Право/13. Міжнародне
право
Студентка Хохлова А.В.
Дніпропетровський
національний університет ім. О. Гончара
Ефективність санкцій як
інструмента зовнішньої політики
Санкції - це система невійськових, більшою мірою
економічних заходів, що застосовуються проти держави-порушника угод з
міжнародної безпеки [1]. Найбільш поширений вид санкцій - заборона на постачання і продаж
озброєнь, а також пов'язаних з ним товарів. Економічні санкції можуть виражатися у повній або частковій забороні
імпорту з країн товарів, експорту товарів, а також в обмеженні фінансових
операцій з окремими країнами, включаючи транскордонні розрахунки та інвестиції.
Мета економічних санкцій - змусити уряд певної країни або групи країн
прийняти рішення самого різного рівня значущості: від укладення окремих
договорів аж до істотної зміни державного ладу. До таких рішень може ставитися:
виведення військ з окупованих територій, приєднання до міжнародного договору
(наприклад, договору про непоширенні ядерної зброї), припинення практики
порушення прав людини, проведення чесних виборів, припинення підтримки
міжнародного тероризму [2].
Односторонні економічні санкції накладаються рішенням законодавчого
органу, уряду або президента однієї країни. Санкції можуть застосовуватися
декількома країнами. Однак офіціальний міжнародний статус мають санкції,
рішення по яких приймає Рада безпеки ООН.
Передбачається, що економічні санкції повинні настільки погіршити
становище в країні, яка їм піддається, що її уряд буде змушений прийняти
рішення, яких вимагає країна або група країн, що наклали ці санкції. При цьому,
самі країни, що прийняли рішення про санкції, від них не постраждають. Проте в
реальності ситуація набагато складніша.
Обмеження на міжнародну торгівлю відносно якої-небудь країни можуть
виявитися дієвими при дотриманні кількох умов:
- Країна істотно залежить від експорту та імпорту, тобто змушена купувати
за кордоном життєво важливі товари, на придбання яких потрібна іноземна валюта,
що отримується від власного експорту;
- Країна має невеликий «запас міцності» щодо заборонених до ввезення в
результаті санкцій товарів і не готова знизити їх споживання;
- Санкції носять по-справжньому міжнародний характер, тобто країна не
може достатньо легко знайти нові можливості для експорту та імпорту замість
втрачених через санкції;
- Товари, одержувані іншими країнами з даної країни, не мають для них
критично важливого значення.
У
багатьох випадках економічні санкції виявляються найбільш зручним і доступним
знаряддям: їх введення часто не вимагає мобілізації громадської думки, не тягне
додаткових витрат державного бюджету, але одночасно демонструє жорсткість
позиції і рішучість адміністрації боротися з тим чи іншим «злом», незважаючи на
можливі матеріальні втрати. Не випадково, що найпоширенішою схемою є швидке
введення первинних санкцій, які потім доповнюються і підсилюються серією
подальших заходів.
Прикладами низької ефективності
економічних санкцій в наш час служать акції Заходу проти Іраку.
Після анексії Іраком Кувейту 6
серпня 1990 Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію 661 (1990), що передбачала
застосування проти Іраку примусових заходів без використання зброї. Під дію
таких заходів потрапили всі фінансові потоки і будь-які товари, виняток
становили лише поставки, призначені для медичних цілей, і постачання продуктів
харчування в рамках гуманітарної допомоги. Головне - Іраку були перекриті
канали експорту нафти [3].
Звичайно, вплив санкцій на
економіку Іраку, яка залежала від експорту чорного золота, було дуже чутливим.
Напередодні санкцій нафтовий сектор забезпечував понад 60% ВВП Іраку. Став
падати життєвий рівень населення, подекуди початку відчуватися нестача продовольства.
Спостерігалася безперервна девальвація національної грошової одиниці. У період
дії всеосяжних заходів з 1990 до 1995 року іракський динар впав в ціні по
відношенню до долара США більш ніж в 20 разів. Інфляція на річній основі
вимірювалася сотнями відсотків. Після введення програми «Нафта в обмін на
продовольство» (з 1996 року), інфляція стала знижуватися, проблема дефіциту
продовольства і медикаментів втратила свою гостроту. Поступово, однак,
керівники Іраку збудували схеми, що дозволяли торгувати із зовнішнім світом в
обхід санкцій. Саме з причини неефективності економічних санкцій Вашингтон і
прийняв рішення про вторгнення в Ірак.
І дійсно, наслідки застосування
економічних санкцій досить різноманітні, і передбачити ефект від їх
запровадження заздалегідь вельми складно. Так, прийняття Генеральною Асамблеєю
ООН резолюції від 18 травня 1951 року про повне ембарго на торгівлю з КНР у
зв’язку з війною в Кореї змусило Гонконг терміново шукати нові ринки збуту
продукції (ними стали країни Південно-Східної Азії), послуживши, таким чином,
поштовхом для розвитку в Гонконзі місцевого виробництва та економічного
зростання [4].
Застосування
санкцій, як правило, має двосторонній характер. Коли одна держава вводить
примусові заходи проти іншої країни, з якою вона має торгові та фінансові
відносини, то вона теж несе прямий і непрямий збиток. Санкції можуть також
спровокувати зворотні санкції [5]. Наприклад,
санкції, введені проти Росії, вдарили певним чином і по самій Європі, так як
спричинили реакцію РФ, яка виразилася в забороні на експорт продовольства з
Євросоюзу.
Аналітики
відзначають, що економічні санкції часто завдають страждань найбіднішим
верствам населення - тобто тим самим людям, заради яких вони були введені. І ще
довго після того, як мета санкцій досягнута, їх дія продовжує негативно
позначатися на економічній ситуації.
Для оцінки
вразливості економіки, на яку націлені зовнішньоекономічні рестрикції можна
використовувати такі показники: частка зовнішньоторговельного обороту в ВВП,
індикатори, що характеризують ступінь диверсифікованості структури експорту та
імпорту даної країни, численність торговельних партнерів.
У
сучасному міжнародному праві міжнародні економічні санкції виступають в якості
важливого інструменту врегулювання конфліктів, підтримки або відновлення
міжнародного миру і безпеки.
Безсумнівно,
що в майбутньому економічні санкції збережуть своє значення як засіб тиску та
управління конфліктом.
У той же час
проведений аналіз свідчить про неоднозначність економічних наслідків
запровадження санкцій і змушує ще раз замислитися про дієвість економічних
важелів впливу для вирішення «неекономічних» за своєю природою задач.
Література:
1. Офіційний сайт United Nations and the Security
Council Affairs Division [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://www.un.org/sc/suborg/en/sanctions/information
2. What Are Economic Sanctions? CFR Backgrounders
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cfr.org/sanctions/economic-sanctions/p36259
3. Резолюція Ради Безпеки ООН 661 (1990) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://documents-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/575/85/IMG/NR057585.pdf?OpenElement
4. Резолюція Ради Безпеки ООН S/RES/93 (1951) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://documents-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/072/26/IMG/NR007226.pdf?OpenElement
5. Остапюк О.О.
ГЕОЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ В СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ / О.О.Остапюк
// дисерт. – 2015. – С. 120