник до російського слова. І як наслідок - українсько-російський покруч [2].

У певних випадках свідоме використання суржику несе в собі також комунікативно-прагматичні настановиЮ тому в деяких ситуаціях вигідно використовувати суржик та сленг задля певної вигоди. Наприклад, вигідно спілкуватися суржиком з продавцем на базарі, щоб стати для нього «своїм» або із представниками старшого покоління в сім'ї.

Суржик це проблемний феномен не тільки мовної неграмотності суспільства, але й геополітична проблема, спричинена взаємозв’язками між державами. На жаль, російську експансію Україна відчуває на сильніше, ніж на американсько-європейську, то й реагує на неї піддатливістю мовної політики.

Треба мати на увазі, що згубно впливають на нашу мову не тільки самі росіянізми, тобто неунормовані, фонетично чи морфологічно спотворені лексеми, а й інші фактори, які деформують нашу мову, розхитують її зсередини, нівелюють її специфічні особливості й ознаки – усе те, що визначає її самодостатність як окремої мови, позбавляють її здатності протистояти російському впливові [2].

Не сприяє розвитку української мови і байдужість влади. Освічені молоді люди не бачать свого майбутнього в Україні. Захистивши кандидатську чи докторську дисертацію, вони розуміють, що прожити на скромну зарплату кандидата чи доктора наук практично неможливо. На Заході вони були б шанованими людьми, університети виділяли б їм стипендії на проведення досліджень.

В Україні, на жаль, все по-іншому. Однак, не всі їдуть на Захід, спокусившись швидким заробітком, багато хто залишається і продовжують тягнути українську науку вперед. Невідомо, але це ще одна проблема сучасного суспільства [4].

Отже, дослідивши проблематику української мови у сфері суржику і сленгу ми можемо стверджувати, що українське суспільство використовує суржик і сленг через історичні обставини, які складалися на території сучасної України, російська влада використовує пропаганду, яка невимушено змушує людей змінювати свою думку. Як наслідок в українському суспільстві поширений суржик і сленг. Шляхами вирішення цієї проблеми є комплекс заходів як правового, так і громадського характеру, серед яких варто відзначити прищеплення високої мовної культури у навчальних закладах, викорінення вживання російської мови в ЗМІ, проведення атестації усіх публічних службовців на знання української мови тощо.

Література:

1. Гриценко Т. Б. Культура мовлення як компонент комунікації студентів / Т. Б. Гриценко // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2003. – Вип. 65. - С. 127-134

2. Загрядська Т. Суржик - проблема сучасної української мови : [Електронний ресурс] / Тетяна Загрядська // Аратта. – 2010. - Режим доступу: http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1666

3. Суржик // Словник української мови: [в 11 т.] / редкол.: І. К. Білодід (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1970—1980. — Т.9. — C.854

4. Поровський М. Сучасна українська молодь: проблеми та шляхи їх [Випуск № 1089] вирішення: [Електронний ресурс] / Миколи Поровського // Волинь -2015 Режим доступу: http://volyn.rivne.com/ua/2143

5. Мовний баланс України // Українська книга. – 2010. - Режим доступу: http://uabooks.info/ua/book_market/analytics/?pid=2386

6. Конституція Автономної Республіки Крим прийнята на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 р.: затверджена Законом України від 23 грудня 1998 р. № 350-XIV // Голос України від 12.01.1999

7. Цвілюк С.А Українізація України: тернистий шлях національно-культурного відродження доби сталінізму / С. А. Цвілюк. - О. : Маяк, 2004. - 200 с.

8. Кучма Л.Д. Україна - не Росія / Леонід Данилович Кучма; пер. з рос. І. Пащенко, О. Руденко-Десняк. - М. : Время, 2003. - 560 с.